Р о з а і а 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

використовують мінімально лише для відновлення навичок правильної постави і навчання ходьби. Протипоказані різкі вправи і рухи, шо стрясають хребет.

Зміцнення м'язів тулуба виконують у положенні лежачи на спині, їх мож­на ускладнювати легкими обтяженнями і опором. Обережно виконують рота­ційні рухи і розгинання хребта, виключаючи нахили вперед. Обов'язково як у цьому, так і в наступних етапах лікування застосовують вправи на розслаблен­ня. При покращанні стану хворого призначають лікувальну ходьбу, під час якої хворому необхідно намагатися підтримувати правильну поставу. Його вчать ходити без опори, переступати через предмети, ходити по східцях. Рекоменду­ють гідро кінезитерапію.

Лікувальний масаж застосовують при затиханні гострих проявів захворю­вання для зменшення болю; розслаблення м'язів, протидії розвитку контракту­рам і атрофії м'язів; покращання крово- та лімфообігу, трофічних процесів в уражених зчленуваннях і навколишніх тканинах; психоемоційного тонусу хво­рого. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних спинномоз­кових сегментів та класичний масаж.

Методика лікувального масажу при деформуючих артрозах аналогічна тій, що використовують при артритах. При остеохондрозі масажують паравертеб-ральні зони спинномозкових сегментів і рефлексогенні зони грудної клітки і ді­лянки таза; м'язи спини, сідниць; гребені клубових кісток, реберні дуги, між­реберні проміжки, остисті відростки; кульшові і плечові суглоби. Роблять ви­бірковий масаж больових зон і точок грудної клітки.

При значному болю масаж повинен мати розслаблюючий, щадний ха­рактер з використанням легких погладжувань і розтирань, неглибоких розми­нань. При зменшенні больового синдрому їх роблять більш інтенсивно, особ­ливо у місцях, де є ущільнення м'язів, застосовують додаткові прийоми: стругання, пиляння, зміщення, стрясання, поплескування. Масаж поєднують з пасивними, активними з допомогою, а потім активними рухами, струшуван­ням кінцівок.

Фізіотерапію призначають у гострий період для знеболюючого, протизапального впливу на уражену ділянку; розслаблення м'язів і активізації крово- і лімфообігу, окисно-відновних і обмінних процесів, ліквідації набряку тканин; протидії дегенеративно-дистрофічним процесам, збереженню і віднов­ленню функції суглобів. Спочатку застосовують фоно- та електрофорез знебо­люючих і гормональних препаратів, а після зменшення гострого болю — УФО, діадинамотерапію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, індуктотермію, солюкс.

У післялікарняний період реабілітаціїзастосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію.

Лікувальна фізична культура при деформуючих артрозах мае такі завдання: відновлення функцій суглоба, попередження патологічних деформацій або стабілізація постійних компенсацій; зміцнення м'язів ура­женої кінцівки, загальне збільшення сили і витривалості м'язів; покращання діяльності органів і систем організму, фізичної працездатності пацієнтів; адап-

тація до побутових і виробничихнавантажень, попередження за­гострень захворювання. Викорис­товують лікувальну і ранкову гігіє­нічну гімнастику, ходьбу, прогу­лянки, теренкур, рухливі ігри і на ранніх стадіях артрозу — спортив­ні ігри, плавання і вправи у воді. При доборі і виконанні фізичних вправ спочатку зберігають правило розвантаження ураженої кінцівки. Потім навантаження на неї повин­ні бути щадними за характером, виходячи з того, що процес не лік­відований і захворювання перей­шло в стадію ремісії.

При остеохондрозі хребта зав­дання ЛФК такі: зміцнення м'язів шиї, плечового пояса, спини, жи­вота і формування м'язового кор­сета; загальне підвищення сили і витривалості м'язів; відновлення І підтримання основних статичних і біомеханічних функцій хребта, нормальних фізіологічних вигинів, правильної постави; покращання діяльності серцево-судинної і дихальної систем, фізич­ної працездатності і адаптація пацієнтів до побутових і виробничих наванта­жень; попередження загострень захворювання. Рекомендують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття, плавання брасом, на спині, теренкур, ходьбу на лижах, прогулянки та ін. Протипоказані прикладні і спор­тивні асиметричні вправи, наприклад кидання, штовхання медболу однією ру­кою, кидання диска, а також вправи зі штангою, веслування та ін. Не бажані різкі, ривкові рухи, вібрації, нахили вперед і піднімання важких речей в позі "підйомний кран".

У комплекси лікувальної гімнастики включають загальнорозвиваючі впра­ви, ізометричні вправи для шиї, плечового пояса, м'язів тулуба, нижніх кінці­вок і динамічні з обтяженнями, що слід виконувати з вихідного положення ле­жачи на спині. їх чергують з дихальними і вправами на розслаблення, комбіну­ють з вправами для корекції постави.

Хворим рекомендують кілька разів на день, особливо коли робота пов'я­зана з тривалим нахиленням голови або перебуванням в положенні сидячи, змінювати позу, відпочивати, виконувати ізометричні напруження м'язів. При остеохондрозі шийного відділу хребта можна використати такі вправи: стоячи біля стінки, натискати на неї потилицею протягом 3-5 с з наступним розслаб­ленням м'язів; сидячи за столом, спертися підборіддям на зігнуті руки і тисну­ти на них, намагаючись при цьому нахилити голову або повернути її убік і т.д.

Фізична реабілітація

Розділ 5. Фізична реабілітація лри захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 5.33. Положення ті­ла при виконанні вироб­ничих операцій: 1 — неправильне; 2 — пра­вильне (за М.І. Хвнсюк О.С. Чнкуновим,1987)

При попереково-крижовому остеохондрозі рекомендують: сидячи на стільці, натискати лопатками, попереком на спинку стільця; тримаючись рука­ми за сидіння стільця, намагатись підняти себе разом зі стільцем; покласти лік­ті на стіл, тиснута на нього; стоячи, торкаючись спиною стінки, поперемінно сідницями, попереком, лопатками дозовано тиснути на неї. Після кожної впра­ви слід розслабити м'язи і зробити паузу для відпочинку. Кількість ізомет­ричних напружень м'язів в одному занятті 4-5.

Взагалі, в повсякденному житті під час побутової чи виробничої діяльнос­ті, відпочинку і навіть сну виникають пози і рухи, шкідливі для хворих на ос­теохондроз. На рис. 5.32 показано, як різні пози і підняття ваги відбиваються на компресії, що діє на поперекові міжхребцеві диски. Це, насамперед, пози з зігнутим положенням хребта і утриманням її. У цих випадках збільшується тиск на передні відділи хребців, що викликає зміщення драглистого ядра назад, продавлювання диска з усіма наступними порушеннями мікроциркуляції і нев­ралгічними проявами остеохондрозу. Тому таким хворим не можна дивитися телевізор або читати у положенні лежачи на спині з високою подушкою під го­ловою на м якому дивані, при якому хребет дугоподібно вигнутий. Не бажано

Рис. 5.34. Положення ті­ла при виконанні домаш­ньої роботи: 1 — неправильне; 2 — пра­вильне (за М.І. Хвнсюк, О.С. Чикуновим, 1987)

тривалий час перебувати в одній позі під час роботи, їзди в машині чи у тран­спорті, у таких випадках слід одягати фіксуючий шию комір, ортопедичний корсет, пасок важкоатлета. Хворому рекомендують: спати на твердому ліжку на маленькій подушці, а при болю у шиї — краще спати на спині без подуш­ки; при будь-якій роботі прагнути зберігати природні вигини хребта; викорис­товувати додаткові пристрої для виконання робіт без шкоди для хребта.

Враховуючи наведене та результати ергонометричних досліджень вико­нання найбільш поширених виробничих операцій і дій у повсякденному жит­ті, визначено правильні і неправильні положення тіла, яких повинна набувати людина під час трудової діяльності і домашньої роботи (рис. 5.33-5.34).

Для попередження і лікування остеохондрозу і деяких інших захворювань хребта часто використовуються похилі площини. У такому положенні під ва­гою власного тіла досягаються розвантаження і витягання сегментів хребетно­го стовбура. Це сприяє збільшенню міжхребцевих проміжків, зменшенню

Фізична реабілітація

Розділ 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 5.35 Профілактор Євмінова (2001): а — 1— багатошарова площина; 2 — рухомий держак; З — трос, що змінює кут нахилу і фіксус пристрій; 6 — варіанти кутів нахилу, розташувань держака тірофілактора та вихідних положень для занять фізичними

вправами

внутрішньодискового тиску і компресії на нервові корінці та судини, розтяг­ненню і розслабленню напружених м'язів. Серед таких тренажерів заслужене визнання набув профілактор В.В.Євмінова (рис. 5.35), що являє собою багато­шарову дерев'яну площину, що здатна амортизувати. Залежно від завдань йо­го можна встановлювати під різними кутами нахилу, а рухомі держаки дозво­ляють займатися як дорослим, так і дітям. Розроблені автором комплекси фі­зичних вправ, що виконуються на фоні розвантаження хребта, сприяють зміц­ненню глибоких й поверхневих м'язів спини, формуванню м'язового корсета, що є основою нормального функціювання і захисту структур хребетного стов­па. Простота у використанні профілактора дозволяє застосовувати його у ліку­вально-профілактичних закладах, на уроках фізкультури, групах здоров'я, уч­бово-тренувальному процесі та в домашніх умовах.

Лікувальний масаж застосовують для зниження тонусу напру­жених м'язів і збільшення скорочувальної здатності ослаблених; поліпшення крово- і лімфообІгу, трофічних і регенеративних процесів; усунення невралгіч­них проявів остеохондрозу; підтримання рухливості хребта і працездатності хворого; продовження ремісії захворювання. Застосовують сегментарно-реф­лекторний, класичний масаж і, порівняно з попереднім періодом, його викону­ють більш тривало і інтенсивно, використовуючи всі прийоми. Призначають гідромасаж, точковий масаж і самомасаж. Розташування біологічно активних точок, на які рекомендується діяти при остеохондрозі хребта, наведене на рис. 5.36, а комплекс самомасажу — на рис. 5.37. Останнє рекомендується до­повнювати дією на визначені зони кисті, що розташовані на її долонній повер­хні (рис. 5.38.)

Фізіотерапію призначають
для поліпшення мікроциркуляції і
трофічних регенеративних процесів,
розвитку глибокої активної гіперемії,
гальмування розвитку дегенеративно-
дистрофічних змін усунення рефлек­
торного м'язового спазму і зміцнення
ослаблених м'язів; підвищення за­
гального тонусу, загартування орга­
нізму. Застосовують УФО, діадинамо-
терапію, індуктотермію, ультразвук,
електростимуляцію, грязьові, парафі- р_ис. 5.36. Розташування біологічно актив­
но-озокеритні аплікації, ванни радо- них точок, на які рекомендується діяти при
нові, соляно-хвойні, сульфідні, душ остеохондрозі хребта (за М.І. Хвисюк,
дощовий, кліматолікування. О.С. Чикуновим, 1987)

Механотерапію викорис­товують для відновлення і підтримання досягнутої амплітуди рухів у суглобі, розтягнення і поліпшення еластичності м'язів і зв'язок, відновлення їх сили і витривалості, тренування серцево-судинної і дихальної систем, підтримання загальної фізичної працездатності. Використовують маятникові і блокові меха-нотерапевтичні апарати, пристрої для занять у воді.

Працетерапія націлена на розвиток і підтримання рухів в уражених суглобах і сегментах хребта; відновлення та збереження трудових навичок, опанування нових навичок і поз при виконанні побутової і професіональної ро-

фізична реабілітація

Р о з а і л 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів

Рис. 538. Топографія рефлексо­генних зон на долоні: 1 — лобові пазухи; 2 — зір; 3 — слух; 4 — легені; 5 — підшлункова залоза; 6 — надниркові залози; 7 — серце; 8 — нирка; 9 — плече, плечовий суглоб; 10— селезінка; 11 — товста кишка; 12— тонкий кишечник; 13 — пряма кишка; 14 — попереково-крижовий від­діл; 15 — яєчко; 16 — статевий член, сечовід, підмїхурова залоза; 17 — сечо­вий міхур; 18 — хребет; 19 — шия; 20 — горло; 21 — гіпофіз

боти, відпочинку; підтримання загальної фізичної працездатності. Використо­вують види робіт, які не створюють додаткових навантажень на хребет чи ура­жений суглоб.

Хворим на ревматоїдний артрит, деформуючий артроз, остеохондроз під час ремісії рекомендують періодично лікуватися на бальнеологічних і грязьо­вих курортах (Саки, Євпаторія, Хмельник, Бердянськ, Одеса та ін.) з викорис­танням кліматотерапевтичних процедур і морських купань.

Ефективність фізичної реабілітації при захворюваннях суглобів визнача­ють, окрім загально клінічних показників, за показниками збільшення амплі­туди рухів і відновленням функцій суглобів і хребта, сили і витривалості м'язів, координації рухів, розвитком тимчасових і постійних компенсацій, від­новленням функціонального стану організму І фізичної працездатності, трудо­вих навичок, здатністю хворих до побутової і виробничої діяльності, стійкістю і тривалістю ремісії захворювання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які захворювання серцево-судинної системи Ви знаєте і чим характеризується недостатність кровообігу різного ступеня?

2. Обгрунтувати з клініко-фізіологічних позицій необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях серцево-судинної системи. У яких ви­падках вони протипоказані?

3. Які засоби фізичної реабілітації та з якою метою застосовують при недостатнос­ті кровообігу І та [І ступеня на етапах реабілітації?

4. Що таке атеросклероз і яку роль він відіграє у розвитку ішемічної хвороби серця?

5. Охарактеризувати інфаркт міокарда. Як будується процес реабілітації у різних його фазах?

6. Коли, з якою метою призначають І як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняному етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда?

7. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у сана­торному етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда?

8. Які завдання і як застосовують ЛФК і інші засоби фізичної реабілітації у полік-лічному етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда?

9. Які завдання і як застосовують засоби фізичної реабілітації у диспансерному етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда?

10. Охарактеризувати стенокардію. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші за­соби фізичної реабілітації у лікарняному періоді реабілітації хворих на стено­кардію?

11. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у після­лікарняному періоді реабілітації хворих на стенокардію?

12. Охарактеризувати гіпертонічну хворобу. Які завдання і як застосовують ЛФК та Інші засоби фізичної реабілітації у хворих з І стадією гіпертонічної хвороби?

13. Які завдання І як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікар­няному і післялікарняному періодах реабілітації хворих з ІІ і III стадією гіперто­нічної хвороби?

14. Охарактеризувати гіпотонічну хворобу. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняному і післялікарняному періодах?

15- Охарактеризувати ревматизм. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засо­би фізичної реабілітації у лікарняному і післялікарняному періодах?

16. Охарактеризувати захворювання серця. Які завдання І як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняному і післялікарняному періодах?

17. Які існують захворювання органів дихання і чим характерна дихальна недостат­ність різного ступеня?

18. Обгрунтувати з клініко-фізіологічних позицій необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях органів дихання. У яких випадках вони протипоказані?

19. Охарактеризувати пневмонію. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засо­би фізичної реабілітації у лікарняний та післялікарняний періоди?

20. Охарактеризувати плеврит. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняний і післялікарняний періоди?

21. Охарактеризувати бронхіальну астму. Які завдання і як застосовують ЛФК та ін­ші засоби фізичної реабілітації у лікарняний і післялікарняний періоди?

22. Дати характеристику емфіземі легень. Які завдання і як застосовують ЛФК та ін­ші засоби фізичної реабілітації у лікарняний і післялікарняний періоди?

23. Обгрунтувати з клініко-фізіологічних позицій необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях органів травлення.

24. Охарактеризувати хронічний гастрит. Які завдання і як застосовують ЛФК та ін­ші засоби фізичної реабілітації у лікарняний та післялікарняний періоди?

Фізична реабілітація

РОЗДІЛ 6

25. Охарактеризувати виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки. Які зав­дання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняний та після лікарняний періоди?

26. Охарактеризувати хронічний коліт. Які завдання І як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняний та післялікарняний періоди?

27. Охарактеризувати холецистит і жовч но-кам'яну хворобу. Які завдання і як засто­совують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у лікарняний та післялікарня­ний періоди?

28. Назвати причини виникнення спланхноптозу. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у поліклінічному етапі?

29. Обгрунтувати з клініко-фізіологічних позицій необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях обміну речовин.

30. Охарактеризувати ожиріння. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у відновному лікуванні?

31. Охарактеризувати цукровий діабет. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у відновному лікуванні?

32. Охарактеризувати подагру. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у відновному лікуванні?

33. Чим відрізняються артрити від артрозів і який перебіг цих захворювань?

34. Обгрунтувати з клініко-фізіологічних позицій необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при хворобах суглобів.

35. Охарактеризувати артрити. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у відновному лікуванні артритів?

36. Охарактеризувати артрози. Які завдання і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у відновному лікуванні деформуючих артрозів?

37. Чим проявляється остеохондроз хребта? Які завдання і як застосовуюють ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації хворих на міжхребцевий остеохондроз у лі­карняний період реабілітації"?

38. Які пози та рухи при попереково-крижовому остеохондрозі є шкідливими і чо­му? Якими методами їх запобігають?

39. З якою метою і як застосовують ЛФК та інші засоби фізичної реабілітації у піс­лялікарняний період реабілітації?