Економічні проблеми

Економічні проблеми розробляла історично-економічна підсекція історичної секції при ВУАН. В першу чергу нею вивчалися джерела, велась пошукова архівна робота в Полтаві, Одесі, Житомирі, Дніпропетровську, Харкові. Наприклад, О.Грушевський та Ів.Бойко продовжили студії над Румянцевським описом Малоросії як. джерелом з історії соціально-еконвмічного розвитку в період Гетьманщини (др. пол. XVIIIст.). До цієї роботи -були залучені і аспірати - М.М.Ткаченко, С.В.Шамрай, І.П.Пусювійі. Розроблялися також проблеми аграрного капіталізму на Україні в XIX ст., реформи 1861-1863 pp. і селянського руху ХІХ-ХХ ст. (аспіранти О.М.Степаиишина, С.В.Шамрай, С.В.Глушко)¹».

Так чи інакше, економічних проблем торкалися всі історичні установи та їх працівники. Однак слід визнати, що спеціальне вивчення економічної історії України не було добре поставлене,

⁸⁹ Там само, ф. X, спр.17192, арк. 14-14а; спр.18623, арк. 4-5; Україна. - 1927., -
Кіі.5.-С 181-182.

⁹⁰ ЦНБ, IP, ф. X, сігр.1686, арк. 14-15; ф. X, crip. 17802-17805, арк. 2.

Ніало вибірковий характера і стосувалося лише окремих проблем (VIII - поч. XX сі.

К Деякою мірою історико-економічна підсекція дублювала роботу Воціалміо-економічного відділу ВУАН, і це також обумовлювало Влабкість та ііескоордиповапість її роботи.

Україна у міжнародних відносинах

Питання про місце України в світі, Європі, слов'янстві та серед Ьлизьких сусідів протягом усієї її історії було одним з основних концептуальних напрямків програми історичних установ М.С.Грушевського. Розроблення цих проблем дозволяло виявити типологію і відмінності історії України і загалом українства серед Інших народів. На жаль, через матеріальні і побутові (але не наукові) причини М.С.Грушевськии не міг відразу розпочати організацію дослідження даного напрямку, який почав розвиватися лише через чотири роки після повернення вченого, коли його життя і діяльність почали ускладнюватися. Це спричинило до того, їщо розгорнути організацію мережі установ по вивченню становища

України в світі М.С.Грушевському так і не вдалося.

1928 р. історична секція планувала відкрити серію комісій по взаємозв'язках українського народу з великоруським, білоруським, польським, словацьким, мадярським, молдавським, турецьким,

татарським етносами. Однак через відсутність дотації з 16 лютого
"почала діяти лише Україно-молдавська комісія, яка встановила
добрі взаємини з Молдавським науковим комітетом. Голова комісії
М.СгГрушевськиП бачив її мету не лише в дослідженні українсько-
-молдавського" симбіозу в історії, а ширше - „маючи на увазі

соціологічний дослід питання, куди входить не тільки історія, але
і мова, і література, і фольклор, етнографія, економіка, статистика
тощо, а також вивчати сучасність у новому розумінні". Однак
комісія не змогла розгорнути активну діяльність: кошти не були
виділені, співробітники працювали безкоштовно. М.С.Грушевськии

поставив питання про необхідність зв'язків і обміну літературою з АН у Бухаресті (Відрізані від Бесарабії і Буковини, ми дуже багато не зробимо). Отож, вдалося відрядити до Балти трьох спів­робітників, і почалось розроблення питань колонізації молдаванами

і

Поділля, Херсонщини та інших українських земель. При цьому намітилась деяка політизація . бесарабського питання. М.С.Грушевський застерігав, що „чисто наукова робота може стратити вартість, бо політичні мотиви вийдуть на сам верх. До всіх питань язикових, статистичних, етнографічних слід підходити науково", в даному разі „можна ділити території, а не національності".

Не дивлячись на складні матеріальні умови, комісії вдалося провести цілий ряд наукових заходів: конференцію (12 червня 1929 p.), сесію (жовтень 1929 p.), пленарне засідання (17—18лютого 1930 р.), на якому з доповіддю „Україно-молдавські відносини середини XVII ст." виступав М.С.Грушевський. Однак наукова робота в комісії все ж фактично припинилася у 1931 p., коли на пленумі наукового комітегу 23-24 травня зі складу комісії був виключений Гординський і прийнята резолюція „вітати ДПУ за боротьбу з шкідливими елементами"⁵".

Ще 29 червня 1928 р. історична секція винесла рішення про утворення українсько-мадярської комісії, яка фактично так і не була зорганізована⁹².

Загалом широкий план комісій з міжнародних зв'язків України не був втілений в життя і даний напрямок з огляду його спеціального виділення і організації був лише започаткований.