Казначейство в системі перерозподілу внутрішніх грошових потоків у банку

Запропонований варіант перерозподілу ресурсних платежів і надходжень відповідає випадку, коли внутрішньобанківський рух коштів відбувається безпосередньо між функціональними підрозділами, без участі усередині банківського посередника – казначейства.

У випадку ж, коли казначейство існує усередині банку, банківські угоди укладаються між ним (казначейством) і функціональними підрозділами банку. Механізм такої взаємодії можна описати так: «Для здійснення внутрішньої угоди активний, пасивний підрозділ чи казначейство вносить заявку на ресурси. Для умовного банку запропонуємо спрощену заявку, що включає такі параметри:

· розміщення чи залучення коштів;

· сума (величина грошових ресурсів);

· процентна ставка;

· дата (час) постачання ресурсів;

· дата (час) повернення ресурсів;

· можливість повернення (одержання) коштів достроково з ініціативи активного чи пасивного підрозділу. У цьому випадку визначається:

· процентна ставка при достроковому поверненні;

· термін повернення після повідомлення про дострокове повернення [1].

Вважається, що вигідність внутрішніх угод пов'язана для підрозділів банку з можливою різницею в цінах на зовнішніх фінансових ринках і усередині банківських цін, а також з істотним зниженням ризику при операціях з казначейством.

З появою між учасниками внутрішньобанківського перерозподілу грошових потоків посередника – казначейства, оплата ресурсів, залучених одними підрозділами і розміщених іншими, може відбуватися не на основі безпосередньої вартості використаних ресурсів, а на основі розрахунку внутрішньобанківської трансферної ціни. Для визначення цієї трансферної ціни необхідно керуватися такими принципами:

1. Використання для цілей внутрішньобанківського трансферного ціноутворення даних системи управлінського обліку, що відбиває реальний стан угод і реальні грошові потоки.

2. Варіант трансферного ціноутворення вибирається керівництвом банку, виходячи з його цілей і аналітичних можливостей.

3. Максимальний облік специфіки роботи центрів прибутку з метою недопущення конфлікту інтересів як між окремими центрами прибутку, так і між ними і банком як єдиною корпорацією.

4. Система трансферного ціноутворення повинна бути по можливості не складною і зрозумілою для всіх учасників внутрішньобанківських угод.

5. При формуванні системи трансферного ціноутворення, крім чіткого розмежування в даному процесі функцій і повноважень центрів прибутку, необхідно встановлення чітких функцій і повноважень казначейства й аналітичної служби.

6. Необхідність порівняння при встановленні трансферних цін поточних і перспективних потреб і можливостей банку.