Особливості підготовки та ведення оборонного бою взимку 2 страница

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 300 м, а протитанковий – на віддаленні до
100 м. Протитанкове відділення роти вогневі позиції займає в траншеї на одному з флангів роти.

Вогневі позиції мінометної батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 м. Доданий артилерійський дивізіон (батарея) розташовується на віддаленні 2 – 4 км від переднього краю.

У вихідному районі підрозділи ППО займають стартові позиції (вогневі позиції) у районі розташування підрозділів, які прикриваються. З метою маскування вогонь по повітряних цілях відкривається тільки черговими засобами, іншими – за командою командира.

Автомобілі, призначені для перевезення особового складу механізованих підрозділів, розташовуються в укритих місцях поротно або побатальйонно.

Очікувальна позиція танкового батальйону призначається на віддаленні
5 – 7 км від переднього краю на місцевості, яка забезпечує приховане розміщення і найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.

271. Перегрупування батальйону (роти), який займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного положення для наступу проводиться приховано вночі або за інших умов обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, які займають оборону в другому ешелоні в межах призначеної смуги наступу, переходять у наступ з висуванням із займаних районів. Механізована рота виходить на вихідну позицію в ніч перед наступом. У цей самий час займають підготовлені вогневі позиції гармати та інші засоби, що виділені для ведення вогню прямою наводкою. Вони розташовуються в обладнаних укриттях і з початком вогневої підготовки атаки висуваються для ведення вогню по призначених цілях.

Танки і БМП, які розміщені в опорних пунктах змінюваних рот першого ешелону, залишаються на місці і використовуються для ведення вогню прямою наводкою у період вогневої підготовки атаки.

272. Зміна підрозділів, які займають оборону, підрозділами, які змінюють, з метою зайняття вихідного положення для наступу, проводиться вночі та за інших умов обмеженої видимості. Вона повинна бути ретельно організована і проведена приховано.

273. Атака полягає у стрімкому і невпинному русі танкових і механізованих підрозділів у бойовому порядку визначеному командиром для бою в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, БМП (БТР) та інших видів зброї з метою знищення противника.

Танкові підрозділи атакують у бойовій лінії, а механізовані підрозділи залежно від обстановки – у пішому порядку за танками або на БМП (БТР) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на сильно пересіченій і важкодоступній для танків і БМП (БТР) місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке гарантує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем стрілецької зброї. БМП (БТР) у цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на відстані, яка забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків, що атакують, і механізованих підрозділів.

Після спішування особового складу механізованих підрозділів у БМП (БТР) залишаються навідники-оператори (навідники кулеметів), механіки-водії (водії) і заступники командирів взводів, які вогнем БМП (БТР) підтримують дії своїх підрозділів.

Атака механізованих підрозділів на БМП (БТР) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена і знищена більша частина його протитанкових засобів, а також під час наступу на поспішно зайняту оборону. При цьому танки атакують за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на БМП (БТР) – у бойовій лінії за танками на віддаленні 100 – 200 м, і ведуть вогонь з усіх своїх вогневих засобів.

274. Вогневе ураження противника в наступі полягає в узгодженні з діями підрозділів бригади (полку) вогневій взаємодії на противника силами та засобами авіації, артилерії з метою зниження бойових можливостей противника до рівня, який гарантовано забезпечує виконання бригадою (полком) завдань зі збереженням своєї боєздатності на відповідному (вказаному) рівні, здійснюється безперервною підтримкою вогнем та ударами дій підрозділів і утворенні тим самим сприятливих умов для виконання ними поставлених завдань.

З призначеного часу до виходу механізованих і танкових підрозділів на рубіж переходу в атаку проводиться вогнева підготовка наступу. А з виходом підрозділів на рубіж переходу в атаку, до виконання бригадою (полком) завдання, проводиться вогнева підтримка наступу.

До ВУП в батальйоні залучаються штатні і додані артилерійські підрозділи, гранатометні і протитанкові підрозділи, гармати і танки, БМП та інші вогневі засоби.

У період вогневої підготовки наступу артилерія та авіація придушують і знищують засоби масового ураження, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також ПУ та інші об’єкти, а гранатометний взвод – живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Гармати і танки, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також БМП і ПТРК у цей час знищують вогневі засоби противника, щонайперше протитанкові і броньовані, на передньому краї і в найближчій глибині.

Вогнева підтримка військ, що наступають, здійснюється безперервно вогневим впливом артилерії на підрозділи противника першого ешелону, на його резерви й інші важливі цілі.

275. Батальйонна артилерія та додані батальйону (роті) артилерійські підрозділи під час ВУП можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь, нерухомий та рухомий загороджувальний вогонь, а також залучатися за рішенням старшого начальника до ведення масованого вогню, послідовного зосередження вогню, вогневого валу, рухомої вогневої зони.

По всіх періодах вогневого ураження узгоджено використовуються високоточні і звичайні боєприпаси. При цьому більша частина високоточних боєприпасів застосовується на напрямку головного удару для ураження об’єктів, насамперед невеликих та високо захищених, які ускладнюють наступ підрозділів і ураження яких звичайними боєприпасами неможливе. Для застосування високоточної зброї по всіх періодах вогневого ураження може виділятися визначений час.

276. Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в наступі є: розосередження підрозділів, особливо під час розташування (висування) на відкритій місцевості; інженерне обладнання місцевості і маршрутів руху; проведення заходів щодо протидії технічним засобам розвідки і засобам наведення керованих боєприпасів противника; активне проведення заходів щодо маскування, забезпечення прихованості підрозділів та обладнання оманних районів їх розташування, ПУ, переправ, імітації руху озброєння і техніки.

277. Управління підрозділами під час наступу з ходу в період їх висування, розгортання і атаки, за наявності умов, командир батальйону здійснює з спостережного пункту, який займається за одну-дві години до початку вогневої підготовки наступу на напрямку головного удару батальйону. З командиром батальйону перебувають необхідні йому офіцери. Колону батальйону веде начальник штабу – старший на командно-спостережному пункті батальйону.

За відсутності умов командно-спостережний пункт в повному складі висувається у голові колони головних сил, звідки і керує командир батальйону.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону керує підрозділами з командно-спостережного пункту, який розташовується у вихідному положенні батальйону.

Переміщення командно-спостережного пункту батальйону здійснюється з дозволу командира батальйону. У ході бою командно-спостережний пункт батальйону діє за ротами першого ешелону на віддаленні, яке забезпечує найкраще спостереження за противником.

Командно-спостережний пункт роти розташовується в ході висування у голові колони роти, а в ході бою – за взводами першого ешелону.

5.2. Підготовка наступального бою

278. Підготовка наступального бою починається з отриманням завдання та включає: організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію ВУП, взаємодії, управління і всебічного забезпечення бою); підготовку батальйону (роти) до виконання бойового завдання; підготовку вихідного району (положення); контроль готовності підрозділів до наступу та інші заходи.

279. У встановлений штабом бригади (полку) час штаб батальйону одержує топографічні карти і готує їх до роботи.

Під час усвідомлення завдання разом з командиром працюють начальник штабу і його заступник. У ході усвідомлення завдання заступник начальника штабу наносить на заздалегідь підготовлені робочі карти командира батальйону і начальника штабу завдання батальйону, завдання сусідів, розмежувальні лінії з ними, завдання, які вирішуються засобами старшого командира та інші дані, які з’ясовані з попереднього бойового (бойового) розпорядження.

На основі завдання начальник штабу проводить розрахунок часу, доводить до заступників командира, помічника командира з артилерії, начальників розвідки і зв’язку зміст отриманого завдання і вказівки командира щодо підготовки необхідних даних для ухвалення рішення і методу роботи.

У ході оцінювання противника штаб готує такі дані: склад, передній край оборони, розташування опорних пунктів рот (взводів), об’єктів (цілей), особливо протитанкових; наявність, стан фортифікаційних споруд і ступінь захищеності противника; системи вогню і загороджень як перед переднім краєм оборони, так і в глибині; слабкі і сильні сторони противника.

Противник оцінюється на напрямку наступу батальйону і сусідів на глибину розташування його бригади (полку), а найбільш ретельно на глибину бойового завдання батальйону.

Начальник штабу доповідає командиру батальйону висновки з оцінювання противника в інтересах визначення замислу. Основними з них є: склад противника, який обороняється перед фронтом наступу батальйону, і ймовірний характер його дій; розташування вогневих засобів, у разі знищення яких різко знизяться бойові можливості противника; сильні і слабкі сторони противника.

Для оцінювання своїх військ штаб разом із заступниками командира готує такі дані: бойовий і чисельний склад штатних і доданих підрозділів, їх можливості, технічне і матеріальне забезпечення; ступінь навченості і наявності бойового досвіду; час і місце переходу в підпорядкування доданих підрозділів; морально-психологічний стан особового складу; стан засобів зв’язку; ступінь радіаційного опромінення особового складу.

Для забезпечення прийняття командиром обґрунтованого рішення штаб разом з помічником з артилерії готує розрахунки, основними з яких можуть бути: можливості батальйону щодо ураження противника вогнем штатної і приданої артилерії, танків, БМП (БТР), стрілецької зброї, інших штатних і доданих засобів, у тому числі зі знищення його танків, інших бронеоб’єктів і протитанкових засобів; кількісно-якісне співвідношення сил і засобів сторін (загальне на фронті наступу батальйону і на напрямку головного удару, а також щільність на 1 км фронту; розподіл сил і засобів; ширина фронту наступу батальйону, у тому числі на ділянці прориву бригади (полку), глибина бойових завдань, темп наступу і час виконання бойових завдань; час, необхідний для висування на рубежі розгортання, зайняття районів, позицій, введення в бій другого ешелону.

Під час оцінювання місцевості визначаються: характер місцевості, захисні і маскувальні властивості місцевості, можливі їх зміни в результаті застосування ЗМУ; стан шляхів маневру, підвозу, евакуації і прохідність місцевості поза дорогами; наявність природних перешкод і шляхів їх обходу, а також споруд, руйнування яких може ускладнити ведення наступу; наявність і характер мінно-вибухових загороджень, ділянок зараження, руйнувань, завалів і затоплень у районах, по яких противник може завдавати удари ЗМУ, а також можливі шляхи їх обходу або подолання; наносяться на карту маршрути висування і рубежі розгортання, райони для розміщення елементів бойового порядку, підрозділів МТЗ, командно-спостережного пункту і напрямок його переміщення.

Під час організації наступу начальник штабу батальйону визначає: які дані обстановки і розрахунки повинні бути підготовлені; уточнює посадових осіб, які залучаються до розробки бойових документів; встановлює порядок, терміни розробки і доповіді бойових документів; направляє і контролює роботу посадових осіб штабу, офіцерів управління батальйону, які залучаються до розробки бойових документів.

280. Командир батальйону (роти) більшу частину часу відводить на роботу з організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) і проводить її на місцевості. При цьому рекогносцировка проводиться в інтересах уточнення рішення, безпосередньо в ході оцінки обстановки. Із зайняттям вихідного положення (вихідної позиції) або з виходом танків на очікувальні позиції командир батальйону (роти) організує спостереження й охорону, ставить завдання ротам (взводам) і вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації та аеромобільних груп, дає вказівки з інженерного дообладнання вихідного положення (вихідної, очікувальної позицій), звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруд і виконання заходів щодо захисту підрозділів від ЗМУ, а також на дотримання колишнього режиму діяльності змінюваних підрозділів.

Під час наступу з ходу командир батальйону (роти) здійснює організацію бою по карті у вихідному районі для наступу.

281. Рішення командир батальйону (роти) приймає особисто, використовуючи підготовлені заступниками командира, штабом і іншими посадовими особами управління батальйону розрахунки, довідки і пропозиції.

У рішенні командир батальйону (роти) визначає: замисел на наступ; бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії, управління і всебічного забезпечення.

У замислі бою командир батальйону (роти) визначає: напрямок головного удару батальйону (роти); способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності і як розгромити з визначенням порядку його вогневого ураження, у тому числі вогнем танків, БМП, стрілецької зброї, інших штатних і доданих засобів, заходи введення противника в оману, а також порядок дій підрозділів); бойовий порядок батальйону (роти).

Крім того, залежно від умов переходу в наступ, командир батальйону (роти) визначає вихідні і очікувальні райони (позиції) (якщо вони не зазначені старшим командиром), вихідний рубіж, рубежі розгортання і безпечного віддалення, рубіж переходу в атаку і маршрути висування.

282. Рекогносцировка проводиться для вивчення місцевості та противника перед фронтом наступу батальйону (роти) і на його флангах у процесі прийняття рішення або уточнення прийнятого по карті рішення. На рекогносцировку залучаються командири рот (взводів), окремих підрозділів, а також командири доданих і підтримуючих підрозділів.

Під час рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (указує) орієнтири й уточнює: передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, можливі рубежі ударів його бойових вертольотів і установки мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги і проміжки, сильні і слабкі місця в обороні противника і можливі його дії; фронт наступу і напрямок головного удару, бойові завдання ротам (взводам) і доданим підрозділам; цілі (об’єкти) противника, що підлягають вогневому ураженню; вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів і терміни їх інженерного обладнання; місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення, місця оснащення танків катковими мінними тралами; напрямок переміщення командно-спостережного пункту батальйону і місця розгортання підрозділів МТЗ.

Під час наступу з ходу маршрути висування, рубежі розгортання, спішування, переходу в атаку і безпечного віддалення уточнюються при висуванні на рекогносцировку або поверненні з неї.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир механізованого батальйону (роти) уточнює вихідні позиції рот (взводів) для наступу, місця для пропуску танків і їх позначення.

283. Під час постановки завдань командир батальйону в бойовому наказі вказує:

ротам першого ешелону, у тому числі танковій (механізованій) роті – засоби підсилення, напрямок наступу, об’єкти та цілі, на знищенні яких необхідно зосередити основні зусилля, найближче завдання та напрямок продовження наступу, вихідні позиції та час їх зайняття, хто підтримує;

ротам другого ешелону – вихідну (очікувальну) позицію та час її зайняття, можливі рубежі вводу в бій, напрямок наступу, об’єкти та цілі, на знищенні яких зосередити основні зусилля, найближче завдання та напрямок продовження наступу, засоби підсилення під час введення в бій;

резерву – позицію, напрямок та порядок переміщення в ході наступу, завдання, до виконання яких бути готовим;

доданим підрозділам артилерії та мінометній батареї батальйону – цілі для ураження в період вогневої підготовки наступу та в період вогневої підтримки наступу, кого підтримувати, завдання щодо забезпечення введення в бій другого ешелону та відбиття контратак противника, вогневі позиції, маршрут і порядок висування, час готовності до відкриття вогню, порядок переміщення;

гарматам і танкам, які виділяються для стрільби прямою наводкою, – цілі для ураження в період вогневої підготовки наступу та з початком атаки, вогневі позиції та час їх зайняття, дії після виконання завдання;

гранатометному підрозділу – цілі для ураження в період вогневої підготовки наступу та з початком атаки, вогневу позицію, маршрут і порядок висування, напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню, кого підтримувати під час атаки, завдання щодо забезпечення введення в бій другого ешелону, прикриття флангів, відбиття контратак піхоти противника, місце в бойовому порядку батальйону і порядок переміщення;

протитанковому підрозділу – цілі для ураження в період вогневої підготовки наступу, вогневу позицію, час і порядок її зайняття, місце в бойовому порядку батальйону, напрямок і порядок переміщення в ході бою, завдання, до виконання яких бути готовим і можливі рубежі розгортання;

підрозділу ППО (доданому підрозділу ППО) – у яких напрямках вести розвідку повітряного противника та які підрозділи прикривати від ударів з повітря у вихідному районі, під час висування, розгортання, атаки оборони противника і дій у глибині, місце в колоні при висуванні та у бойовому порядку батальйону, порядок переміщення, час і ступені готовності;

інженерно-саперному підрозділу (групі розгородження або групі розмінування) – місця і час пророблення проходів у загородженнях та улаштування переходів через перешкоди перед переднім краєм оборони противника, напрямок переміщення і порядок пророблення проходів у загородженнях противника в глибині його оборони.

Під час постановки завдань командир роти в бойовому наказі вказує:

механізованим (танковим) взводам – засоби підсилення, об’єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію;

доданому артилерійському підрозділу – вогневі завдання, час і порядок їх виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення;

протитанковому відділенню і доданим вогневим засобам – цілі для ураження при атаці переднього краю оборони противника, місце в бойовому порядку і порядок переміщення.

Під час наступу з ходу командир батальйону (роти), крім того, у третьому пункті бойового наказу вказує маршрут висування батальйону (роти), рубіж (пункт) розгортання в ротні і взводні колони, рубіж безпечного віддалення, рубіж переходу в атаку і рубіж спішування для механізованих рот (взводів), які атакують у пішому порядку. Під час постановки завдань підрозділам у цьому випадку замість вихідних (очікувальних) позицій і часу їх зайняття він указує час проходження рубежів (пунктів).

284. Взаємодію командир батальйону (роти) організує по завданнях, рубежах, часу і способах виконання завдань. При цьому він повинен переконатися в правильному розумінні командирами рот (взводів) поставлених завдань і способів їх виконання.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов’язаний:

погодити дії підрозділів родів військ під час перегрупування (зміни) або в період висування і розгортання у бойовий порядок, у разі завдання ударів ЗМУ, ударів авіацією і високоточною зброєю, проведення ним контрпідготовки і дистанційного мінування на маршрутах висування і рубежах розгортання;

встановити порядок зайняття ротами (взводами) вихідних позицій для наступу, порядок пропуску танків через бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкового батальйону (роти) – порядок ведення вогню при переході в атаку і проходженні танками вихідного положення механізованих підрозділів;

під час наступу з ходу встановити порядок висування і розгортання в бойовий порядок танкових, механізованих і протитанкових підрозділів, посадки особового складу механізованих підрозділів десантом на танки, а також порядок висування і зайняття вогневих позицій штатними і доданими вогневими засобами;

визначити час і порядок оснащення танків катковими мінними тралами, пророблення ними проходів у загородженнях перед переднім краєм оборони противника та в глибині; порядок пророблення проходів у загородженнях, у тому числі раптово встановлених засобами дистанційного мінування, улаштування переходів через перешкоди і способи їх позначення;

погодити порядок і способи атаки переднього краю оборони противника танковими і механізованими підрозділами, ведення ними вогню і подолання загороджень і перешкод; під час атаки в пішому порядку – уточнити порядок спішування особового складу;

погодити дії механізованих і танкових рот (взводів) з вогнем артилерії та ударами авіації, з діями гранатометних, протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення противника в опорних пунктах на першій позиції, під час бою в глибині оборони, особливо зі знищення протитанкових засобів противника і відбиття його контратак;

вказати цілі, що уражаються в період вогневої підготовки наступу гарматами і танками, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також гранатометним і протитанковим підрозділами, порядок відкриття і ведення ними вогню та підтримки наступаючих підрозділів при подоланні загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника, при атаці і розвитку наступу в глибині;

уточнити місце розвідувального (бойового розвідувального) дозору (дозорного відділення, танка) у бойовому порядку батальйону (роти) при атаці противника, рубіж і час початку ведення розвідки, напрямок або об’єкт розвідки, порядок підтримки вогнем, підтримки зв’язку і подання доповідей;

погодити порядок переміщення другого ешелону (резерву) і забезпечення введення його в бій, захисту від високоточної зброї, способи спільних дій з підрозділами першого ешелону з нарощування зусиль для розгрому противника, а також зі знищення у тилу підрозділів дрібних груп противника, які залишилися і наступають, та порядок перепідпорядкування засобів підсилення;

уточнити порядок переміщення в ході бою штатної і приданої артилерії, гранатометного і протитанкового підрозділів, а також інших штатних і доданих підрозділів;

визначити порядок дій підрозділу ППО (доданого підрозділу ППО) щодо прикриття батальйону від ударів повітряного противника, а також порядок відкриття і ведення вогню по його повітряних засобах танковими і механізованими підрозділами;

повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії, сигнали впізнавання своїх літаків і вертольотів, а також способи позначення свого положення.

Під час наступу в напрямку дій тактичного повітряного десанту командир батальйону (роти) вказує порядок з’єднання з ним, сигнали взаємного впізнання і радіодані для зв’язку.

Взаємодія організується найбільш повно на глибину найближчого завдання.

Під час організації взаємодії можуть узгоджуватися й інші питання, а також указуватися можливі зміни в ході бою.

285. Вогневе ураження противника в наступі організується по періодах. Планування вогню мінометної батареї і доданих артилерійських підрозділів по періодах вогневої підготовки наступу і вогневої підтримки наступу здійснюється групою вогневого ураження бригади.

Вогонь засобів, виділених для стрільби прямою наводкою у період артилерійської підготовки наступу, планує штаб бригадної артилерійської групи, розподіляючи завдання між підрозділами і ставить їх командирам підрозділів, які з отриманням завдання вибирають вогневі позиції для кожної гармати (установки ПТРК, танка, гранатомета), розподіляють завдання між вогневими засобами, і вказують за потреби сектори обстрілу, вихідні установки для стрільби та інші дані.

Питання ВУП відображуються на робочій карті командира батальйону, начальника штабу, помічника командира батальйону з артилерії і командирів артилерійських підрозділів.

286. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання полягає в: доукомплектуванні підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою і поповненні запасів матеріальних засобів, підготовці командирів, штабу батальйону та особового складу до виконання бойового завдання; підготовці озброєння і техніки до бойового застосування; проведенні заходів МПЗ.

287. До початку наступу командир батальйону (роти) здійснює контроль готовності підрозділів до наступу, перевіряючи знання особовим складом бойового завдання, морально-психологічний стан підлеглих, забезпеченість усім необхідним для ведення бою і доповідає командиру бригади (полку, батальйону) про готовність до наступу. Виявлені недоліки усуваються на місці. У призначений час він повідомляє командирів штатних і доданих підрозділів про час початку вогневої підготовки, а також час “Ч”.

Під час організації наступального бою в батальйоні (роті) розробляються та оформляються: розрахунок часу на підготовку до наступу; робоча карта командира батальйону (роти) з рішенням на наступ; бойовий наказ (попередні бойові розпорядження); розпорядження (вказівки) щодо всебічного забезпечення бою; донесення щодо бойового і чисельного складу. У батальйоні, крім того, додатково – заявки на матеріально-технічне забезпечення, донесення з МТЗ і про дози радіаційного опромінення особового складу.

У штабі батальйону записуються всі віддані командиром батальйону бойові розпорядження штатним і доданим підрозділам.

288. На робочій карті з рішенням на наступ відображаються: завдання бригади у наступальному бою; система опорних пунктів і вогневих позицій, загороджень і перешкод, розташування вогневих засобів противника, особливо протитанкових резервів, рубежі можливих ударів бойових вертольотів і установки мінних полів засобами дистанційного мінування, імовірний характер дій противника; завдання батальйону і час їх виконання; завдання, які будуть виконуватися силами і засобами старшого начальника в інтересах батальйону; напрямок головного удару і бойовий порядок; завдання штатних, доданих і підтримуючих підрозділів; місця і час розгортання командно-спостережних пунктів батальйону і рот (спостережного пункту батальйону, якщо він організується) до початку бою і напрямок переміщення командно-спостережного пункту батальйону; місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення, місця оснащення танків катковими мінними тралами; місця розташування підрозділів технічного і тилового забезпечення до початку бою, шляхи підвозу та евакуації.

Крім того, на карті відображаються основні питання взаємодії і забезпечення бою, а при наступі з глибини – маршрут висування з вихідного району, вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) розгортання та регулювання і час їх проходження, рубіж переходу в атаку і час виходу на нього, рубіж спішування та рубіж безпечного віддалення, а також у вигляді таблиць можуть відображатися основні показники наступу, розподіл сил і засобів, співвідношення сил і засобів сторін й інші дані.

5.3. Ведення наступального бою

289. У встановлений час за сигналом старшого командира починається вогнева підготовка наступу.

Підрозділи, що перебувають у безпосередньому зіткненні з противником, своїм вогнем знищують і придушують вогневі засоби і живу силу противника в опорних пунктах на першій позиції. У випадку проведення противником контрпідготовки особовий склад, крім спостерігачів і розрахунків чергових вогневих засобів, за командами командирів укривається в траншеях та інших укриттях.

290. Командир батальйону (роти) у ході вогневої підготовки наступу спостерігає за результатами вогню, ставить завдання підрозділам, вогневим засобам на знищення уцілілих і знову виявлених цілей противника, контролює своєчасність пророблення проходів у інженерних загородженнях, висування доданих (взаємодіючих) танків і доповідає командиру бригади (полку, батальйону) про готовність батальйону (роти) до атаки.

291. Пророблення проходів у своїх мінних полях здійснюється до початку наступу. За сприятливих умов обстановки свої мінні поля на ділянці прориву демонтуються повністю. Проходи в мінних полях противника перед його переднім краєм проробляються у ході вогневої підготовки.