Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

за, живіт відвисає, м язи його розтягу­ються, коліна максимально розігнуті; м'язи задньої поверхні стегон, що кріпляться до сідничного горба, роз­тягнуті порівняно з м'язами передньої поверхні.

До порушень постави зі зменшен­ням фізіологічних викривлень хребта належать: плоска спина — грудний кі­фоз згладжений, а поперековий лор­доз сплощений (рис. 6.4. 3); плоско-ввігнута спина — зменшення грудно­го кіфозу при нормальному або дещо збільшеному поперековому лордозі. При плоскій спині грудна клітка спло­щена, вузька, плечі звисають, лопатки крилоподібні, нахил таза зменшений, низ живота вип'ячений. Через змен­шення вигинів порушується ресорна функція хребта, що негативно відби­вається на його амортизаційних властивостях і збільшує стрясання головного та спинного мозку при стрибках, бігу та інших пересуваннях. Діти з такою поставою схильні до розвитку сколіозу.

До дефектів постави у фронтальній площині належить асиметрична пос­тава (рис. 6.4. 4). Вона характеризується змінами симетрії між правою і лівою половиною тулуба. Хребет являє собою дугу, повернену вершиною вправо або вліво, плече і лопатка з одного боку опущені, нерівномірні трикутники талії.

Перелічені порушення постави є не захворюваннями, а функціональними розладами, насамперед, опорно-рухового апарату. Однак вони змінюють стій­кість хребта до деформуючих впливів, ослаблюють виснажені групи м'язів, порушують взаєморозташування внутрішніх органів і несприятливо діють на їх функцію, що робить хребет та організм у цілому схильними до різних за­хворювань.

При виявленні дефекту постави слід негайно приступити до його ліквіда­ції. Насамперед треба організувати правильний режим дня, налагодити збалан­соване харчування, застосувати фізичну реабілітацію. Остання використо­вується у вигляді ЛФК, лікувального масажу, фізіотерапії.

Лікувальну фізичну культуру проводять у дошкільних закладах, спеціальних медичних групах у середніх і вищих учбових закладах, поліклініці, санаторно-курортних умовах. її завдання: покращання емоційного стану і нормалізація основних нервових процесів; покращання діяльності сер­цево-судинної, дихальної та травної систем, обмінних процесів; зміцнення ос­лаблених м'язів спини і тулуба, підвищення рівня силової та загальної витри­валості; формування і удосконалення рухових навичок та покращання загаль-

ного фізичного розвитку; виправлення дефекту постави, виховання і закріп­лення навички правильної постави.

Вказані завдання реалізують шляхом включення в комплекси лікувальної, гігієнічної гімнастики та самостійних занять загальнорозвиваючих, дихальних і спеціальних коригуючих вправ; використання плавання, ходьби та бігу, спор­тивних ігор, ходьби на лижах та інших форм і засобів фізичної культури. Рекомендується щоденно займатися фізичними вправами вдома, застосовуючи профілактор Євмінова.

Гімнастичні вправи виконують з вихідних положень стоячи, сидячи, в упорі стоячи на колінах, лежачи і у висі при різних положеннях голови, тулу­ба, рук та ніг. Вибір вихідного положення в кожному конкретному випадку виз­начається характером порушення постави, поставленими завданнями.

Заняття з лікувальної гімнастики проводять протягом 30-45 хв з групою з 10-12 осіб 3-4 рази на тиждень. Весь цикл занять поділяється на 2 періоди — підготовчий і основний. У підготовчий період створюють уявлення про пра­вильну поставу і утворюють фізіологічні передумови для її закріплення. В ос­новний період ця робота завершується.

В заняття з лікувальної гімнастики включають загальнорозвиваючі і спеці­альні вправи. Перші спрямовані на удосконалення фізичного розвитку дитини, другі — на виправлення неправильної постави. Вони сприяють нормалізації кута нахилу таза, виправленню порушених фізіологічних вигинів хребта, по­ложення і форми грудної клітки, симетричному положенню плечового пояса.

Основою нормалізації взаєморозташування частин тіла є зміцнення при­родного м'язового корсета. Найкращими вихідними положеннями для цього є такі, що забезпечують розвантаження хребта, — лежачи на спині та животі і, особливо, в упорі стоячи на колінах, що дає можливість цілеспрямовано діяти на окремі відділи хребта. Вправи, що виконуються з названих вихідних поло­жень, мають бути симетричними, чергуватися з розслабленням м'язів і дихаль­ними вправами.

Залежно від виду дефекту постави добирають відповідні вправи. При су­тулості, збільшенні грудного кіфозу потрібно зміцнювати довгі м'язи спини. Застосовують розгинання корпуса із вихідних положень лежачи на животі, в упорі стоячи на колінах (колінах і долонях, колінах і передпліччях, колінах і витягнутих руках). Розгинання тулуба слід виконувати з різними положеннями рук, з предметами, з обтяженням.

При збільшенні поперекового лордозу слід зміцнювати м'язи живота, ви­користовуючи рухи ногами лежачи на спині: "велосипед", піднімання прямих ніг, перехід в положення лежачи, в положення сидячи та ін.

У випадках зменшення фізіологічних викривлень хребта вправи мають бу­ти спрямовані на зміцнення м'язів спини та живота, рекомендуються рухи з не­великим обтяженням (гантелями масою 0,5-1 кг).

Для усунення асиметричної постави використовують симетричні вправи, що врівноважують м'язовоий тонус на опуклому і ввігнутому боці хребта. Ко­лові рухи руками назад, згинання рук до потилиці і плечей є спеціальними вправами при крилоподібних лопатках.

ЯЯ9

Фізична реабілітація

Р о з а і л 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

Корекції постави досягають за допомогою одночасного формування на­вички правильного утримання тіла. Це відбувається внаслідок розвитку м'язово-суглобового відчуття, яке дозволяє самостійно оцінити положення ок­ремих частин тіла. Для його розвитку використовують: тренування перед дзер­калом; контроль тих, хто займається, один за одним; вправи на виховання пра­вильної постави, стоячи спиною до вертикальної площини (стіни, дверей), упираючись потилицею, спиною, сідницями і п'ятками; виправлення дефекту за командою інструктора. Навичка правильної постави виробляється і закріп­люється під час виконання загальнорозвиваючих вправ, рівноваг, вправ на ко­ординацію, під час ігор. Орієнтовний комплекс вправ для формування пози і правильної постави наведено нижче (за О.Д. Дубогай, В.І. Завацьким, Ю.О.Коропом,1995).

Орієнтовний комплекс вправ біля вертикальної площини

1. Набути положення правильної постави біля вертикальної площини (стіни, дверей). За­пам'ятати це положення і, не порушуючи його, зробити крок вперед, а потім назад.

2. Те саме, але зробити 4—8 кроків.

3. Те саме, але перевірити положення постави перед дзеркалом, щоб його запам'ятати зо­рово.

4. Притиснувшись до стіни потилицею, спиною, сідницями і п'ятками, присісти з прямою спиною, руки вгору, повернутися у вихідне положення.

5. Стоячи біля стіни в положенні правильної постави, підняти руки вгору, в сторони, впе­ред, покласти на пояс, не втрачаючи правильної пози і не відходячи від стіни.

6. В.п. — те саме. Зігнути праву ногу вперед, захопити гомілку руками і притиснути до ту­луба, не втрачаючи правильної постави і не відходячи від стіни. Те саме — лівою ногою.

7. В.п. — те саме. Підняти вперед руки й випрямлену ліву ногу, не відходячи від стіни. Те саме — правою ногою.

8. В.п. — те саме, руки на пояс, лікті притиснуті до стіни. Підняти ліву ногу вліво до гори­зонтального положення, не відходячи від стіни. Те саме — правою ногою.

9. В.п. — те саме, руки в сторони. Нахилитися до лівої ноги, не змінюючи положення рук і не відходячи від стіни. Те саме — до правої ноги.

Кожну вправу виконувати по 8-10 разів.

Орієнтовний комплекс вправ з предметами на голові

1. У положенні правильної постави біля стінн покласти на голову мішечок з піском (200-300 г), книжку або інший предмет, пройти до протилежної стіни і назад, обминув­ши стілець, стіл тощо, утримуючи предмет і зберігаючи позу.

2. З положення стоячи з предметом на голові сісти на підлогу, встати на коліна і сісти на п'ятки, повернутися у в.п., не втративши предмет і зберігши позу. Те саме — із заплю­щеними очима.

3. З предметом на голові стати на стілець і зійти з нього.

4. В.п. — ступні на одній лінії (одна за одною), утримуючи правильну позу й предмет на голові, виконати різні рухи руками — в боки, вгору, вперед, лицьові кола і т.д. Те саме — із заплющеними очима.

5. Тримаючи гімнастичну палицю на пальцях і предмет на голові, пройти 8-10 кроків, не втративши предметів. Те саме — з поворотом кругом.

6. Тримаючи гімнастичну палицю на долоні вертикально і предмет на голові, сісти на сті­лець, встати, не втративши предметів.

7. З предметом на голові зігнути ліву ногу вперед якомога вище, не втративши предмет. Те саме — правою ногою.

8. В.п. — те саме. Зігнути праву ногу вперед, лівою рукою захопити коліно, праву руку від­вести назад, не втративши предмет. Те саме — лівою ногою і правою рукою.

9. Стати на коліна з предметом на голові за півметра від стіни, впертися руками в стіну, ту­луб тримати прямо. Поставити праву ногу в упор, не скинувши предмет. Те саме — лі­вою ногою.

Кожну вправу виконувати по 8—10 разів.

Ефективність лікувальної гімнастики значно підвищується при застосу­ванні гідрокінезитерапії і плавання. Заняття проводять не менше ніж два рази на тиждень при температурі води не нижче 26 °С і повітря 25-26 °С. Трива­лість заняття 40-55 хв, сюди входить 10-20 хв виконання імітаційних і підго­товчих вправ на суші. У воді використовують різноманітні вправи для розвит­ку сили і витривалості м'язів, коригуючі і на виховання правильної постави. Застосовують гумові амортизатори, ласти, надувні круги, які фіксують на рів­ні таза, що не дозволяє прогинатися у поперековій ділянці і розвантажує хре­бет, а також надувні і пластмасові іграшки, м'ячі, дошки з пінопласту та інші підтримуючі засоби.

Вибір стилю плавання визначають характером дефекту. Для усунення су­тулості, тотального кіфозу рекомендують плавати вільним стилем чи способом брас на спині, асиметричної постави ■— плавання на боці та способом брас на грудях чи спині. Останній стиль є основним при більшості порушень постави, оскільки складається з симетричних послідовних плавальних рухів руками, ногами і ковзання. Зрозуміло, що цей стиль боротьби з дефектами постави мо­жуть застосовувати особи, які вміють плавати, а тих, хто не може це робити, слід навчити плавати і після цього вибирати той чи інший стиль.

Лікувальний масаж використовують для зміцнення розтягнутих та ослаблених м'язів і, навпаки, розслаблення і розтягнення напружених м'язів; підвищення загального тонусу. Застосовують почергово ручний і під­водний душ-масаж. Масажують ослаблені довгі м'язи спини й міжлопаткової ділянки прийомами розминання, глибокого розтирання, постукування, інтен­сивного погладжування. На м'язи передньої поверхні тулуба діють прийомами погладжування, розтирання і розминання.

Фізіотерапія спрямована на загальне зміцнення організму, стиму­ляцію ослаблених м'язів, підвищення пристосувальних можливостей та неспе­цифічної опірності організму, загартування. Використовують сонячі та повіт­ряні ванни, УФО в осінньо-зимовий час; душ струменевий і циркулярний, об­ливання, обтирання, прісні і хвойні ванни; електростимуляцію ослаблених м'язів; кліматолікування.

6.2. СКОЛІОЗ

Сколіоз — хронічне прогресуюче захворювання хребта, що характеризу­ється дугоподібним викривленням у фронтальній площині і скручуванням

Фізична реабілітація

Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

(торсія) хребців навколо вертикальної осі. Внаслідок цього може розвиватися реберне вип'ячування, а потім — реберний горб. Сколіоз супроводжується різ­ними порушеннями розташування і функціонування внутрішніх органів, на­самперед серцево-судинної і дихальної систем, тому його прийнято розгляда­ти не просто як викривлення хребта, а як сколіотичиу хворобу.

Причини цієї хвороби прийнято ділити на три групи. Перша з них — первинні хворобливі чинники. До них відносять порушення росту та розвит­ку хребців, вроджені клиновидні хребці, наявність додаткового ребра, зро­щування п'ятого поперекового хребця з куприком. Друга група пов'язана зі статико-динамічними чинниками, що призводять до компенсаторного вик­ривлення хребта. Воно виникає при довготривалому асиметричному поло­женні тіла внаслідок вкорочення однієї кінцівки, при наявності великих опі­кових та іншого походження рубців на одній стороні тіла, хронічних захво­рювань периферичної нервової системи і хребта. У третій групі чинників, що сприяють розвиткові сколіотичної хвороби, основним є зниження опірності організму після тяжких захворювань в період інтенсивного росту організму.

Залежно від важкості захворювання виділяють 4 ступені сколіозів. Крите­рієм "їх поділу є форма дуги сколіозу і кут відхилення її від вертикальної осі, ступінь скручування хребців. Відповідно до місця утворення первинної дуги поділяють сколІози на грудні, попереково- грудні та поперекові, а за напрямком — лівосторонні і правосторонні.

При сколіозі І ступеня кут відхилення первинної дуги становить близько 10°. Хребет нагадує літеру С (рис. 6.5. 1). Вольове напруження м'язів і розван­таження в горизонтальному положенні зменшують ці прояви.

Сколіоз II ступеня характеризується появою додаткової компенсаторної дуги викривлення, в результаті чого хребет набуває форми латинської букви S (рис. 6.5. 2). Кут відхилення основної дуги доходить до 30°. Виявляються скру­чування хребців, реберне випирання і м'язовий валик. Це супроводжується по­рушенням розташування внутрішніх органів та їх функцій. Горизонтальне по­ложення і невелике витягнення не змінюють викривлення.

Сколіоз ПІ ступеня характеризується наявністю не менше двох дуг (рис. 6.5. 3). Кут відхилення основної дуги дорівнює 30-60°. Виявляється знач­не скручування хребців, деформація грудної клітки і утворення реберного гор­ба, зміна кута нахилу таза. Це викликає подальше порушення розташування внутрішніх органів та їх функцій, подразнення корінців спинного мозку і поя­ву симптомів радикуліту.

Сколіоз IV ступеня спотворює тулуб внаслідок важкої деформації грудної клітки і хребта. Спостерігається кіфосколіоз, що є результатом прогресуючого відхилення хребта як у бічному, так і у передньозадньому напрямку, подальшо­го скручування його по осі та утворення заднього і переднього горба. Кут від­хилення хребта від вертикальної осі більше 60°. Виявляються значні порушен­ня функцій органів грудної клітки і нервової системи.

Лікування сколіотичної хвороби комплексне. Разом із загальнотерапев-тичними гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування засто-

Рис 6.5. Ступені сколіозу: 1 — 1 ступінь; 2 —'II ступінь; З — III ступінь; 4 — IV ступінь

совують засоби фізичної реабілітації, ЛФК, лікувальний масаж, фізіотера­пію. У разі безрезультатного тривалого консервативного лікування і прогре­сування захворювання при сколіозах II—IV ступеня інколи проводять опера­тивне втручання, суть якого зводиться до корекції деформації з наступною фіксацією хребта. Однак операція не завжди приводить до виліковування, то­му в переважній більшості провідним методом лікування сколіозу є консер­вативний.

Діти зі сколіозом І ступеня звичайно лікуються у поліклініці, де і займа­ються фізичними вправами, або в школі в спеціальних медичних групах. При сприятливому перебігу хвороби їм дозволяється займатися деякими видами спорту: плаванням (стиль брас), лижним спортом (класичний хід), акаде­мічним веслуванням, спортивними іграми (волейбол, баскетбол).

Лікування сколіозів II ступеня проводять спеціалісти у кабінетах ЛФК, лі­карсько-фізкультурних диспансерах, а при прогресуванні захворювання дітей слід направляти до спеціалізованих шкіл-Інтернатів. У них перебувають і хво­рі з III—IV ступенями сколіозу. В цих закладах лікування поєднують з навчан­ням: діти вчаться, лежачи на спеціальних топчанах; проводять фізкультпаузи на кожному уроці та 45-хвилинні заняття з лікувальної гімнастики, а зранку — гігієнічну гімнастику. Використовують лікувальне плавання, елементи спор­тивних ігор. Застосовують коригуючі гіпсові ліжка, з'ємні ортопедичні корсе­ти (рис. 6.6).

Лікувальна фізична культура є найважливішим засобом у комплексному лікуванні сколіотичної хвороби. її головні спеціальні зав­дання: