ІЦДАВО Украіш. - ф. Ш, о». З, спр. 419. - арк. S-6 зе. Автограф. \Опубл.: Репресоване краєзшктео: (20-30-ті роки). - К., 1991. -С.384

№7.1924,24 ттня. Звернення акад. М-СГрушевського

до голови Наукового комітету НКО УСРР

в справі прискорення організації науково-дослідної

кіфедри історії України

Голові Нового комітету Наркомпросу України

Отсим повідомлю, що я ю повороті до Київа, подавши до відома голови бюро дослідчих катедр результати своєї подорожл до Харкова, за шрвуміннєм з ним предложив на засіданню бюро ^іиГ)^:ш,ян організмі дослідчої катедри історії Україниз поділом на 5 груп: 1) метод^ьогії і соціольогічного обгруитовання .сторп 2) преісторії й кюрії продукції й техшки в історичних часах

України, 3) еволюції моральної, інтелектуальної й естетичної культури, 4) соціяльної і політичної історії, і 5) дослідження Захід­ної України; і б) пропозиції щодо осіб, учасників занять: 1) акад. [П.А.ЇТутківського по ранній преісторії, 2) проф. [В.Ю.Щанилевича по пізній преісторії й історії техніки в історичних часах, 3 і 4) проф. О.С.Грушевського і В.І.Щербини по соціяльній і політичній історії, 5) О.Гермайзе по методольогії і соціольог[ічному] обгрун-тованню історії. Академік Тутківський і О.С.Грушевський заявили бажання взяти участь в керуванню заняттями аспірантів, зісгаючись далі на своїх посадах при інших катедрах, а Данилевича, Щербину і Гермайзе я пропоную на посади наукових співробітників катедри.

На засіданню 11.IV план мій був прийнятий до відома, персональні ж пропозиції мали бути остаточно прийняті на слідуючім засіданню, 18.IV, але тим часом Л.М.Левицький тяжко зах[в1орував, се засідання не відбулось, і як я нині довідавсь, не відбудеться засідання і завіра, 25.IV. Але мої пропозиції щодо осіб - учасників катедри мали піти від політичного референта губісполкому т.Шрейбера просто до Харкова: так мене освідомив секретар бюро дослідчих катедр. Через се я звертаюсь осим безпосередньо до Наукового комітету, просячи з свого боку можливо прискорити проходження і затвердженнє предложепих мною кандидатур, аби я міг приступити до вироблення пляну занять катедри й їх організації.

Як я пояснив в докладі, поданім до бюро, я запропонував в першу чергу осіб, особисто мені добре звісних з давніших літ; в найближчому часі я предложу ще кількох кандидатів на наукових співробітників катедри: сього року я думаю ввести нових людей тільки як співро­бітників, а керівники инших катедр, оскільки дадуть свою згоду (як ак[адемік] Тутківський і проф. О.С.Грушевський), керуватимуть заняттями катедри, зістаючись на своїх посадах в инших катедрах.

Як тільки Л.М.Левицький поздоровшає, настільки, що буде можна його побачити, я порозуміюсь і з ним щодо дальшого -передусім щодо першої серії аспірантів.

24.IV.[1]924 Академік М.Грушевський

ЦДАВО України (Київ), ф. 166, on. 4, спр. 236, арк. 86-87. Автограф.
Опубл.: Старожитності. - 1991. - №7. -С.9.

№8.1924, 27 травня. Звернення акад. М.Грушевського
до Наркомосу УСРР в справі передплати

закордонних видань

27. V. [11924

До Наркомпросу України

Розглянувши ся в київських бібліотеках, я переконався, що

тут бракує цілого ряду видань з останніх 10 літ, необхідно

потрібних для занять по історії України, її матеріальній культурі,

фольклору, мистецтву і т. д., як для співробітників ВУАН, так і

будучих аспірантів дослідної катедри іст[орії] України. Начну з

видань галицьких і польських, необхідних для занять по

українознавству взагалі і зокрема для студій по Західній Україні,

включених в програму дослідчої катедри іст[орії] Укр[аїни]. Я в

сій справі списався з книгарнею Наукового товариства ім. Шевченка

у Львові і головою того ж товариства проф. К.Студинським, і

вони обіцяли занятись висилкою необхідних для катедри іст[брії]

Укр[аїни} ВУАН книг на можливо корисних умовах.

Я прошу їх вислати в першу чергу комплект видань Наукового]тов[ариства] ім. Шевченка по історичному і фільольогічному відділу, а також важнійші українські і польські видання, які І вийшли в Галичині й Польщі в pp. 1914-[19]23 (Encyklopedya Polski, І Rocznik Slawistyczny за сі роки, Kwartalnik Historyczny, праці І Л.Кубалі, Брікнера й ин.). Наркомпрос же прошу дати на се згоду і І наказати вислати поки що 100 долярів (200 рублів) книгарні і Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка у Львові (Ринок, ч. 10) в і рахунок сих замовлень, а я по одержанню рахунку за першу ними ї висклану партию представлю його і проситиму дальшого : асигнування.

Прошу також Вашої згоди, щоб сею ж дорогою виписувати потрібні німецькі, французькі, англійські та італійські видання. Я думаю, що вони сею дорогою будуть одержуватись нами скорше, ніж через Берлін: висилаючи видання галицькі й польські, вони посилатимуть і закордонні,, а я, знаючи сю книгарню здавна, думаю, що вона працюватиме акуратно. В першу чергу потрібні такі

видання: Revue Slave (Paris), Vierteljahrhefte fur Soziologie (Koln), Folklore, Revue des traditions populaires за pp. 1917-1923, деякі збірки пісень і легенд, потрібні для видання нашого корпусу дум, історич[них] пісень і баляд, котрі ми готовимо т[о]щ[о].

В інтересах роботи прошу можливо скорого полагодження.

М.Гру шевський

ЦДАВО України, ф. 166, on. 4, спр 245, арк. 80-81 зв. Автограф.

№9. 1924, липень¹. Лист акад; М.С.Грушевського

до секретаря ВУЦВК О.І.Буценка

в справі поновлення видання часопису „Україна"

та інших видань історичних установ

Високоповажний Опанасе Івановичу!

Пересилаю Вам історичну записку в справі східніх границь. Що до Таганрога, то тутешні економісти сказали, що се вимагає спеціяльної праці, довшого часу і, мабуть, у Харкові для неї знайдеться більше матеріялу. Коли б Ви, одначе, хотіли тут комусь замовити, то міг би виконатися, казав проф. [Л.М.]Яснопольський, що працює в тутешнім Держплаці, якщо в кабінеті тутешнього Інституту народного господарства знайдуться видання Таганрозького біржевого комітету.

Я дуже був би рад з Вами побачитися перед Вашим від'їздом (живу я по Польковскій² вул., № 9, а телефону дома нема, є тільки в академії, де я буваю між 2 і 3 обов'язково, а иншими годинами як випадає). На випадок, коли це не вдалось, прошу Вас порушити в Харкові такі справи, про котрі Вам почасти згадував в розмові.

Науковий комітет (голова [С.Ю.]Семковський) дав мені поручения організувати дослідчу катедру історії України і я сам занявсь, але мої представлення (план і спис співробітників, поданий

¹ Датується за супровідним листом О.Буценка до секретаря UK КП(б)У
Е.Квірінга від 9 липня 1924 р.

² Так у копії, за якою друкується документ. Мається на увазі вул. Паньківська.

ще 11/IV) досі не затверджено. Бажаю, щоб його було затверджено

негайно, як і спис аспірантів, котрий я подав київському

уповноваженому Науковому комітету - 31/V.

Справа перенесення Українського соціологічного інституту з-

закордону до Київа, досі не порозрішена і це не добре (справу має

Семковський).

Наркомпрос декретував мені повисшену платню і по мойому представленню призначив мені до допомоги трьох співробітників. Але одночасно з убогого бюджету Академії счеркнув 50 одиниць, так що раніш зачислені співробітники зістались без платні. Хоч це сталося незалежно, але хронологично совпало і дало привід до балачок, що мені дали підвищену і Співробітникам коштом тих

'співробітників. Отже, й само по собі воно сталось недобре і мені особисто неприємно, просто невиносимо. Прошу доконче відновіте в бюджеті тих 50 одиниць (справу цю ближче знають в Главпрофобрі).

Справа видавництв, про котру я говорив в Вашій присутности з т.[Г.Ф.]Гриньком, зайшла тут в такий глухий кут, що коли Харків й не витягне, не поставить справді на ноги, то се буде така компромітація, що мені нічого не останеться, як махнути рукою на всі наукові плани і проситись назад за кордон - хоч як се не було мені прикро.

В мій приїзд до Харкова всі ці видавничі плани були похвальні. Шлях освіти³ і Державне видавництво на перебій хотіли взяти монополь на всі мої видання, з обіжниками післали мене до своїх київських представників укладати договір, а тут з'явилось, що сі

уповноважені не мають [ні] грошей, ні директив. Місяці пройшли в безплодних переговорах. Нарешті взявсь видавати «Україну» -

трьохмісячник українознавства - Союз робітничих кооперативів

(Соробкоп). Але виявилось, що він як кооператив мусить на се дістати дозвіл Губкома (самі по собі мої видання не потрібують

цензури, бо виходитимуть під фірмою Академії наук, за підписом неодмінного секретаря). І свого дозвілу він чекає вже другий місяць і не дістає. Тим часом дістав директиви представник Держвн-

³ Йдеться про республіканське видавництво „Шлях освіти", засноване 1919 р. Після 1930 р. - „Радянська школа".

давництва: дуже він обрізав мої плани, визначив дуже широкі матеріальні умови, я згодивсь - аби тільки почали діло. Коли прийшлося підписувати умову, виявилось, що він не може - виплатить навіть першого аванса. Знов стоп... А се вже 4-й місяць іде, як я замість працювать науково висиджую в прийомних й розстроюю собі нерви. Прошу Вас постаратись вплинути на теперішнього голову Держвидаву Самохвалова, щоб він дав телеграмою директиви тутешній філії, щоб вона в спішному порядку випустила І кн. «України», не стісняла мене матеріяльно, не виторговувала у мене тих... гонорарів, а також, щоб пустила в рух і инші видання мої першої черги. Тільки ж для того треба, щоб він так само телеграфично дав асігновку на сі видання, бо без цього нічого не буде. Коли б з Держвидавом нічого не можна було зробити, тоді в такім самим негайнім порядку прошу вистаратись дозвіл для Соробкопа. Инакше - щиро кажу - мені тут нічого робити й прийдеться жалувати, що я сюди вернувся.

Нічого, буквально нічогісінько з моїх наукових планів мені досі не вдалося здійснити, і Ви добре розумієте, яке гнітюче демо-ралізуюче вражіння робить і тут і за кордоном, і як се мені тяжко.

З щирим привітом М.Гру шевський

Моє матеріяльне положення теж дуже прикре, я досі не маю навіть помешкання, але про се вже навіть не кажу.

В справі видань³

Вертаючись на Україну, я мав в пляні:

а) відновити «Науковий трьохмісячник українознавства», заснований мною в 1914 р. під титулом «Україна» і при нім записки історичної секції: се тоді було виданнє Українського наукового товариства, котре в 1921 році прилучено до Академії, а всі його засоби (друкарню й инше) забрано. В трьохмісячнику сім зараз велика потреба, се був єдиний український науковий журнал (по українській історії, археології, мистецтву, літературній мові, етно­графії і краєзнавству). Він складався з Відділу статтей (наукових,

³ Додаток до листа.

але загально-інтересних), матеріалів по історії літератури XIX в., критики і бібліографії і наукової хроники. Відношення його, як Образу України, наукового руху має велике громадське і навіть політичне значіння;

б) наладивши «Україну», я хотів організувати наукові

Информаційні органи для закордону, на французькій та англійській

мові при Українському соціологічному інституті, що вже почав

був такі видання за кордоном. В нинішній ситуації се особливо

важно. Але се завдання другої черги, потім як зорганізується

«Україна» і Український соціологічний інститут буде перенесений

до Київа і з'єднаний з Академією;

в) я хотів продовжати на Україні «Історію української
літератури», котру я почав за кордоном. Головний, черговий, коло
25 аркушів друку, (IV) том я привіз з собою, - він містить усну
словесність переходових століть XIII - XVII, а перші 3 томи вийшли
торік у Львові, вони Київським управлінням друку прочитані і
пропущені. Треба, щоб те видавництво, яке візьме до друку IV,
потроху привозило для розпродажі сі попередні томи;

г) я хотів продовжити також велику «Історію України-Руси»,
що спинилася на 1650 році (том VIII). Але що заготовлені матеріяли
згоріли в нашім домі в 1917, то треба часу, щоб їх зібрати заново і
відновити роботу;

д)' Академія прийняла мій план видання історичних пісень, дум і балад, розпочатий 50 літ тому назад Антоновичем і Драгомановим (як раз 50 літ), перший том годиться;

є) було б бажано, видати тепер уже де-які праці з семінарів Укра­їнського соціологічного інституту, по примітивній культурі, тощо;

ж) історичною подією підготовлена збірка статтей про «Старий
Київ і його...» і такий же Збірник;

з) по економічному і соціяльному побуту України в 18 ст.

В першу чергу якнайспішніще треба випустити подвійну книжку

«Україна», як 1-2 випуска за сёй рік, розміром 15 аркушів. (Весь

; матеріал вже зібраний і треба його випустити зараз), потім

випустити книжки 3^-ту по 12 аркушів. Також треба негайно

в приступити до друку 4-го тому „Історії української літератури".

І Все инше з осени.

²¹⁹

З головою Держвидаву в перші дні квітня я був уговорився,

. що він приймає всі сі видання і закупає заграничні томи; для

остаточного оформлення він мав приїхати до Київа 15/IV, але

наступила зміна і він не приїхав, і справа затягнулась досі з великою

шкодою для діла.

Друкується за виданням: Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С Гру шевською. - К., 1992. - С 288-291.

№ 10.1924,27 вересня^. Звідомлення науково-дослідної

кафедри історії України про роботу

в квітні-вересні 1924 р.

Початок катедрі дала ухвала Наукового комітету з 31.ІІЦ1924], котрою встановлено організувати в Києві науково-дослідну катедру з історії України, її керівником призначено М.С.Грушевського і йому доручено запропонувати план занять та кандидатів у члени, співробітники і аспіранти кафедри.

Виконуючи се, акад. Грушевський 11.IV вніс на засідання Київського бюро дослідчих катедр план занять, проектуючи вести їх в найближчих триместрах в таких групах:

1) методології і соціологічного обгрунтування історії;

2) історії культури матеріальної;

3) історії культури інтелектуальної, моральної і естетичної;

4) історії соціально-економічної і політичної;

5) вивчення Західної України,

з тим, щоб організація секцій була проведена пізніше, коли з'ясується, які групи і якою мірою притягають інтереси аспірантів і розвивають наукову роботу.

З тих же мотивів він запропонував на найближчий триместр тільки фактичних співробітників -катедри, без поділу ЇХ на співробітників і членів, а сам проектував призначити співробітниками О.Гермайзе (по 1 групі), В.Данилевича (по 2-ій) і В.Щербину (по 4-ій) та запросити до тимчасового керівництва занят­тями акад. [П.]Тутковського (по 2-ій) і проф. Ол.Грушевського

¹ Датується за резолюцією на документі.

(по 5-ій), сподіваючись віддати 3 групу співробітникові Укр[аїнського] соціологічного] інституту Ф.Савченкові, котрого "Академія призначила співробітником по предмету примітивної культури і він мав в короткий час приїхати з Берліну. : Сі пропозиції були прийняті київськими уповноваженими Наук[ового] комітету і передані до Харкова, і з того ж місяця вищевизначена колегія приступила до занять по організації катедри, вироблення плану лектури аспірантів та добирання їх. 30.V. ак[адемік] Грушевський подав київському уповноваженому Наук[ового] комитету] кандидатів на аспірантів:

1) Ол. Барановича,

2) С.Глушка,

3) П.Глядківського,

4) М.Ткаченка,

5) С.Шамрая, до котрих потім прилучено [заяву], подану [на]
аспіранта] Кам'янецької дослідної катедри Карачківського про
переведення його з кам'янецької катедри до київської по місцю
теперішнього проживання. З цих кандидатів всі, крім
Глядківського, мали вже політичні рекомендації, отже виникло
питання про порядок дальшого спрямування цих кандидатур: вони
були направлені канцелярією уповноваженого [Наукового комітету]
ректорові Канівського] ШО, котрий мав дати політичний відзив
про Глядківського.

Тим часом від 1.VI всі визначені кандидати у аспіранти і деякі инші особи, котрі ще не мали всіх потрібних документів, разом в числі 12, фактично приступили до наукових занять під проводом згаданих керівників. В червні відбулись два повних зібрання аспірантів з керівниками, на котрих з'ясовується загальний характер знань і нахил кандидатів до тієї чи иншої групи. Відповідно до того вони були й поділені для ближчої організації їх занять між членами колегії, їм були роздані списки обов'язкової рекомендованої літератури і проводились практичні заняття по •джерелойому матеріалу. З місяця ж вересня розпочато два вступні курси по дві години щотижня.

Акад. Тутковського: Фізичні умови в печатках людського життя на Вкраїні.

Кер. Гермайзе: Соціологічне обгрунтування історії.

За цей час від Наукового комітету прийшло затвердження тільки для т.Гермайзе, котрого призначено керівником секції «Методології соціологічного обгрунтування історії», з заміткою, що катедра має поки що складатись з цих двох секцій методол[ьогічно]-соціольогічна і соціальн[о]-економічної історії.

Инші співробітники і всі аспіранти залишаються до цього часу не затвердженими, Канівський] ІНО відмовились входити в розгляд предложения аспірантів, мотивуючи се тим, що катедра не зв'язана з ними, тому кінець кінцем київський уповноважений предложив усіх, хто мав уже політичні рекомендації (то значить усіх, за винятком т.Глядківського) безпосередньо у Харків, але вони й досі не затверджені. Науковий комітет відкладає се до закінчення перереєстрації. Тим часом відкрилась можливість отримати політичні рекомендації через профспілку РОБІТОС, і 19.ІХ катедра предложила уповноваженому список кандидатів на аспірантів, що вже отримали або заручились рекомендацією профспілки:

6) П.Глядківського,

7) В.Ігнатенка,

8) Д.Кравцова,

9) О.Степанішина,

10) В.Юркевича.

Але на тому ж засіданні об'явлено завідателеві секції, що постановою Наукового комітету катедру ще 4.III зв'язано з Київським] ІНО - тільки цього не оповіщено їй вчасно. Се вводить нові цілком неускладнення в розпочату організацію катедри, і взагалі треба сказати, що неясности в структурі катедри, сполучення різних, цілком відміннцх завдань, котрі їй ставляться, і змінність в організаційних планах ставлять в незвичайно складні умови діяльність цих нових наукових інститутів. Зокрема ж робота Київської] наук[ово]-дослід[чої] катедри іст[орії] України при наявності дуже цінного аспірантського і співробітницького матеріялу, енергії навіть, ентузіазму до наукової праці, який можна констатувати після певного упадку і застою - зустрічає дуже серйозні перешкоди в отсих неясностях, непевному становищі предложених і незатверджених членів і аспірантів. Не можна в

сих умовах перейти від приготовчих робіт до дійсної науково-дослідної, і всяке протягання даного критичного стану може кінець кінцем унеможливити її до кінця.

Завідатель катедри, академік МТрушевський