Оцінка ефективності продажу послуг функціональними підрозділами банку при використанні моделі загального фонду засобів

При внутрішньобанківському перерозподілі витрат і доходів між функціональними підрозділами банку, заснованому на моделі загального фонду, будуть використані такі принципи:

1. Усі функціональні підрозділи, що здійснюють активні операції, оплачують вартість пасивів пропорційно обсягу розміщених ними ресурсів у загальному обсязі активів, за винятком недохідної їх частини.

Можна припустити, що чим більше ресурсів із загального фонду використовував підрозділ, тим більшу частину оплати залучених ресурсів він повинен узяти на себе.

2. Сума витрат, визначена згідно з пунктом 1, перерозподіляється між підрозділами відповідно до питомої ваги залучених ними ресурсів у загальному обсязі пасивів за винятком власних ресурсів банку.

3. Сума витрат, визначена відповідно до пункту 2, віднімається від доходів одного підрозділу і відноситися на доходи іншого.

Припустимо, що в нас є аналітичний баланс банку, що відбиває середньомісячні залишки за згрупованими статтями активів і пасивів, а також укрупнений звіт про фактичні процентні доходи і витрати за аналізований період часу.

Таблиця 14

Аналітичний баланс банку

Таблиця 15

Звіт про доходи і витрати за місяць

Процентний прибуток до оподатковування – 5823792 грн.

Відповідно до першого принципу, визначаємо питому вагу кожного підрозділу в активах банку за вилученням їх недохідної частини.

Таблиця 16

Питома вага підрозділів в активах банку за вилученням недохідної частини активів

Аналогічно, виходячи з другого принципу, визначаємо питому вагу кожного підрозділу в структурі пасивів банку.

Таблиця 17

Питома вага підрозділів у структурі пасивів

Згідно з даними звіту про процентні доходи і витрати, усього протягом місяця було зроблено платежів за ресурси на суму 2380865 грн. З цієї суми відповідно до першого принципу розрахунку, управління дилінгових операцій бере на себе 25%, а саме 2380865 х 0,25 = 59216 грн., управління валютних операцій – 2380865 х 0,3 = 714259 грн., управління цінних паперів – 2380865 х х 0,18 = 428556 грн., управління позичкових операцій – 2380865 х 0,27 = 642834 грн.

Відповідно до другого принципу розрахунку, робимо перерозподіл отриманих сум витрат між підрозділами залежно від частки їх участі у формуванні пасивів.

Таблиця 18

Перерозподіл витрат між підрозділами відповідно до частки їх участі у формуванні пасивів

По горизонталі ми одержали розбивку суми платежу кожного підрозділу між іншими структурними одиницями банку відповідно до їх участі у формуванні пасивів.

По вертикалі, відповідно, суму, яку кожен з підрозділів повинен одержати в результаті внутрішньобанківського перерозподілу.

Перетворивши дані, отримані в результаті попереднього перерозподілу одержуємо підсумкові суми взаємних вимог і зобов'язань підрозділів банку щодо внутрішніх платежів.

Таблиця 19

Підсумкові суми взаємних вимог і зобов'язань підрозділів банку щодо внутрішніх платежів

Відповідно до даних про суми платежів і надходжень за ресурси, списуємо частину доходів з управління цінних паперів і позичкових операцій і відносимо їх на доходи управлінь розрахунково-касового обслуговування, валютних і депозитних операцій.

Таблиця 20

Перерозподіл доходів між підрозділами банку

Сума підсумкових фінансових результатів підрозділів збігається із сумою процентного прибутку в звіті про прибутки і збитки банку, а сума внутрішньобанківських доходів дорівнює сумі внутрішньобанківських витрат. Це підтверджує правильність проведених розрахунків.

Очевидно, що дану модель перерозподілу доходів і витрат найбільш доцільно використовувати банкам, що прагнуть розвинути клієнтську базу і збільшити обсяг залишків на рахунках вкладів до запитання і строкових вкладів. Розглянутий варіант у першу чергу націлений на перерозподіл доходів на користь підрозділів банку, що забезпечують ресурсну базу і не беруть участь в активних операціях. Як показали наведені розрахунки, управління розрахунково-касового обслуговування в результаті внутрішнього перерозподілу доходів виявилося одним із найбільш прибуткових у банку. На користь правомірності використання даної моделі можна висунути такі аргументи.

1. Залишки на рахунках вкладів до запитання (розрахункові і поточні рахунки клієнтів) є найбільш масовим і найбільш дешевим джерелом ресурсів для активних операцій банку. З іншого боку, незнижувані залишки по цій категорії рахунків є для банку ще і досить стабільним джерелом ресурсів.

2. Забезпечуючи ресурсну базу, підрозділи, орієнтовані на пасивні операції, не мають власного доходу від розміщення коштів. У ряді випадків вони дістають прибуток від реалізації комісійних послуг. Однак, можлива і ситуація, коли послуги, пов'язані з проведенням клієнтських платежів чи з видачею готівки, реалізуються в конкурентних цілях нижче їхньої собівартості. І якщо не компенсувати планові збитки від основної діяльності управління розрахунково-касового обслуговування непрямими доходами від забезпечення активів дешевими пасивами, не буде сенсу в розвитку цього напряму діяльності банку.

3. При недостатності залучення ресурсів у вигляді залишків за клієнтськими рахунками банку для формування портфеля активів буде потрібно займати кошти в інших контрагентів, що буде пов'язано з додатковими витратами. При цьому розмір даних витрат може виявитися значно більшим внутрішнього платежу підрозділам, що формують кредитний потенціал банку.

У випадку, ж якщо розрахунково-касові послуги рентабельні і забезпечують підрозділам, що їх реалізують, достатній прибуток, можна використовувати трохи видозмінений варіант описаної вище моделі.

До трьох принципів побудови першої моделі ми додаємо четвертий:

На доходи підрозділів, що забезпечують тільки пасивні операції, відносять платежі за ресурси в сумі фактичної вартості даних пасивів. При цьому, розмір платежу кожного підрозділу, що виконує активні й активно-пасивні операції, визначається відповідно до його частки в підсумковій величині процентних витрат без обліку тієї їхньої частини, що відноситься на діяльність підрозділів, які здійснюють тільки пасивні операції. Подальший перерозподіл витрат відповідно до структури пасивів робиться без обліку частки ресурсів підрозділів, що виконують тільки пасивні операції.

У випадку з попереднім прикладом, ґрунтуючись на запропонованому принципі, одержимо:

1. Таблиця 21

Перерозподіл витрат підрозділів відповідно до покриття фактичною сумою процентних витрат управлінь депозитних операцій і розрахунково-касового обслуговування

Гр. 3 = 88287 х гр. 2 / 100; Гр. 4 = 36332 х гр. 2 / 100; Гр. 5 = гр. 1 – гр. 3 – гр. 4.

2. Таблиця 22

Визначення питомої ваги підрозділів у структурі пасивів без обліку ресурсів, залучених управліннями розрахунково-касового обслуговування і депозитних операцій

3. Таблиця 23

Перерозподіл отриманих сум витрат між підрозділами відповідно до частки

їх участі у формуванні пасивів

4. Таблиця 24

Підсумкові суми взаємних вимог і зобов'язань підрозділів банку щодо внутрішніх платежів

Згідно з даними про суми платежів і надходжень за ресурси, списуємо частину доходів з управління цінних паперів і позичкових операцій і відносимо їх на доходи управлінь розрахунково-касового обслуговування, валютних, депозитних і дилінгових операцій.

5. Таблиця 25

Завершальний перерозподіл доходів

У рамках даної моделі ми тільки компенсували витрати, пов'язані з залученням ресурсів підрозділів, що не мають, у силу специфіки своєї роботи, процентних доходів, поставивши тим самим завдання активно заробляти гроші на реалізації комісійних послуг. Дана модель може використовуватися у випадку з надлишком пропозиції ресурсів на фінансовому ринку, сформованої і стабільної ресурсної бази в банку, а також у випадках, коли необхідно підвищити рівень комісійних доходів від розрахунково-касового обслуговування клієнтури.