СКОЛІОЗАХ ТА ПЛОСКОСТОПОСТІ

У процесі росту організму з різних несприятливих причин можуть вини­кати деформації хребта, ніг, стопи. Вони поділяються на вроджені та набуті. Останні можуть бути наслідком травм, інфекцій, інтоксикацій, уражень нерво­вої системи, хвороб обміну речовин, порушень статики на фоні гіподинамії. Нерідко деформації виникають внаслідок поєднання декількох чинників.

Найчастішою деформацією є викривлення хребта. У нормі хребет має чотири фізіологічні вигини. Два з них — шийний та поперековий спрямовані опуклістю вперед (лордоз), а грудний і куприковий — назад (кіфоз). Ці фізіологічні вигини формуються в процесі росту і розвитку дитини, у новонародженого хребет прак­тично прямий. Шийний лордоз виникає, коли дитина починає піднімати голову і зберігати цю позу; грудний кіфоз формується під час набуття положення сидячи; поперековий лордоз та куприковий кіфоз з'являються в процесі оволодіння навич­ками стояння і ходьби. Виразність фізіологічних вигинів залежить від кута нахилу таза, з яким хребет нерухомо зчленований. Тому при збільшенні кута нахилу таза кривизна вигинів теж збільшується, а при зменшенні — вигини хребта сплощу­ються. Завдяки цим кривинам і амортизаційним властивостям міжхребцевих хря­щів забезпечуються ресорні функції і рухливість хребта. Його стійкість у верти­кальному положенні зумовлюється напруженням оточуючих м'язів, їх безперер­вною узгодженою роботою. У випадках перевантаження одних і тих самих м'язових груп і їх утомлення порушується рівномірна тяга м'язів, що може приз­вести до зміни величини лордозу або кіфозу, бокового викривлення хребта. При частому повторенні цих станів вони фіксуються, що викликає порушення постави і тягне за собою перерозподіл м'язового тонусу, ослаблення м'язів, зниження ре­сорної функції хребта, зміни в діяльності головних систем організму.

Лікування дефектів постави і деформації опорно-рухового апарату ком­плексне. Воно передбачає використання ЛФК разом з масажем, фізіотерапією, загартуванням, гігієнічними та оздоровчими заходами у режимі навчання, пра­ці та відпочинку. Головним діючим чинником серед них є фізичні вправи. Не­обхідність їх застосування зумовлюється багатостороннім впливом на орга­нізм. Насамперед вони підвищують загальний тонус, активізують діяльність ЦНС, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, стимулюють об-

іг*

Фізична реабілітація

Р о з а і л 6. Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості

мінні процеси, забезпечують перерозподіл м'язового напруження, зміцнення м'язів, створення м'язового корсета. Систематичні заняття фізичними вправа­ми тренують людину, сприяють виникненню і закріпленню нових умовних рефлексів, руйнують стереотип неправильного утримання тіла.

6.1. ДЕФЕКТИ ПОСТАВИ

Постава ■— це звична поза людини, яка невимушено стоїть, набута без зайвого м'язового напруження: тулуб та голова тримаються вертикально, хре­бет утворює плавну хвилеподібну лінію, контури грудної клітки виступають вперед, живіт злегка підтягнутий, ноги розігнуті у кульшових та колінних суг­лобах. Постава є виразом не лише зовнішньої краси людини, а й свідченням її здоров'я, запорукою оптимального положення і функціонування внутрішніх органів (рис. 6.1)

Нормальна постава характеризується шістьма головними ознаками (рис. 6.2): 1 — розташуванням остистих відростків хребців на одній вертикальній лінії; 2 — розташуванням надпліч, плечей на одному рівні; З -— розташуванням кутів обох лопаток на одному рівні; 4 — рівних між собою трикутників талії, що утворю­ються боковою поверхнею тіла і вільно опущеними руками; 5 — розташуванням сідничних складок на одному рівні; 6 — правильними вигинами хребта в сагі­тальній площині (глибина поперекового лордозу —- до 5 см, шийного — до 2 см). Підтримання і збереження нормальної постави залежить від гармонійного роз­витку мускулатури та її здатності утримувати в правильному положенні хребет,

голову, плечовий пояс, тулуб, кут нахилу та­за, кінцівки; стану опорно-зв'язкового апа­рату; соматичного і психічного здоров'я, умов побуту і праці тощо.

Відхилення від нормальної постави на­
зиваються порушеннями або дефектами
постави. Вони виникають в ослаблених ді­
тей, які перенесли інфекційні хвороби або
часто хворіють на простудні захворювання.
Порушення постави можуть спостерігатись
у практично здорових дітей у разі непра­
вильного фізичного виховання, при застосу­
ванні неадекватних віку дитини фізичних
навантажень. Дефекти постави нерідко ви­
никають при радикуліті, артрозах І артритах,
виразковій хворобі та інших захворюваннях.
У шкільному віці основною причиною
Рис. 6.1. Положення внутрішніх орга- порушень постави є звичні неправильні по-
нів при нормальній (А) і порушеній (Б) ложення тіла при сидінні або стоянні. Знач-
поставі: не статичне навантаження на хребет та

1 — серце; 2 — печінка; 3 — шлунок; 4 — _м'_ЯЗи тулуба, ОДНОМанІТНІ ПОЗИ ПІД час нав-кишечник; 5 — сечовий міхур

чання, роботи сприяють розвитку і закріпленню порушеної постави. Тому слід приділяти багато уваги дитячим меблям. Стіл, парта, стільці мають від­повідати зросту дитини. Низька парта сприяє формуванню круглої спини, дуже висока — надмірному підняттю плечей вгору. Слід уникати поз, при яких тіло дитини нахилене убік, вона сидить на одній нозі або з вільно зви­саючою лівою рукою (рис. 6.3).

Школярам молодших класів не слід носити портфель в руці, лікарі рекомен­дують ранець, який забезпечує рівно­мірне навантаження на хребет і м'язи спини. Школярам, що займаються вида­ми спорту, специфіка яких викликає не­рівномірне навантаження на половину тіла (фехтування, веслування на каное, велосипедний спорт, бокс, теніс та ін.), слід включати в тренувальні заняття ко­ригуючі вправи, що усувають ймовір­ність розвитку дефекту постави.

Дефекти постави можуть бути у сагітальній (рис. 6.4. 1-3) і фронталь­ній (рис. 6.4. 4) площинах. У сагіталь­ній площині розрізняють порушення зі збільшенням і зменшенням фізіологіч­них викривлень хребта. До перших від­носять: сутулість — збільшення груд­ного кіфозу зі зменшенням попереково­го лордозу; кругла спина (тотальний кі­фоз) — збільшення грудного кіфозу з майже повною відсутністю попереко­вого лордозу; кругловвігнута спина — збільшення викривлень хребта як кіфозу, так і лордозу та кута нахилу таза.

При сутулості (рис. 6.4. 1) і круглій спині голова нахилена вперед, дугопо­дібна спина, звисаючі плечі і зведені вперед крилоподібні лопатки, запалі гру­ди, вип'ячений живіт, ноги трохи зігнуті у колінах. При таких дефектах поста­ви зв'язки і м'язи спини розтягнуті, а грудні м'язи вкорочені. Це разом з ослаб­леними м'язами живота впливає на дихальну екскурсію грудної клітки та діаф­рагми, зменшують присмоктуючу силу грудної клітки і утруднюють роботу серця. При кругловвІгнутій спині (6.4. 2) у верхній частині тіла спостерігають­ся майже такі самі зміни, що і при круглій спині. Разом з тим у нижній части­ні через занадто збільшений поперековий вигин хребта збільшується нахил та-