Історія книгодрукування

Дана проблема почала вивчатися з вияснення репертуару українських стародруків і точного їх обліку. З цією метою, у 1925 р. був створений „Комітет для описування українських стародруків", хоча робота велася з 1924 р. У 1928 - 29 pp. члени комітету описали 824 видання (Київ, Чернігів, Полтава, Харків, Москва, Ленінград) і провели 6 засідань. Комітет поставив за мету створити повний опис і каталог українських видань до 1800 р.⁹*. В цілому на початок 1929 р. (за 5 років) було описано 3730 українських стародруків⁹⁵. Через відсутність коштів робота комітету та залучених до праці на договірних засадах фахівців припинилася.

Паралельно подібний проект здійснювали співробітники ВБУ та В.М.Перетца у Ленінграді. Це було явне дублювання - одна й та ж праця велася свідомо незалежно і не координувалася. Безперечно, це не сприяло справі вивчення історії українського книгодрукування і не дало жодних суттєвих результатів. Картотеки описів стародруків, здійснені комітетом та окремими співробіт­никами, до цього часу не віднайдені.

Таким чином, на наш погляд, ідея системи історичних установ М.С.Грушевського була досить чіткою, охоплювала основні напрямки горизонтального і вертикального зрізу історії України. Теоретично це була унікальна комплексна розгалужена структура історичних наукових інституцій, якої не знала жодна академія наук світу. Фактично в рамках ВУАН виникла окрема єдина установа -Академія історії України, що відбивала в собі основні принципи

загальної ідеї Academia М.С.Грушевського.

* * *

Концепція Academia М.С.Грушевського базувалася на постулаті створення й вільного розвитку самодостатньої української культури на державницьких засадах. Для нього можливою моделлю української національної АН був фраіщузько-бельгійський тип наукового закладу з перевагою історично-мистецького комплексу

⁹⁴ Там само, сир.І7190-17191, арк.2 зи.; Україна. - 1925. - Вересень. - Ć. 165.

⁹⁵ Там само, сіір.18622, арк. 8-9.

наук як найвищого прояву всієї повноти вершинних досягнеш національної культури, як вершини власне науково-дослідної роботи за змістом і національної за формою. Таким шляхом йшоь розвиток закордонних слов'янських національних академій. Істо­рична спадковість вимагала також перетворення УНТ у Києві и УАН. Гуманітарний, підхід щодо нової Академії наук не враховував у повній мірі завдань академічного рівня розвитку природознавчо математичних дисциплін, які значною мірою визначають прогрес людства, розвиток продуктивних сил, матеріальних умов життя держави й людності.

В концепції УАН М.С.Грушевського відбилася радикальна ідея самостійного державного розвитку України і повної незалежності її культури від російської, але в зв'язку з європейськими.

Свою концепцію УАН М.С.Грушевський зміг і почав втілювати вже після того, як Академія була сформована за іншими прин­ципами. Не маючи можливостей, вчений почав розбудовувати, згідно з своєю концепцією, історичні установи ВУАН і головним чином історичної секції.

Розбудова історичної секції йшла невпинно. Незважаючи на фінансові труднощі, постійні проблеми з виданням наукової продукції, очолювана Грушевським історична секція протягом 1927 - 1930-х pp. укріпила свій науковий потенціал (до речі, в секції активно співпрацювали академіки: Василенко, Малииовсь-кий, Тутківський, Студипський, Колесса та ін.), встановила широкі наукові зв'язки з українськими науковими колами за кордоном (особливо активно залучала представників Львівської школи: про­фесорів М.Кордубу, О.Макарушку, Лозіпського і Крип'якевича); покращила своє матеріальне становище, діставши та й переоб­ладнавши за проектом В.Кричевського власний будинок; поширила розробки тих українознавчих дисциплін, які були в плані діяльності УНТ, проте не дістали вповні розвитку в установах Академії.

Історичні установи ВУАН, які діяли під проводом історичної секції, використовували для розвитку історичної науки та культури майже 15% загальноакадемічиих бюджетних коштів/Цікаво, що на видання праць установ І відділу історична секція виділяла інколи грошові дотації, вирівнюючи заборгованість установ ВУАН за друк.

Наукове надбання історичних установ за цей невеликий період діяльності вражає своїм обсягом та науковою вартістю. Безперечно, втілювати власну ідею національної Academia Грушевському після його повернення в Україну по всіх відділах ВУАН було неправо­мірно. Ідеї академіка реальніше було втілити у життя в межах гуманітарних наукових дисциплін. Саме тому історична секція стає праобразом наукової інституції академічного типу, однак більше пов'язаної з широкими колами науковців.

Універсальність наукової концепції Грушевського відображена і в тому, що соціологічна детермінованість історичної науки перед­бачала розгляд і вивчення проблем соціальної історії українського народу, українського права, а також історії культури. Це обумовлю­вало деяке перетинання з науковими інтересами інших академічних інституцій, наприклад, Комісії громадських течій, Комісії давнього українського письменства, історично-правовими, економічними комісіями соціально-економічного відділу ВУАН.

'Монопольність поглядів Грушевського на організаційні засади щодо академічної історичної інституції разом з обставинами полі­тичних суперечок в Україні не завжди позитивно впливали на роз­в'язання суто наукових завдань. Однак ідея Academia Грушевського, що знайшла мікровтілеиня у його історичній секції, передбачала велику науково-дослідну інституцію, яка здатна була б розв'язати невідкладні проблеми наукового дослідження занедбаної укра­їнської історії, вивести українську історичну науку на загально­світовий рівень.

Резюмуючи все сказане, слід підкреслити, що основний зміст і принципи загальної ідеї Academia, як вищої всеукраїнської наукової установи, що розроблялися і наполегливо втілювалися в життя М.С.Грушевським, мають надзвичайно актуальне значення для сучасної розбудови української незалежної держави. Адже вся величезна творча спадщина видатного вченого і одного з патріархів нашого національно-державного відродження з його концепцією і науковим обгрунтуванням безперервності (тяглості) історичного розвитку українського народу і розумінням видатної ролі та місця в ньому науки, мають визначальне значення не лише для усвідомлення національної самобутності нашої історії і державності

в минулому, а й для вірного визначення перспектив подальшоп розвитку України як незалежної держави в майбутньому.

М.С.Грушевський науково довів (а історичний досвід підтвердив), що народ може створити свою державу, спираючись не на благодіяння великих чи багатих сусідів і не на підкинуті нам проімперські космополітичні теорії та концепції, а насамперед і-кі такі властиві йому національні чинники як його багаті історичні традиції, національна самосвідомість, працьовитість і мудрість нашого народу, природні багатства, вигідне географічне положення тощо.

Наукові концепції і повчальний досвід наполегливої
діяльності М.С.Грушевського, зокрема, в його нелегкій боротьбі
за національну незалежну Академію, переконливо свідчить і про
те, що як могутній інтелектуальний потенціал нації Академія наук
може стати максимально корисною для своєї країни лише тоді,
коли вона розвиватиметься на національно-патріотичній основі і в
контакті та творчому спілкуванні з світовою наукою. ^

Саме тому вся велика наукова і науково-організаційна спадщина М.С.Грушевського, зокрема його досвід по створенню науково-громадських організацій та установ при Академії наук і тепер можуть стати надійним компасом у подальшій розбудові української незалежної держави. Вивчення і використання їх безперечно буде корисним в інтересах народу і науки незалежної України.