Фізична реабілітація. Р о з а і л 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

Р о з а і л 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

м'язова система, знижується фізична працездатність, нерідко виникають по­рушення функцій внутрішніх органів (рис. 6.11).

Плоскостопість буває уродженою і набутою. Уроджена зустрічається по­рівняно рідко і є вадою внутрішньоут-робного розвитку скелета стопи. Набута плоскостопість, залежно від причин, що її викликали, поділяється на рахітичну, паралітичну, травматичну і статичну. Остання — найбільш розповсюджений вид плоскостопості. Головною причи­ною статичної плоскостопості є слаб­кість м'язів і зв'язкового апарату, що підтримують склепіння стопи. Воно мо­же виникати при надмірній утомі, при тривалому стоянні, носінні тісного взуття, особливо вузького, або на висо­ких підборах, з товстою підошвою. При ходьбі на високих підборах виникає пе­рерозподіл навантаження з ділянки п'ятки на ділянку поперечного склепін­ня, яке може не витримувати його, і то­ді починає формуватися поперечна плоскостопість.

Стан склепіння стопи визначають візуально і при підозрі на плоскосто­пість ступінь ЇЇ сплющення досліджу­ється за допомогою плантограм — відбитків стопи. Найчастіше у практиці ви­користовується метод Чижина. Суть його: досліджуваному пропонують стати спочатку на поролон або повстину, змочену 10 % розчином півторахлориду за­ліза, а потім — на папір, зволожений 10 % розчином таніну в спирті. В місцях контакту стопи з папером залишається темний відбиток підошов —- плантогра-ма. На рис. 6.12 представлено плантограми нормальної, сплощеної і плоскої стопи та наведено лінії для їх аналізу.

На плантограмі нормальної стопи ділянка п'ятки з'єднується з передньою частиною стопи вузьким перешийком. На відбитку сплощеної стопи цей пере­шийок значно ширший, а плоска стопа його не має і ділянка п'ятки не звужу­ючись переходить у передній відділ стопи. Для визначення ступеня сплощен­ня стопи на плантограмі проводять кілька ліній: дотичну до найбільш виступа­ючих точок внутрішньої частини стопи (ВГ); лінію АБ, що проходить через ос­нову II пальця до середини п'яти (поздовжня вісь стопи); лінію ДЖ, що пер­пендикулярна до АБ і проходить через її середину до перетину з дотичною (ВГ). На останній лінії відмічають точку Д (зовнішній край відбитка), точку Е

(внутрішній край відбитка) і точку Ж, що виникає у місці перетину з дотичною лінією. За цими точками визначають індекс стопи, тобто відношення ширини опірної частини її (ДЕ) до незавантаженої частини стопи (ЕЖ). Цей індекс у нормальній стопі наближається до 1, сплощеної — коливається від 1 до 2, а плоскі мають індекс понад 2.

Плоскостопість лікують комплексно, тривало. Широко використовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, спеціальне взуття і устілки-супінато-ри, загальні гігієнічні засоби. При значній плоскостопості корекції досягають гіпсовими пов'язками з фіксацією стопи у варусному положенні, а інколи вдаються до хірургічного втручання.

Лікувальна фізична культура застосовується при всіх ви­дах плоскостопості. її завдання: зміцнення всього організму, підвищення сило­вої витривалості м'язів нижніх кінцівок; корекція деформації стоп, усунення вальгусної постановки п'ятки і збільшення висоти склепінь стопи; виховання і закріплення стереотипу правильної постави тіла та нижніх кінцівок при стоян­ні і ходьбі. ЛФК призначають за трьома періодами (ввідний, основний і зак­лючний).

У ввідний період спеціальні вправи для м'язів гомілки і стопи виконують з положення лежачи і сидячи, що виключає вплив маси тіла на склепіння стоп. Спеціальні вправи чергують із вправами на розслаблення та загальнорозвива-ючими для всіх м'язових груп. У цей період бажано вирівняти тонус м'язів го­мілки, покращити координацію рухів.

В основний період слід досягти корекції положення стопи і закріпити йо­го. Використовують вправи для зміцнення переднього і заднього великогоміл­кових м'язів і згиначів пальців, вправи з поступовим збільшенням навантажен­ня на стопи. В комплекси включають вправи з предметами: захват пальцями ніг дрібних предметів (камінців, кульок, олівців, квасолі та ін.) і їх перекладан­ня (збирання пальцями ніг килимка з м'якої тканини, катання підошвами пали­ці тощо). Для закріплення корекції використовують спеціальні види ходьби —