Фізична реабілітація. Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

Розділ 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

Рис. 6.9.Схема класичного дифе­ренційованого масажу при сколі­озі ІІ-Ш ступеня (за A.M. Рейзма-ном, 1963). А — вигляд ззаду: І — розслаблення і розтягування верх­нього трапецієподібного м'яза; 2 — зміцнення довгих м'язів у грудній ді­лянці реберного виступу І зниженням його висоти ритмічним надавлюванням на ребра; З — розслаблення І натягуван­ня запалих м'язів у ділянці поперекової ввігнутості; 4 — відтягування крила клубової кістки; S —- зміцнення м'язо­вого валика, зниження його висоти і формування талії; 6 — розслаблення і розтягування міжреберних м'язів і зв'язок в ділянці грудної ввігнутості; 7 — відтягування кута лопатки; В — зміцнення м'язів над лопаткою і верх­ньою частиною трапецієподібного м'яза; Б — вигляд спереду:

1 — зміцнення м'язів плечового пояса;

2 — зміцнення м'язів на стороні перед­нього реберного горба і вирівнювання його надавлюванням у напрямку доза-ду; 3 — зміцнення м'язів живота; 4 — вирівнювання реберних дуг захоплю­ванням їх від хребта і направляючи донереду; 5 — розслаблення грудних

м'язів і відтягування

ристання аналогічні тим, що і при дефектах постави. Однак методика плаван­ня, використання спеціальних фізичних вправ на суші і у воді зазнає зміни. Відмінною особливістю методики є суворий контроль за стабілізацією хребта у положенні корекції при виконанні всіх вправ і виключення тих, які призво­дять до його мобілізації. Всі ці вимоги найбільше задовольняє спосіб брас на грудях. Плавальні рухи рук і ніг симетричні, виконуються послідовно в одній площині, виключені коливання хребта навколо поздовжньої осі. Рекомендують плавати у повільному темпі, з подовженою фазою ковзання після поштовху но­гами.

Лікувальний масаж справляє загальнофізіологічну дію на орга­нізм; застосовується ще й з метою пасивної корекції сколіозу, зміцнення роз­тягнутих та розслаблення і розтягнення скорочених м'язів тулуба.

Застосовують класичний масаж і підводний душ-масаж. Масажують, пе­реважно, довгі м'язи спини, міжлопаткову ділянку, задню і бокову поверхні грудної клітки, косі м'язи живота. Масаж хворим на сколіоз ІІ-Ш ступеня проводять диференційовано (рис. 6.9): на боці опуклості, де м'язовий тонус ослаблений і м'язи розтягнуті, масажують інтенсивно з використанням всіх прийомів; на ввігнутому боці м'язовий тонус підвищений і тому застосову­ють погладжування, вібрацію, розтягнення м'язів, що сприяють їх розслаб­ленню.

Фізіотерапію використовують для покращання крово- та лімфообі-гу; знеболюючої, загальнозміцнюючої, коригуючої дії на хребет і тулуб; зміц­нення м'язів спини; нормалізації функції нервово-м'язового комплексу і міне­рального обміну; підвищення пристосувальних можливостей та неспецифічної опірності організму, загартування. Застосовують електростимуляцію ослабле­них м'язів спини, діадинамотерапію, електрофорез анестезуючої суміші, каль­цію та фосфору, УВЧ-терапію, ультрафіолетове опромінювання, парафіно-озо-керитні аплікації, хвойні або прісні ванни (36-37 °С), душ струменевий або циркулярний, сонячні і повітряні ванни, кліматолікування.

6.3. ПЛОСКОСТОПІСТЬ

Плоскостопість — це деформація стопи, що характеризується сплощен­ням її склепіння. Розрізняють поздовжнє і поперечне склепіння. В нормальній стопі поздовжнє склепіння має форму ніші і простягається від основи велико­го пальця до початку п'ятки та від внутрішнього краю підошви до її середини. Поперечне склепіння являє собою дугу, що утворюється головками плеснових кісток з опорою на 1-шу і 5-ту. Головною силою, що підтримує склепіння сто­пи, є м'язи-супінатори (передній і задній великогомілкові м'язи) і м'язи-згина-чі (особливо довгий згинач великого пальця).

При зниженні поздовжнього склепіння стопи виникає поздовжня плоско­стопість, а поперечного — поперечна плоскостопість. Іноді ці форми плос­костопості сполучаються. Поздовжня плоскостопість часто супроводжується відведенням переднього відділу стопи, підняттям її зовнішнього краю і прона-цією п'ятки (рис. 6.10), так званим вальгусом стопи (плосковальгусна стопа). У таких випадках внутрішня кісточка помітно висувається, а зовнішня — западає.

При плоскостопості одночасно зі змен­шенням висоти склепінь відбувається скру-чення стоп, у зв'язку з чим осьове наванта­ження припадає на сплощене внутрішнє скле­піння. Ресорність стопи різко знижується. При сплощенні склепіння суглобово-зв'язко­вий апарат розтягується, м'язи слабнуть, кіст­ки стопи опускаються і стискають нервові гі­лочки підошовної поверхні стоп, що спричи­няє біль у різних ділянках стопи, п'ятки. Больові відчуття можуть також виникати на тильній стороні стопи, кісточках, м'язах го­мілки, стегна і, інколи, поперековій ділянці.

Пацієнтів непокоїть також підвищена втом- „ , ,_л „

, - Рис. 6.10.Вальгусна постановка

люваність під час ходьби або тривалому сто- ■ ,

^{r J} стопи, відхилення п ятки назовні

янні, головний біль. У них змінюється хода, _при плоскостопості (1) і нормаль-
часто спостерігається сколіоз, ослаблюється не положенння її (2)