Особливості підготовки та ведення оборонного бою взимку 4 страница

під час ведення наступального бою при виході з оточення

323. Вихід батальйону (роти) з оточення проводиться організовано і раптово для противника. Батальйон (рота) може виходити з оточення у складі бригади, полку, об’єднаної військової групи (батальйону) і самостійно.

При виході з оточення у складі бригади, полку (батальйону) або об’єднаної військової групи батальйон (рота) може діяти: у складі першого ешелону на напрямку головного удару (зосередження основних зусиль), на відволікальному напрямку як війська прикриття або в ар’єргарді; складати загальновійськовий резерв. Вихід з оточення дрібними групами і без озброєння та військової техніки не допустимий.

Вихід з оточення полягає у створенні пролому в бойових порядках противника на обраній ділянці (напрямку) батальйоном (ротою) самостійно або веденням зустрічних дій з району оточення у взаємодії з військами, які діють назустріч їм.

324. Під час виходу з оточення самостійно командир батальйону (роти) повинен визначити слабкі місця в розташуванні противника, наявність і місця розташування його резервів і вогневих засобів у глибині, а також характер місцевості на обраному для прориву напрямку.

При виборі місця прориву для виходу з оточення командир батальйону (роти) повинен врахувати віддалення від своїх військ, у бік яких здійснюється прорив, характер допомоги з зовнішнього фронту оточення і дії своєї авіації, особливо вертольотів.

Вихід з оточення доцільно здійснювати вночі або за інших умов обмеженої видимості. Чим стрімкіше здійснюється прорив, тим менших втрат зазнають підрозділи.

325. При виході з оточення у складі бригади, полку, об’єднаної військової групи, батальйону старшим командиром вказуються найближче і подальше завдання; роті – найближче завдання та напрямок продовження наступу.

При самостійному прориві і виході з оточення бойове завдання визначається командиром батальйону (роти).

Найближчим завданням батальйону може бути знищення противника на напрямку прориву та утворення пролому у фронті оточення. Подальше завдання батальйону полягає у виході підрозділів з оточення і з’єднанні їх з військами, які діють назустріч їм з метою сприяння виходу з оточення, або в оволодінні районом, що забезпечує вигідні умови для подальших дій.

Найближче завдання роти полягає в знищенні противника на напрямку прориву та утворенні пролому у фронті оточення. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося з’єднання з підрозділами, які діють із зовнішнього фронту оточення назустріч роті, або вихід роти в район, вигідний для подальших дій.

326. Бойовий порядок батальйону (роти) при самостійному виході з оточення будується в один ешелон і складається з підрозділів першого ешелону, підрозділів прикриття, резерву, артилерії безпосереднього підпорядкування, підрозділів, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону (роти).

Перший ешелон призначений для прориву фронту оточення, виконання найближчого завдання і забезпечення виходу підрозділів батальйону (роти) з оточення. До складу першого ешелону призначається не менше половини всіх підрозділів і більша частина артилерії і танків. Для відбиття можливих контратак противника і забезпечення флангів військ, які виходять з оточення, від підрозділів першого ешелону на найбільш небезпечні напрямки виставляються заслони силою до взводу (відділення).

Підрозділи прикриття призначені для введення противника в оману щодо напрямку прориву, утримання займаних позицій і недопущення звуження фронту оточення, прикриття підрозділів батальйону (роти) під час прориву і виходу з оточення. До їх складу призначається до взводу від кожної роти або до роти від батальйону.

327. Бойовий порядок батальйону (роти) під час дій у складі військ прикриття (в ар’єргарді) бригади (полку, об’єднаної військової групи) та на відволікальному напрямку складається з підрозділів першого ешелону, підрозділів прикриття, артилерії безпосереднього підпорядкування і загальновійськового резерву.

Перший ешелон призначений для забезпечення дій на вигідних рубежах прориву і виходу з оточення головних сил бригади (полку).

Підрозділи прикриття призначені для забезпечення виходу з бою і відходу головних сил батальйону (роти). До їх складу призначається до взводу від кожної роти або до роти від батальйону.

328. Резерв батальйону створюється у складі взводу, а роти – у складі механізованого відділення (танка). Резерв розташовується в такому місці, звідки забезпечується можливість висування в короткий термін для підтримки бою підрозділів, виділених для прориву, а також для розвитку їх успіху.

329. Під час прориву та виходу з оточення підрозділи бойової охорони виконують завдання з прикриття флангів підрозділів, що здійснюють прорив, відбиття контратак противника і недопущення звуження коридору прориву (діють у заслонах).

Кількість підрозділів бойової охорони залежить від глибини фронту оточення на напрямку прориву. Кожний підрозділ бойової охорони призначається у складі до механізованого (танкового) взводу. Вони підсилюються артилерією, засобами ППО, підрозділом інженерних військ із засобами загороджень.

330. Приймаючи рішення на прорив і вихід з оточення на напрямку головного удару бригади (полку, об’єднаної військової групи), командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає: ділянку, напрямок і час прориву фронту оточення; сили і засоби для прориву; вихідне положення підрозділів, призначених для прориву, порядок і час його зайняття; порядок взаємодії підрозділів з військами, які діють поза кільцем оточення.

Приймаючи рішення на самостійний прорив і вихід з оточення, командир батальйону (роти) додатково визначає: ділянку відволікальних дій, сили і засоби, що виділяються, та їх завдання; ділянку прориву; сили і засоби для прориву, прикриття і їх завдання; порядок виходу з оточення, черговість відходу підрозділів, які прикривають прорив; склад, завдання і порядок дій підрозділів бойової охорони.

У рішенні на дії в складі військ прикриття (в ар’єргарді) командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає: рубежі оборони і завдання підрозділів на кожному рубежі; можливі напрямки маневру підрозділами і вогнем з метою недопущення звуження противником кільця оточення; порядок виходу з бою і відходу, здійснення маневру з рубежу на рубіж; місця вогневих засідок; порядок виходу з бою, відходу і дій підрозділів бойової охорони; порядок взаємодії з військами, які діють поза оточенням, а також порядок евакуації поранених і хворих, пошкодженого (несправного) ОВТ.

Командир батальйону (роти), призначеного для дій на відволікальному напрямку, крім того визначає підрозділи, які залучаються, засоби підсилення, завдання підрозділам і способи їх виконання, дій підрозділів після прориву оточення.

331. У бойовому наказі на прорив і вихід з оточення командир батальйону (роти) під час постановки завдань вказує:

підрозділам, призначеним для прориву, – засоби підсилення, завдання, які сили і засоби виділити для прикриття флангів (у заслони), вихідне положення для прориву і час його зайняття;

підрозділам прикриття – засоби підсилення, завдання, ділянку відволікальних дій, хто підтримує, час і порядок відходу;

підрозділу ППО – сектор відповідальності, порядок прикриття підрозділів батальйону (роти) від ударів повітряного противника і ведення вогню по наземних цілях;

артилерійському підрозділу, мінометній батареї, гранатометному і протитанковому підрозділам – завдання з ВУП, вогневі позиції (рубежі), час і порядок виходу з оточення;

резерву – склад, район зосередження і порядок переміщення.

У бойовому наказі на дії у складі військ прикриття (в ар’єргарді) командир батальйону (роти) під час постановки завдань вказує:

підрозділам головних сил – рубежі дій, бойові завдання, порядок виходу з бою і маневру на нові рубежі, до яких дій бути готовим після виконання завдання;

підрозділам прикриття – склад, завдання, час, до якого вони повинні утримувати займані позиції, та порядок їх подальших дій.

У бойовому наказі на дії в складі військ прикриття на відволікальному напрямку командир батальйону (роти) під час постановки завдань ротам (взводам) першого ешелону додатково вказує: склад, завдання щодо проведення відволікальних дій, порядок виходу з бою і проведення маневру.

Підрозділу бойової охорони вказується: склад, рубежі дій, порядок дій на кожному рубежі й здійснення маневру, хто підтримує.

332. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) уточнює: положення противника і характер його дій; об’єкти ураження; вихідне положення підрозділів та їх завдання. Під час прориву і виходу з оточення самостійно, крім того, уточнюються рубежі дій і завдання підрозділів прикриття і забезпечення флангів (заслонів).

333. Організовуючи взаємодію, командир батальйону (роти) особливу увагу повинен зосередити на узгодженні зустрічних дій своїх підрозділів і військ, що діють поза оточенням, за часом, напрямком дій і захоплюваними рубежами, а також погодити дії підрозділів, які здійснюють прорив, з підрозділами бойової охорони під час проведення противником контратак і спробах закрити пролом у фронті оточення; підрозділів, які здійснюють прорив, прикриття і бойову охорону при закритті противником пролому. Крім того, вказується порядок позначення свого положення для авіації і розпізнавання своїх військ, що діють із зовнішнього фронту оточення.

Під час організації управління радіодані для зв’язку з підрозділами, які діють із зовнішнього фронту оточення, доводяться до командира взводу включно. Усі оточені підрозділи забезпечуються радіоданими для зв’язку з військами, які діють у районах, намічених для виходу з оточення.

334. Організовуючи всебічне забезпечення, командир батальйону (роти) вказує: завдання розвідувальним органам (спостерігачам); заходи щодо забезпечення прихованості і раптовості прориву; характер і порядок інженерного обладнання місцевості на ділянці прориву і рубежі прикриття; місця, час і способи пророблення проходів у загородженнях противника, що й у який час повинно бути заміновано, зруйновано чи знищено; порядок евакуації поранених і хворих, а також ОВТ, призначає відповідальних за це командирів.

335. Під час здійснення прориву і виходу з оточення вночі в рішенні командир батальйону (роти) визначає рубіж, яким підрозділи повинні оволодіти до світанку. Під час постановки завдань вказуються додаткові орієнтири та азимут (напрямок) наступу і відходу. Під час організації взаємодії вказується порядок упізнання своїх підрозділів. Крім того, організується світлове забезпечення прориву і виходу з оточення.

336. Основними завданнями штабу під час прориву та виходу з оточення є: підтримка безперервної взаємодії між підрозділами, які здійснюють прорив, підрозділами прикриття і забезпечення флангів (заслонів) і підрозділами, які діють поза фронтом оточення; своєчасний збір інформації про положення і характер дій противника і доведення її до командира батальйону; доведення завдань до командирів підпорядкованих підрозділів.

337. Під час виходу з оточення командир батальйону (роти) здійснює управління зі свого командно-спостережного пункту, перебуваючи в БМП (БТР, танку), і переміщується з підрозділами, які здійснюють прорив.

338. Прорив починається з вогневої підготовки наступу. Вночі та за інших умов обмеженої видимості іноді вигідно атакувати противника раптово, без вогневої підготовки. У цьому випадку з переходом підрозділів прориву в атаку артилерія відразу виконує завдання вогневої підтримки атаки.

Механізовані підрозділи, призначені для прориву, атакують противника на БМП (БТР). Стрімкою атакою вони проривають фронт оточення, просуваються вперед, не даючи противнику відновити боєздатність. Артилерія і засоби, виділені для стрільби прямим наведенням, придушують і знищують цілі противника, які заважають просуванню підрозділів, призначених для прориву. Після прориву підрозділи, що беруть участь у ньому, використовуються для розвитку і розширення прориву або для недопущення закриття противником пролому, який утворився, і забезпечення виведення решти оточених підрозділів.

З утворенням пролому в напрямку виходу з оточення висилаються розвідувальні органи. Бойова охорона підрозділів, призначених для прориву, у міру розвитку прориву закріплюється на вигідних рубежах у готовності до відбиття атак противника у фланг підрозділам прориву і недопущення звуження коридору. Надалі у взаємодії з бойовою охороною підрозділів прикриття вони забезпечують вихід з оточення головних сил батальйону (роти).

339. Підрозділи МТЗ батальйону виходять з оточення за підрозділами, що здійснюють прорив. Транспортні засоби в першу чергу надаються для евакуації поранених і хворих. Озброєння, військова техніка та інші матеріальні засоби, що не можуть бути евакуйовані, знищуються тільки за наказом командира батальйону (роти).

340. Підрозділи, виділені для прикриття, повинні активними діями на займаних рубежах ввести противника в оману і відвернути частину його сил від напрямку прориву. Під час прориву вони утримують займані позиції, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходять тільки за наказом командира батальйону (роти). Відхід підрозділів прикриття починається після прориву фронту оточення і здійснюється від рубежу до рубежу під прикриттям вогню усіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень і дій підрозділів бойової охорони.

Підрозділи бойової охорони відходять останніми, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття.

341. Після прориву батальйон (рота) продовжує невпинний рух на з’єднання зі своїми військами, частиною сил утримуючи пролом, що утворився, до виходу з оточення всіх підрозділів. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з’єднання зі своїми військами підрозділи бойової охорони підрозділів прикриття діють як похідна охорона.

Командир батальйону (роти) зобов’язаний за першої нагоди вийти на зв’язок з командиром бригади, полку (батальйону), які діють поза оточенням, і погодити з ним питання взаємного розпізнання і порядку пропуску підрозділів, які виходять з оточення, через бойові порядки своїх військ.

342. У разі закриття противником пролому у фронті оточення командир батальйону (роти) повинен ужити всіх заходів для зайняття вигідного рубежу, організації на ньому кругової оборони і виконати всі ті самі заходи, що й під час підготовки бою в оточенні.

Частина підрозділів, що вийшли з оточення, може повертатися назад і атакувати противника з метою відновлення коридору і деблокування підрозділів, які залишилися в кільці.

343. Батальйон (рота), призначений для дій у складі військ прикриття прориву і виходу з оточення бригади (полку, об’єднаної військової групи), залишається на займаних позиціях до зазначеного часу (сигналу) і веде такі самі дії, які передували прориву і виходу з оточення. Підрозділи батальйону (роти), призначені для дій у складі військ прикриття на відволікальному напрямку, у встановлений час або з початком прориву на напрямку головного удару проводять імітацію атаки противника на відволікальному напрямку.

Батальйон (рота), призначений для дій в ар’єргарді, у встановлений час займає зазначений рубіж і діями на ньому забезпечує відхід підрозділів головних сил бригади (полку, об’єднаної військової групи). Відхід ар’єргарду починається після проходу через його бойові порядки бойової охорони підрозділів прикриття.

Батальйон (рота), який діє на відволікальному напрямку, повинен активними діями на займаних рубежах і проведенням коротких атак з обмеженими цілями ввести противника в оману і відвернути частину його сил від напрямку прориву бригади (полку, об’єднаної військової групи). Відхід вони здійснюють з дозволу командира, який ставив їм завдання, під прикриттям підрозділів прикриття і бойової охорони.

Надалі батальйон (рота), який діє в складі військ прикриття (в ар’єргарді, на відволікальному напрямку), послідовним веденням оборони призначених рубежів прикриває вихід з оточення головних сил бригади (полку, об’єднаної військової групи).

344. Після виходу з оточення командир батальйону (роти) доповідає про це старшому командиру (начальнику) і надалі діє за його вказівками.

Особливості підготовки та дій батальйону (роти)

під час ведення наступального бою на морському узбережжі

345. Наступальні дії на морському узбережжі батальйону (роти) можуть бути як наступ уздовж морського узбережжя або як дії морського десанту з висадкою на берег, зайнятий противником, з веденням наступального бою.

Наступ уздовж морського узбережжя несуттєво відрізняється від наступу за звичайних умов. Командир під час підготовки наступу вздовж морського узбережжя повинен виконати усі заходи, які виконуються у звичайних умовах.

Додатково командир повинен ретельно вивчити обстановку на морі. Йому необхідно зрозуміти характер дій воєнно-морських сил противника і як вони можуть вплинути на підрозділи, що наступають, а також можливість висадки морського десанту противника у фланг і тил підрозділам; з’ясувати завдання наших ВМС, що вирішуються в інтересах підрозділів. Під час організації взаємодії на ці питання командир повинен звернути особливу увагу.

Прикриття приморського флангу підрозділів, що наступають, від можливої висадки морських десантів противника є важливим обов’язком командирів.

346. У ході наступу вздовж морського узбережжя намагання противника висадити морський десант у фланг нейтралізується силами підрозділів, що наступають, і підрозділів ВМС.

347. Метою висадки батальйону (роти), який діє в морському десанті, є оволодіння призначеним районом (рубежем).

348. Під час висадки морського десанту батальйон може діяти в передовому загоні або в складі головних сил десанту.

Від батальйону, який діє в передовому загоні, може виділятися десантно-штурмова група в складі до посиленої роти.

Батальйону, який діє в морському десанті, для висадки призначається пункт висадки шириною до 2 км.

349. Батальйону, який діє в передовому загоні, вказується найближче, подальше завдання і напрямок продовження наступу, а батальйону (роті) першого і другого ешелонів десанту, десантно-штурмовій групі – найближче завдання і напрямок продовження наступу. Батальйону, який висаджується для сприяння військам, що наступають уздовж узбережжя, вказується найближче завдання.

Найближче завдання батальйону, який діє в передовому загоні, полягає в знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону та оволодінні ними. Подальше завдання полягає в розгромі противника у взаємодії з ТакПД у глибині району оборони батальйону, оволодінні плацдармом у пункті висадки, забезпеченні висадки і введенні в бій першого ешелону десанту. Плацдарм у пункті висадки повинен не допускати ведення противником артилерійського вогню прямим наведенням по десантно-висадочних засобах і повинен бути не менше ніж 2 – 3 км по фронту і 3 – 5 км углибину. Напрямок продовження наступу призначається з таким розрахунком, щоб у взаємодії з першим ешелоном забезпечити виконання завдання щодо оволодіння плацдармом висадки.

Найближче завдання батальйону першого ешелону десанту полягає в розширенні плацдарму в пункті висадки, розгромі противника у взаємодії з передовим загоном, ТакПД і сусідами в глибині оборони, оволодінні плацдармом висадки, що не допускає ведення противником артилерійського вогню по десантно-транспортних засобах військових частин (підрозділів) другого ешелону. Напрямок продовження наступу призначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання (бригади) полку.

Найближче завдання батальйону другого ешелону десанту полягає в розгромі противника у взаємодії з підрозділами першого ешелону в глибині протидесантної оборони та оволодінні рубежем, який забезпечує виконання подальшого завдання (бригади) полку. Напрямок продовження наступу призначається з таким розрахунком, щоб забезпечити досягнення кінцевої мети висадки десанту.

Найближчим завданням десантно-штурмової групи є знищення противника в пункті висадки та оволодіння рубежем, який не допускає ведення противником прицільного вогню зі стрілецької зброї по головних силах передового загону та забезпечує їх висадку і введення в бій. Напрямок продовження наступу призначається так, щоб забезпечити виконання найближчого завдання передового загону.

Найближче завдання батальйону, який висаджується для сприяння військам, що наступають уздовж узбережжя, полягає в знищенні противника в пункті висадки, оволодінні прибережним об’єктом (рубежем) і утриманні його до підходу частин, які діють уздовж узбережжя.

350. Вогневе ураження противника під час бою за висадку і ведення бойових дій десанту на березі включає вогневу підготовку висадки і вогневу підтримку дій десанту на березі.

До вогневої підготовки висадки рішенням старшого начальника можуть залучатися вогневі засоби батальйону, заздалегідь підготовлені для ведення вогню з десантних кораблів. Вогнева підготовка висадки починається за сигналом командира сил висадки і закінчується з виходом десантно-транспортних (висадочних) засобів з передовими підрозділами десанту на рубіж, з якого противник може ефективно уражати їх з переднього краю оборони (2 – 3 км від берега).

Вогнева підтримка дій десанту на березі починається за сигналом командира сил висадки безпосередньо після закінчення вогневої підготовки і продовжується до оволодіння десантом основними опорними пунктами протидесантної оборони противника (першою позицією) на глибину 3 – 5 км, а іноді й більше. Вона здійснюється вогнем авіації, корабельної артилерії, мінометної (доданої артилерійської) батареї.

Проходи в мінних загородженнях у морі, у тому числі на мілководді, проробляються підрозділами сил висадки і позначаються добре видимими буями (віхами). Пророблення проходів в районі пункту висадки, а також перед переднім краєм оборони противника здійснюється інженерними підрозділами десанту і сил висадки. Кількість проходів, що пророблюються у районі висадки, – один-два на роту.

351. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання, крім звичайних питань, включає: тренування підрозділів у посадці (навантаженні), висадці (вивантаженні) та захопленні пункту висадки; тренування груп розгородження; підготовку озброєння, техніки і запасів матеріальних засобів до навантаження і вивантаження, а також танків, техніки, яка плаває, і десантно-транспортних засобів для подолання водного простору своїм ходом; вивчення правил поведінки на кораблях і способи боротьби за їх живучість.

352. Під час отримання завдання на дії в морському десанті командир батальйону (роти) усвідомлює завдання морського десанту і свого батальйону, замисел старшого командира, об’єкти (цілі), які уражаються його засобами під час висадки і бою за оволодіння плацдармом, наявність тактичного повітряного десанту в напрямку дій батальйону і порядок взаємодії з ним, авіацією і силами висадки, а також порядок забезпечення висадки та час готовності до посадки (навантаження).

Якщо батальйон висаджується в інтересах військ, які наступають уздовж узбережжя, командир батальйону (роти), крім того, з’ясовує завдання військових частин, що виходять на з’єднання з морським десантом і порядок взаємодії з ними.

Під час оцінювання обстановки командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає: характер протидесантної оборони противника і місцевості в районі пункту висадки і майбутніх дій батальйону, наявність загороджень у воді і на березі, способи їх подолання; уточнює місце, порядок посадки (навантаження) батальйону, способи ведення бою за пункт висадки і черговість висадки; вивчає умови переходу морем і в пункті висадки.

353. Під час прийняття рішення на висадку морського десанту, крім звичайних питань, командир батальйону (роти) визначає завдання підрозділам щодо знищення противника в пункті висадки та в зазначеному районі на березі, розподіл штатних підрозділів і засобів підсилення по десантно-транспортних засобах і черговість їх посадки (навантаження) і висадки (вивантаження).

354. Під час постановки завдань командир батальйону в бойовому наказі вказує:

ротам – засоби підсилення, завдання щодо знищення противника в пункті висадки та під час подальших дій, місця висадки, десантно-транспортні засоби для переходу морем, черговість посадки (навантаження) і висадки (вивантаження);

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам – завдання щодо підтримки бою на березі, місця на десантно-транспортних засобах, черговість посадки (навантаження) і висадки (вивантаження).

355. Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додатково узгоджує дії підрозділів під час захоплення пункту висадки, висадки і подолання протидесантних загороджень, а також дії підрозділів з вогнем корабельної артилерії, ударами авіації і діями повітряного десанту, якщо він застосовується.

Перед посадкою (навантаженням) підрозділи батальйону розташовуються в районі очікування, де завершують підготовку до десантування.

У підрозділах створюються підвищені запаси матеріальних засобів. Медичний пункт батальйону може підсилюватися медичним персоналом і засобами медичної допомоги.

356. Під час організації управління командир батальйону, крім звичайних питань, визначає: порядок розміщення особового складу і техніки командно-спостережного пункту батальйону, штатних і доданих підрозділів на десантно-транспортних засобах; місця та час їх розгортання після висадки на берег; порядок організації зв’язку при переході морем і з початком висадки.

На одному десантно-транспортному засобі разом з командиром батальйону знаходяться корегувальний пост корабельної артилерії і пункт управління авіаційного навідника.

357. Штаб батальйону (командир роти) під час організації бою, крім звичайних питань, здійснює розрахунки на посадку (навантаження) і висадку (вивантаження) підрозділів і запасів матеріальних засобів, крім того, на основі вказівок командира корабля здійснює розрахунок особового складу для боротьби за живучість корабля і ліквідації наслідків застосування противником засобів ураження.

Розрахунок часу під час планування висадки ведеться від визначеного старшим командиром часу (“Ч”) початку висадки на берег передових загонів десанту.

358. За наявності часу з підрозділами батальйону проводяться заняття з навантаження (вивантаження) особового складу, техніки та озброєння на кораблі (десантно-переправні засоби), а також вивчаються способи дій підрозділів під час виконання завдань на березі.

359. Для посадки (навантаження) батальйону на десантно-транспортні засоби призначається пункт посадки (навантаження).

Висування до пункту посадки (навантаження) здійснюється в колонах підрозділів з урахуванням черговості підходу десантних кораблів за сигналами командирів.

Навантаження озброєння, військової техніки, ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів на корабель здійснюється з урахуванням забезпечення якнайшвидшого їх вивантаження і ведення бою на березі. Послідовність навантаження озброєння і техніки повинна бути зворотною у порядку їх вивантаження.

Посадка особового складу здійснюється після навантаження озброєння, військової техніки та запасів матеріальних засобів.

З моменту отримання наказу на посадку підрозділів на десантно-транспортні засоби і до закінчення висадки командир батальйону (роти) переходить у підпорядкування командира загону кораблів, на яких батальйон робить перехід морем.

360. Під час переходу морем командир батальйону (роти) уточнює бойові завдання підрозділам з урахуванням нових розвідувальних даних про протидесантну оборону, порядок взаємодії, доводить до підрозділів гідрометеорологічні умови в районі висадки.

361. Під час дій батальйону в передовому загоні командир батальйону з підходом десантно-транспортних засобів до пункту висадки уточнює підрозділам місця, порядок висадки і завдання на березі, а також завдання вогневим засобам щодо подавлення протидесантної оборони. Підрозділи десанту готуються до висадки, ОВТ звільняється від кріплень, приводяться до готовності вогневі засоби десанту, які залучаються до подавлення оборони противника.

Плаваючі танки, БМП (БТР) можуть сходити на воду до підходу десантних кораблів до пункту висадки і просуватися до берега своїм ходом. У цьому випадку за ними до пункту висадки підходять десантні кораблі з підрозділами, які висаджуються безпосередньо на берег.

Якщо десантні кораблі не можуть підійти до берега впритул, при глибині води не більше ніж 1 м підрозділи висаджуються у воду, при цьому воєнна техніка, яка не плаває, вивантажується в місцях, де глибина і ґрунт дна дозволяють їй рухатися до берега своїм ходом.

Десантно-штурмова група, використовуючи удари авіації і вогонь корабельної артилерії, висаджується на берег, атакує противника в пункті висадки та захоплює рубіж, який забезпечує висадку, розгортання і атаку підрозділів батальйону.

Підрозділи батальйону під прикриттям ударів авіації, вогню корабельної артилерії і своїх засобів, а також дій десантно-штурмової групи прямують до берега на БМП (БТР), швидкохідних десантно-висадочних засобах, висаджуються на берег, з ходу розгортаються в бойовий порядок, переходять до атаки, знищують противника і захоплюють пункт висадки на глибину, яка забезпечує висадку головних сил десанту. У подальшому батальйон у взаємодії з підрозділами першого ешелону десанту розширює захоплену ділянку і продовжує виконувати завдання на березі.

362. Батальйон, який діє в складі головних сил десанту, висаджується на берег після захоплення пункту висадки передовим загоном. З підходом транспортів до берега здійснюється перевантаження підрозділів на висадочні засоби.