Оцінка інвестиційних проектів з допомогою показника економічної доданої вартості

Серед показників оцінки результативності фінансово-інвестиційної діяльності компаній, популярнішим є показник економічна додана вартість EVA, що розраховується як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вартістю використаного для його отримання капіталу компанії. Вартість капіталу визначається на основі мінімальної очікуваної ставки і розраховується як за акціонерами, так і з кредиторами.

Показник EVA розраховується:

EVA = NOPAT – K_w × C (10.6)

NOPATR – чистий операційний прибуток, після сплати податків, але до сплати відсотків;

K_w – середньозважена вартість капіталу;

С – вартісна оцінка капіталу, що визначається як різниця між сукупною вартість активів і короткотерміновими зобов’язаннями/

EVA застосовується у комбінації з такими інструментами стратегічного аналізу як матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій.

EVA виправляє існуючі у традиційній фінансовій звітності перекручення шляхом внесення більш, ніж 150 поправок. Переважно поправки вносяться для загальної спрямованості традиційної фінансової звітності на інтереси інвестора.

Перелік найістотніших коригувань прибутку і величини капіталу:

1. капіталізовані нематеріальні активи – частина нематеріальних активів забезпечують отримання вигід у майбутньому. Вартість таких активів повинна капіталізуватися, а не списуватися на витрати;

2. відтерміновані податки – загальна сума податків додається до величини капіталу;

3. різноманітні резерви. Наприклад, резерв LIFD показує різницю між оцінкою запасів за методом LIFD та оцінкою за методом FIFD.

4. амортизація гудвілу. При розрахунку EVA необхідно вимірювати дохід, який генерує кошти, вкладені у підприємство. Тому під час розрахунку величини капіталу до неї додається нагромаджена амортизація гудвілу.

Якщо підприємство є прибутковим, на певний погляд здається, що власник правильно керує своїм капіталом. Насправді так само, як інші фінансові показники, EVA в процесі аналізу можна “розкласти” на декілька частин, які разом складають загальну величину. Ця особливість дозволяє “прив’язати” створення вартості до певних груп людей або підрозділів і, таким чином, отримати певний критерій для диференціювання винагороди за працю в межах компанії.

Показник EVA збільшується, коли на підприємстві удосконалюють бізнес-процеси; інвестують стратегічні ресурси у проекти, спрямовані на зростання прибутковості і частки ринку; підвищують ефективність управління активами (продаж непрофільних активів, збиткових, скорочення термінів повернення дебіторської заборгованості і запасів); оптимізують структуру капіталу з метою зниження його середньозваженої вартості.

Таким чином впровадження EVA дозволяє не тільки оцінювати ефективність існуючих і привабливість майбутніх EVA інвестиційних проектів, але й стимулювати менеджерів, працювати для збільшення добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі, а не для максимізації прибутку поточного року.

10.3.Стратегічний аналіз доцільності інвестицій у розвиток стратегічного господарського підрозділу (СГП)

Стратегічний аналіз інвестиційних проектів тісно пов’язаний не тільки з визначенням чистої приведеної вартості, дисконтуванням грошових потоків та калькулюванням EVA, але із розрахунком імовірності отримання очікуваного результату від інвестування коштів. Визнання як оптимального того проекту, який має найбільше значення чистої приведеної вартості або найменший термін окупності – це найбільшою мірою підхід фінансового аналізу, а не стратегічного.

З погляду аналітиків, який проводить стратегічний аналіз інвестиційних проектів, головним критерієм є ринковий, а не фінансовий результат.

Горизонт фінансового і стратегічного планування суттєво відрізняється. Якщо для фінансового планування основний часовий період – один рік, то стратегічний аналіз може визначати цілі на декілька років вперед. Тому, якщо СГП у звітному році отримав збитки і можливо буде збитковим ще два, три роки із стратегічного погляду це цілком прийнято, звичайно, за умови, що підрозділ за цей час добре зміцнив свої позиції, став домінуючим лідером.

Для стратегічного аналізу найважливіших інвестиційних проектів необхідно застосовувати підходи, відмінні від методу чистої приведеної вартості чи терміну окупності. Одним з альтернативних методів стратегічного аналізу є оцінка ринкового результату інвестиційного проекту з допомогою імовірнісних підходів, зокрема ланцюгів Маркова і матриць переходу системи.

Визначаючи доцільність інвестицій, використовують формулу

Р (А₁ + А₂ +…+ А_n) = P(А₁) + P(А₂) +…+ P(А_n), (10.7)

де Р (А₁ + А₂ +…+ А_n) – імовірність появи однієї з несумісних подій (досягнення однієї з альтернативних позицій в моделі BCG) А₁, А₂, або А_n;

P(А₁), P(А₁), P(А_n) – імовірності виникнення подій А₁, А₂, або А_n.

Оцінки А₁, А₂, або А_n можуть виникати в різній послідовності протягом періоду, який підлягає дослідженню. Ланцюги Маркова дозволяють розглядати зміну структури сукупності як імовірнісний процес: імовірність знаходження одиниці в тому чи іншому стані на певний час визначається характером розподілу ймовірностей знаходження її в окремих станах протягом минулих періодів та ймовірностей зміни цих станів до теперішнього моменту часу або етапу розвитку. Ланцюгом Маркова називають послідовність випробувань, у кожному з яких система приймає тільки одне з k становищ повної групи, причому умовна імовірність p_ij(s) того, що в s-му випробуванні система буде знаходитися в стані j за умови, що після (s-1)-го випробування вона знаходиться в стані i не залежить від результатів інших, раніше проведених випробувань. Наприклад, тривимірна матриця ланцюгів Маркова може мати вигляд

P =

Процедуру стратегічного аналізу, побудовану на використанні ланцюгів Маркова і матриць переходів, найкраще виконувати за допомогою комп’ютера. Найбільший недолік запропонованої методики – це не складність обчислень, а невизначеність щодо перехідних ймовірностей, які потрібно якось долати. Найкраще це можна зробити за допомогою експертних методів дослідження, поєднаних з ґрунтовним аналізом ретроспективної інформації за минулі роки.