Історико-регіональні дослідженая

В українській історіографії даний напрямок був розвинутий В.Б.Антоновичем та його учнями в ряді так званих обласних монографічних досліджень.

Любомир Винар пише, що робота М.С.Грушевського у цьому напрямку принципово відрізнялась від „обласних" досліджень тим, що мала стрижнем окрему схему історії України і обґрунтовувала ідею незалежності і безперервності історичного процесу на всіх землях України у всі періоди її історії⁷⁷.

¹⁶ Там само, ф. X, сир. 17190-1719), арк.3,12; ф. X, сітр.18626, арк.1. ⁷⁷ Випар Л. ІІайнидатпіший історик... - С.75.

В Віддаючи належне М.С.Грушевському у розвитку та Матеріалізації ідеї історико-регіональних досліджень на груші власне національної історії, слід відзначити, що ця робота в рамках ВУАН була започаткована ще до повернення вченого на Україну, коли згідно з рішенням Спільного зібрання була створена краєзнавча комісія, яка поширила мережу краєзнавчих гуртків на місцях, що й займалися регіональними дослід-

женнями. Гуртки засновувалися на базі відділень УНТ, ко-
лишніх губернських архівних комісій, навчальних закладів

(як, наприклад, у Ніжині).

Коли М.С.Грушевський повернувся і заснував порайонні комісії, паралельно була поновлена Комісія краєзнавства. Постановою Спільного зібрання ВУАН від 23 лютого 1925 р. (прот. № 212) до неї було обрано академіків A.M.Лободу, М.П.Василенка та М.С.Грушевського⁷'⁸. 9 березня Михайло -Сергійович через „брак часу" оголосив про свій вихід з комісії⁷⁹. В червні з неї вийшов з ітого ж приводу М.П.Василенко⁸⁰. Однак Комісія діяла. її основною метою було відродження місцевих краєзнавчих осередків. Протоколи Спільного зібрання аж до 1929 р. наповнені уставами, | програмами, членськими списками краєзнавчих гуртків в основних історичних метрах України, які затверджувалися ВУАН як гуртки при комісії. Очевидно, саме дублювання роботи краєзнавчої комісії з порайонними та напружені особисті стосунки з А.М..Лободою були причиною виходу М.С.Грушевського зі складу комісії. Слід відзначити, що при цьому до співпраці в порайонних комісіях та до участі в їх збірниках були залучені ті ж самі члени краєзнавчих гуртків на місцях і використовувалися здобуті ними матеріали.

Заслуга М.С.Грушевського полягала в теоретичному осмисленні порайонних досліджень та їх чіткому спрямуванні, в забезпеченні хоча б мінімальних можливостей випуску друкованих праць.

Теоретично М.С.Грушевський неодноразово обґрунтовував необхідність і вагомість порайонних досліджень в кількох

⁷⁸ ЦІІБ, IP, ф. 1, сітр.26323, арк. 1 зв.

⁷⁹ Там само арк. 1.

⁸⁰ Там само, арк. 1 зн.

звідомлепнях про роботу комісій, передмовах до збірників, осібних гадках⁸¹.

Зокрема , вчений твердив, що „Історія України єсть сума земель, які сформувалися під впливами географічних, економічних, колонізаційних, комунікаційних, культурних і політичних умов, шукали виявлення своєрідних умов при всяких політичних чи адміністраційних умовах і безсумнівно впливали на характер .і напрямки життя".⁸² Вчений вважав, що завдяки глибоким територіальним дослідженням можна буде розкрити „перспективу історичного процесу України в розрізі горизонтальнім: територій -земель, історично даних умовами географічними, продукційними, комунікаційними і всім дальшим соціяльним і культурним розвитком, і в розрізі вергикальнім: суцільного образу економічного, соціальної о, культурного, політичного і національного розвою"⁸³.

Дану програму виконувало чотири порайонні комісії: Києва і Правобережжя (1924-1929 pp.), Західної України (1925-1929 pp.), Східної і Полудневої України (1924-1929 pp.), Лівобережної України і Слобожанщини (1924-1929 pp.). Всі вони мали спільне Бюро (керівниці та секретарі комісій) і одного голову -М С Гру шевського. В одній з своїх осібних гадок вчений пояснював такий поділ тим, що „вести дослід історично даних умов, що формували певні території - землі, з котрих складається Україна, і ті осередки, навколо котрих вони групувались, - в аспекті економічнім, соціальнім, культурнім, політичнім... - неможливо в рамках одної комісії'¹⁸⁴.

М.С.Грушевскому вдалося добитися видання через ДВУ порайонних збірників (восени 1924 p.). Однак економія і гасла самоокуповапості наукових видань призвели до зняття їх з плану. Змогли вийти лише Київський та Чернігівський збірники, а намічені збірники „Степова Україна" (1926, комісія Полудневої України) та

⁸¹ Грушевський М. Порайонне дослідження України Київського уз^ш //Київта його околиця н історії і пам'ятках. - К., 1926. - С. 1-24; Його ж. Вступ // Чорнії іи і Піїшічпе Лівобережжя. - К., 1928. - C.V-VI; Україна. -1926- Кн. 1.

" Іам само.

⁸³ Грушенський М. Вступ //Чернігів і Північне Лівобережжя. - К., 1928.- C.V-VI.

⁸⁴ ЦІІБ, IP,ф. 1, сир.26706, арк.З.

„Західна Україна" (Галичина, Холмщипа, Буковина, Закарпаття) були зняті Держвидавом. У фондах Інституту рукопису ЦНБ АН України зберігся збірник „Полуднева Україна" та автограф його обгрунтування М.С.Грушевським⁸⁵. М.С.Грушевський марно намагався довести „рішаючим кругам", що „від наукової продукції Іне можна вимагати самооплачуваппя"⁸⁶.

Комісія Києва і Правобережної України змогла видати також збірку праць В.І.Щербини „Нові студії з історії Києва", провідник no Києву та перший том „Київських Збірників історії й археології, „ побуту й мистецтва".

Одночасно з науковою вартістю порайонних студій їх програма

також активізувала пошукову роботу на місцях, зі свого боку (поза

краєзнавчою комісією) сприяла розвою краєзнавчих досліджень і

професійному зростанню місцевих кадрів під егідою центральної

комісії з першокласними фахівцями. М.С.Грушевський зазначав

ізадля прикладу, що робота академічного осередку над

Чернігівським збірником „спільно з місцевими науковими силами

викликала сильний науковий рух і він доказує, що той

організаційний план був правильний'*⁷.

Комісія Західної України, навпаки, здійснювала зв'язок з „старшою, хоч і безтитулыюю західноукраїнською Академією -НТШ"⁸⁸. Заступником голови комісії був обраний акад. К.О.Сту-динський, завдяки якому вівся обмін літературою, місцевою пресою, журналами.

Членами, співробітниками і учасниками роботи комісії були

вчені з Києва (Алексеев П.П., Андріяшев О.В., Гермайзе О.Ю.,

Глушко СВ., Добровольський Л.П., Ернст Ф.Л., Житецький Г.П.,

Зельницький О.А., І шатенко В.О., Істомін М.П., Карачківський

М.Ф., Корнилович МЛ., Косташук В.М., Кравців Д.З.КричевськИй

В.Г., Лазаревська К.О., Макаренко М.О., Моргилевський І.В.,

ІНичипоренко П.I., Павлик О.Я., Попов О.С, Савченко Ф.Я.,

[ Симашкевич В.М., Симович В.М., Ткаченко М.М., Шамрай СВ.,

⁸⁵ Там само, ф. X, сіір.4485.

⁸⁶ Там само, шр.17192, арк. 1; Україна. - 1927. - Кн. 5. - С. 174.

⁸⁷ Там само, ф. 1, сир.26706, арк. 4.

⁸⁸ Там само.

Щербаківський Д.М., Щербина В.І., Щіткшський 1.1., Юркенич В.Д.) Харкова (Айзепшток Є.Я., Горбань М.В., Дубровський В.В., Руднєі В.В.), Полтави (Бужипський ММ, Грановський Д.Д., Козачеикс А.І., Щепотієв В.О.), Одеси (Варнеке Б., Рябінін-Скляревський О.О. Слабченко М.Є., Щербина СМ.), Чернігова (Верзилов А.В., Єфимовський B.C., Миловидов, Смоличев П.І., Шугаєвський В.А.), Зинокіївська (Брекеї Н.А.), Кам'япця (Сіпінський Ю.О.), Ніжина (Єршов А., Петровський М., Рихлік Є.), Ромен (Козлов С.Ф.), Лубен (Пущииський П.), Прилук (Стапіславський І.С.), Мінська (Бузук Ю.), Ленінграда (Лящепко А.Я., Щеглова CO.), Львова (Возняк М.С., Герасимчук В.І., Гордипський Я., Дорошенко В.В., Колесса Ф.М., Кордуба М.М., Крип'якевич І.П., Мочульський М.М.), Ряшева (Пелепський О.), Праги (Калюжний Н.М.), Катеринослав-а (Степанов І.С., Черпяківський Д,Ф.)*^У.

Проблемно-тематичні дослідження