ЩШДАВО України, ф. 166, on. З, спр. 419, арк. 41—45. Оригінал. Машинопис. Щрпубл.: Репресоване краєзнавство: (20-30-ті роки). - АГ., 1991 - С. 397-399.

№13. Між 10 жовтня 1925 р} та 4 січня 1926 р.
Проект тез акад. М.С.Грушевського

в справі ув'язки діяльності ВУАН

та Всесоюзної Академії наук

Проект²

Тези в справі ув'язки українських наукових

установ з всесоюзними

1. Всесоюзні наукові установи не можуть творитись з установ
РСФСР простим переименованиям або організуватись як філії
установ РСФСР. Вони в самій структурі своїй мусять мати

всесоюзний характер і виконувати функції дійсно всесоюзні.

2. Перший всеукраїнський з'їзд в справі дослідження

продукційних сил України, скликаний в грудні 1924 року в Харкові,

уставив вповні правильний принціц в сій справі, котрого треба

пильно дотримуватися: що всесоюзні наукові об'єднання повинні

творитись, як асоціяції відповідних наукових установ окремих рес-
публік, а не як окремі наукові установи з паралельними завданнями.

Сей принціп відповідає духові союзної конституції, яка справи

культури, освіти, науки полишає вповні окремим союзним
республікам, а також завданням, що ставить собі Союз: об'єднувати
совітські республіки, які повставатимуть де-небудь на цілім світі.
3. Відповідно сьому на всесоюзне утримання може переходити
тільки асоціююча робота таких всесоюзних установ, і ті помічні
установи, які будуть ними безпосереднє організуватись, або ними
будуть безпосереднє керуватись. Всяка инша наукова робота мусить
оплачуватись окремими республіками з своїх бюджетів.

' Датується за часом розгляду справи Спільним зібранням ВУАН. і ² Слово проект дописане чорнилом рукою М.СГрушевського.

229

4. Згідно з сим ВСЕСОЮЗНА АКАДЕМІЯ або ІНСТИТУТ
СССР має об'єднувати всі найвищі установи самостійних республік,
що входять в склад СССР, а також усі наукові установи
всесоюзного характера, державні і громадські¹.

5. Всесоюзна Академія конструюється² з представників вищих
наукових установ, делегованих республіками на певний час. Сі
представники мають однаковий голос, незалежно від того, чи вони
мають титул академика, чи нР.

6. Представництво означається декретом [С]ССР, відповідно
числу людности, ріжнородности національного складу і природньої
ріжноманітности країн, приблизно по такому ключу: на 50 членів:
РСФСР дає 24 делегата, Україна 12, Закавказ'є 6, Білорусь 4,
середнєазійські республіки по 2. [Всього] = 48.

7. Делегати кожної республіки становлять окрему, всього 6,
колегію Всесоюзної Академії, і в вирішенню науково-організаційних
і адміністративних питань кожна колегія має один голос, і справи
рішають більшістю голосів. В справах теоретично-наукових
делегати виносять постанови на основі обопільного порозуміння.

8. В порядку, установленім §7, Всесоюзна Академія в
порозумінню з Російською Академією (Українською Академією й
найвищими установами инших установ), які мають суто всесоюзний
характер і (повинні йти) на бюджет СССР під керуванням
Всесоюзної Академії Також инші установи РСФСР та инших
республік по згоді з відповідними установами можуть передати на

¹ Варіант:

4. Згідно з сими принціпами ВСЕСОЮЗНА АКАДЕМІЯ декретована сього року, мислима тільки як асоціація, що має об'єднувати Академії наук та йнших назв найвищі наукові установи самостійних республік, що входять або входитимуть в склад СССР, а також усі наукові установи всесоюзного характера, державні і громадські, для виконання спільних наукових завдань, як то робили або й тепер роблять об'єднання Академій міжнароднього характера.

² Варіант: складається.

³ Далі у варіанті:

Вони збираються що року по черзі в осідку Академії чи иншої назви найвищої установи тої республіки, на котру того року припадає черга. Скликає сесію президент тої установи і провадить на сесії, секретаріят тої ж установи виконує функції секретаріяту Всесоюзної Академії протягом того року.

есоюзне утримання під наукове керування Всесоюзної Академії, чи инші свої установи чи в цілости перейти під її наукове відування. Поза тим всі инші наукові установи (в тім і бувша Російська Академія) мають зістатись на бюджетах своїх республік, вд керуванням їх органів.

9. Наукові установи всесоюзного характера кермуються по ауковій лінії всесоюзною Академією наслідком самої їх Ьесоюзности. їх керівники і члени стають повноправними членами Всесоюзної Академії (з рішаючим голосом), коли вони проходять о неї як делегати котрої небудь республіки. Инакше беруть участь І нарадах за її запросинами з голосом дорадчим. І 10. Всяка наукова дослідча робота Всесоюзної Академії й Інкорпорованих їй установ, як також всяких Всесоюзних наукових Ьстанов, що нею кермуються, може вестись на території тої чи Ішшої республіки тільки через представництво даної республіки у Всесоюзній Академії, за порозумінням з науковими установами тої Республіки, до котрих дана справа належить.

ЩіНБ АН України, IP, ф. 1, спр. 26344, арк. 7—8. Оригінал, авторизований машинопис -Ьіекст М .С Гру шевського. Спр. 2634S, арк. 9-11. Оригінал, машшюпис - остаточний варі-рнт після обговорення Спільного зібрання. ШОпубл.: Вісник Академії наук України. - 1992. - №2. - С. 74-76.

№14. 7926, 5 лютого.

Осібна гадка акад. М.С.Грушевського

в справі Інституту наукової мови

Осібна гадка до протоколу Спільного зібрання ВУАН 15.02.1926 в справі Інституту наукової мови

З огляду, що спільне зібрання мусіло насамперед виробити собі докладне поняття про обставини, які привели Інститут наукової мови до висловленого ним бажання бути переведеним з істор[ично|-

філол[огічпого1 відділу ВУАН у відання Спільного зібрання, я поставив внесення, щоб згідно з бажанням інституту покликати делегатів ради інституту, аби вони були присутніми при [інформативній доповіді, яку мав дати про відносини інституту до ' Академії акад. [А.]Кримський, і доповнили його доповідь з свою

становища. Я вважав се потрібним тому, що ак[ад.]Кримський, як .призначений іст[орично]-філ[ологічним] відділом голова інституту стоїть в напружених відносинах з радою, і його інформація може бути односторонньою. Але моє внесення зісталось в меншосте, а більшість Спільного зібрання постановила покликати членів раді для інформації пізніш, коли зібрання вважатиме потрібним. Тому інформація дійсно вийшла односторонньою, - бо прусутні голови, відділів інституту не у всіх подробицях життя інституту могли доповнити доповідь ак[ад.] Кримського. Тим часом Спільне зібрання відложило продовження діскусії над організацією інституту, а приступило до вирішення питання про те, чи правильно поступин природничий відділ інституту, подавши до відому Укрнауки своє рішення. Я вважав, що давати принціпіяльну оцінку сього кроку н даних обставинах трудно, - тому що Спільне зібрання ще не має обєктивного поняття про відносини, які утворилися в інституту, а крок природничого відділу інституту виник в цілком віїмкових обставинах, - коли іст[орично]-філ[ологічний] відділ, не чекаючи обговорення справи інституту в Спільному зібранні (до котрого переніс я сю справу своєю осібною гадкою), дав інститутові новий статут не згідний з його бажанням і значно відмінний від давнішого, а президія іст[орично]-філ[ологічного] відділу зараз же розіслала сей новий статут по відділам інституту для виконання. Тому я пропонував перейти до дискусій над організацією інституту, не входячи в оцінку кроку природничого відділу інституту, і голосував противвнесення, котре містило в собі засудження цього кроку.

Акад. М.Гру шевський

ЦНБ АН України, IP, ф. 1, спр. 26348, арк 34. Авторизований машинопис.

№15. 1926, 8 листопада.

Осібна гадка акад. М.С.Грушевського в справі
спорозумінь із друкуванням праць історичних установ
у друкарні ВУАН

До протоколу Спільного зібрання Української Академії наук
8 листопада 1926 року

Осібна гадка

На засіданні 25 .X я був заявив, що видавничий комітет чи якась инша інстанція, що стоїть під керуванням неодмінного секретаря, справляє по своїй волі мову і стиль авторів, що містять свої праці в виданнях Академії, так що деякі співробітники Археографічної Юмісії скаржаться, що вони не розуміють потім свого власного ргсання. Як курйозний приклад таких непотрібних змін я вказав, що одному авторові слово "єврей" замінювано на "жид", і він ледво добився, що йому назад відновлено "єврей". А останніми часами виявилось, що в виданню Літописи Величка Археографічної комісії після того, як співробітник комісії, котрому була доручена коректа, підписував коректу тексту літописи до друку, в сім тексті систематично приставлювано ся до дієслова, навіть не повідомлюючи його, і тільки згодом одержавши видруковані аркуші, і він і я довідалися про сю зміну, котру вже неможна було іоправити. На засіданні 25.Х. я заявив, що такі поправлювання (рхеографічних текстів против правил видання, ухвалених Археографічною комісією, річ цілком недопустима, бо в правилах дадання археографічних текстів Археографічна комісія єдино юмпетентна інстанція, котрої постанови не можуть відмінятись гіякою иншою інстанцією. Супроти того, що ні в статуті Академії, гі в практиці її не установлено порядка обжалування в подібних дападках нарушения інтересів наукової праці, необхідно, щоб Спільне зібрання внесло в загальну постанову про порядок Кшалування академічних установ в таких випадках.

Неодмінний секретар на се відповів, що справу з заміною "єврея" іа "жида" він розслідить; а ся велів прилучати до дієслова він сам, гому що в рукописи Величка воно пишеться разом з дієсловом, а тексти мусять друкуватись так, як вони написані. На се я завважив, цо говорити так - значить виявити незнання принципів архео-

графії, - але діскусія перервалася тоді з приходом на засідання т. М.Яворського.

На засіданню 8.ХІ. неодмінний секретар зачитав в протоколі попереднього засідання, що він розслідував інцидент з поправ­ленням на "жида", і коректор пояснив йому, що він ішов за висловленими мною, в моїх писаннях, гадками, що слово "жид" в українській мові не має образливого значіння: се ім'я нації, а не образлива назва, і на доказ того неодмінний секретар в читанім ним протоколі процитував ріжні місця з моєї старої, ще студентської статті 1889 p.: "Українські жиди". На се я завважив, що ні тоді, коли я сам вживав слово "жид", котре й тепер в українській мові вважаю необразливим, ні тоді, коли я перестав його вживати*, я не поправляв нікому, хто вживав иншого слова, і думаю, що так само видавничий комітет Академії повинен лишати авторові вживання тих слів і стилістичних оборотів, які не містять в собі виразних помилок против граматики і правопису. Що до відділювання ся, я пояснив близче сказане попереднього разу. Перенесення старої рукописної графіки в сучасну друкарську завсіди має дещо конвенціональний характер, і кожда археографічна комісія мусить для того уставляти певні правила. Наша комісія ухвалила в розділюванню слитно писаних слів, уживанню великих букв і інтерпункції не триматись графіки рукописи, непослідовної й змінної, а раціонізувати її. Сим разом я наведу відповідне пояснення з передмови до видання Велички:

"Розділ літер по словах в сій частині рукопису, як взагалі в тогочаснім письмі, не відповідає сучасному. Слова коротенькі як прислівники, злучніжи, "не" тощо приєднуються до наступуючого слова і пишуть з ним вкупі. "Ся", "мя", "же", "би" тощо приєднуються до попереднього слова, - незалежно од того, яке це саме слово; так "ся" приєднується до свого дієслова, коли воно

Я писав в 1918 р. ("На порозі Нової України", с.40): "Я досі вживав у своїх писаннях: жид, жидівський (с.40), стоючи на тім, що сі слова у нас не мали і не мають образливого значіння. Але після того, як недавно представник єврейської робочої партії в Щентральній] Раді заявив, що сі слова, не вважаючи на всі коментари, таки ріжуть їх по нервах, я бачу себе змушеним відступити від свого дотеперішнього правила. Поправляю вирази в коректурі сеї книжки. Але все-таки єврейське громадянство повинно прийняти до уваги й се, що в нашім письменстві сі слова вживались без образи, й так-й приймати". І писав знову, приміром], в ,Дст[орії] літер[атуриГ 1923 р.

стоїть по ньому; коли ж воно іде попереду свого дієслова, то приєднується до того слова, по якому воно опинилося (напр[иклад], изазле намя м^ти... щося уже зъ гетманами стало... анестаралбися)... Відповідно до того ухвалено: слова ділити по сучасному: ся ставити окремо, бо воно не приєднувалося на той час до дієслова обов'язково" (ст.Х і XV).

Покликування неодмінного секретаря на наказ Наркомосвіти про дотримування академічної правописи тут не дорічи: Археографічна комісія винесла постанови щодо способу передруку тексту поч. XVIII в., але в тій, що вона пише від себе (напр[иклад], в тій же передмові до Літописи Величка), вона додержується академічної правописи. Видавання старих текстів наказ Наркомосу не торкається. Се діло дотичних наукових установ. В передачі старих текстів Археографічна комісія автономна, і ніхто не повинен зміняти її постанов - се противилося б основним принціпам наукового досвіду: наукова установа в питаннях наукового методу своєї праці не може підлягати яким-небудь зовнішнім директивам. Редакційний комітет Археографічної] ком[ісії] має в своїм складі істориків й спеціялістів в історії мови, і орієнтується не на вимоги сучасної правописи, а на певні історичні, археографічні завдання. Між великими законоположниками археографії бували й історики, і юристи, й філологи але установка їх праці була ні виключно історична, ні юридична, ні філологічна, а археографічна,і діяльність нашої Археографічної] комісії повинна бути забезпечена від яких-небудь сторонніх втручань - в тім і таких умішувань з >боку видавничих органів Академії, про які я отеє говорив.

Що до змін мови - то вважаючи, що видавничий комітет Академії має право і обов'язок справляти граматичні й правописні помилки авторів, і виправляти помилково вжиті слова, я заразом думаю, що він в ніякім, разі не повинен ставити собі завдань уліпшувати мову і стиль автора та справляти його вирази, граматично і термінологічно можливі, на такі, які здаються правщикові або комітетові кращими. А так власно діється. Я навів випадок з "євреєм" тільки як приклад. Число наших прикладів можна б було помножити безконечно. Поправляють "ріжний" на "різний", "завжди" на "завсіди" і т.д. Більше того - зміняють конструкцію тйк, що зміняється зміст. Один з співробітників Археографічної комісії подав такі приклади:

У нього було: Виправлено:

Після скасування (Запорізької] Січі) Коли Січ була скасовано,

запорізька сила, як відомо, запорізька сила поділилася на двое

роздвоїлася. Частина пішла під Частина запорізців пішла піл

турецьку зверхність і на турецьку турків і на турецьку територію,

територію.

Вона (Січ) повинна була скасуватися мала зникнути

Завдяки внутрішній розколоности А як у середині вона не роз

скасування її не стріло опору кололася на окремі, часом навіть

ворожі один одному угрупування то ставити опір московським ліквідаторам не було кому.

Хоч неодмінний секретар запевняє, що коректа дається авторам до перегляду, і'вони можуть відновляти свій текст; але по-перше, далеко не завсіди автори дійсно дістають коректу до перегляду; по-друге, не кождий важиться зміняти останню, чистову коректу. зачинати суперечку, спиняти друк і т.д.; по-третє, часом 'по авторській коректі ще раз робляться виправки без порозуміння з автором чи редактором, як се сталося отеє із текстом Величка.

Нарікання на се я чую вже не від нинішнього року, не раз в тонах безсилого роздраження. То той, то инший автор заявляє, що він більше не хоче давати своїх писань до видань Академії з огляду на такі зміни, що діються при друку. Се служить ілюстрацією ненормальних відносин в нашій Академії, де ріжні справи знаходяться в персональнім, безконтрольнім завідуванню неодмінного секретаря, що не допускає сюди няіких втручань. З огляду на се я з деякими товаришами проектував в порядку статутарнім скасувати уряд неодмінного секретаря, що продовжує сумні традиції такого секретарського єдиновластія Петербурської Академії і не відповідає інтересам наукової роботи нашої установи. Практика видавничої справи в нашій Академії, що стоїть в повнім і нероздільнім володінню неодмінного секретаря, дає яскраві ілюстрації такого шкідливого характеру сього уряду; ті подробиці, які я отеє навів можна б було доповнити ще багатьма иншими.

Академик М.Грушевський

ЦНБ АН України, IP, ф. І, спр. 26364, арк 19-22. Авторизований машинопис.

№16.1926,11 листопада.