Міжнародне визнання Української держави.

Основні підвалини зовнішньої політики України були закладені ще в 1990 році Декларацією про державний суверенітет України, в якій визначався її зовнішньополітичний курс як демократичний і миролюбний. Уперше за всю історію ООН делегація України восени 1990 року діяла самостійно, налагодивши дипломатичні стосунки з багатьма країнами світу. Після прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України та Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. розпочався якісно новий етап зовнішньополітичної діяльності молодої держави.

Історичний Акт проголошення незалежності та результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. створили необхідні правові та політичні передумови для розбудови незалежної України, а отже і для становлення її як повноправного суб’єкта міжнародних відносин. Акт про незалежність був негайно розісланий в генеральні консульства іноземних країн, розташовані в Києві, постійні представництва республіки за кордоном. Відповідна нота була передана Генеральному секретарю ООН. А 5 грудня 1991 р. Верховна Рада України звернулася до парламентів і народів світу із заявою, в якій наголошувалося, що Україна, одна з держав-засновниць ООН, у повній відповідності з цілями й принципами Статуту ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру й безпеки в світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

Відповідальним моментом зовнішньополітичної діяльності України стало визнання її іншими державами. Першою, 2 грудня 1991 р., незалежність України визнала Польща, у той же день Україну визнала й Канада. Впродовж місяця після Референдуму 1 грудня Україну визнали 57 країн світу, а протягом першого року її існування як незалежної держави – 132. З них 92 встановили з Україною дипломатичні відносини.

2 липня 1992 р. Верховна Рада України схвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України». Цей документ визначив основні, базові національні інтереси країни, обґрунтував засади, на яких має реалізовуватися зовнішня політика. У ньому було сказано, що Україна здійснюватиме відкриту зовнішню політику й прагнутиме до співробітництва з усіма країнами світу, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав. Вона засуджує війну як засіб розв’язання міждержавних конфліктів, не вважає жоден народ своїм ворогом і не має територіальних претензій до інших країн. До кінця 1992 року Україну визнали вже 160 країн світу.

Проте в процесі становленні зовнішньої політики України існували складності, які пояснювались як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками.