Кредитні продукти банку та їх еволюція

Передача коштів від однієї особи до іншої на умовах терміновості, платності і зворотності стала практикуватися в період розкладання первіснообщинного ладу в зв'язку з початком майнової диференціації громади.

Первісною формою кредиту виступав лихварський кредит, що полягав у наданні грошей чи яких-небудь інших матеріальних цінностей під заставу землі чи особи позичальника. Такий кредит використовувався не для виробничих, а для споживчих цілей і через це не мав суспільного значення, а був способом задоволення поточних потреб окремих індивідів.

З одного боку, у руках верхівки громад були зосереджені земля, худоба і грошове багатство, які виступали як лихварський капітал, з іншого боку, дрібні виробники відчували потребу в позичках для поточних нестач.

Подальший розвиток продуктивних сил і виробничих відносин об'єктивно поставив перед кредитом нові завдання. На стадії капіталізму кредит став невід'ємною частиною процесу розширеного відтворення, а відтак основою перетворення грошей у капітал, чи самозростаючу вартість.

Оскільки закономірністю кругообігу капіталу є тимчасове вивільнення його грошової складової на одних ділянках при одночасному виникненні потреби на інших, постало питання про необхідність здійснення даного перерозподілу. Очевидно, що для виконання даної функції підходили банки, які історично виступали місцем концентрації суспільного багатства, вираженого в грошовій формі. При цьому сама форма грошей, наданих у позичку, не мала принципового значення. Банки мали можливість дати кредит як повноцінними грошима, так і знаками вартості або шляхом безготівкового переказу грошей з рахунка на рахунок.

Нині кредит став основним банківським продуктом, реалізація якого забезпечує основну частину доходу банку.

Банківський кредит, виконуючи макроекономічну функцію стимулювання розширеного відтворення (шляхом або перерозподілу вільних коштів, або кредитної емісії), постійно орієнтувався на задоволення потреб своїх клієнтів-вкладників і клієнтів-позичальників. Результатом вивчення і подальшого задоволення запитів позичальників стало виникнення нових форм і видів кредитів зі збереженням незмінної сутності банківського кредитування.

Форма кредиту, як відомо, визначається в першу чергу характером суб'єктів і об'єкта кредитної угоди.

При традиційній формі банківського кредиту об'єктом угоди є грошова позичка, що переходить у тимчасове користування від кредитора (банку) до позичальника, що використовує її на придбання необхідних товарів і послуг.

Нові, нетрадиційні форми банківського кредиту були пов'язані зі зміною об'єкта або суб'єктів угоди.

Необхідність відновлення виробничих потужностей у зв'язку з появою більш сучасного устаткування, а також непосильна для багатьох суб'єктів господарювання капіталомісткість процесу придбання і заміни старих машин на нові визначили розвиток лізингової форми кредитування. Лізингова форма кредиту реалізувалася шляхом придбання банком устаткування, необхідного конкретному підприємству, і передачі йому цього устаткування в довгострокову оренду на умовах поетапного викупу з урахуванням амортизації і лізингового відсотка.

Лізинг, маючи ряд переваг для позичальника порівняно з традиційним банківським кредитом, став його альтернативою при формуванні основного капіталу підприємства. У результаті об'єкт кредиту трансформувався з грошової форми в товарну.

Банківський кредит традиційно бере участь у формуванні оборотного капіталу підприємства в більшому розмірі, ніж у формуванні основних засобів. Своєрідною альтернативою банківському кредиту в поповненні оборотних коштів підприємства стали факторингові послуги банку. Сутність факторингової угоди полягає в придбанні банком дебіторської заборгованості підприємства (чи неоплачених рахунків і інших платіжних документів за відвантажену продукцію). Тому факторингові операції називають також кредитуванням продажів постачальника чи наданням факторингового кредиту постачальнику.

Тут ми знову не можемо не звернути увагу на те, що факторингові послуги банку виникли у відповідь на конкретні запити постачальників і покупців продукції, а саме у зв’язку з необхідністю для постачальника оперативно одержати гроші за поставлену продукцію, а для покупця, навпаки, можливістю відкласти розрахунок за зобов'язаннями на більш довгий термін.

Розвиток кредиту виявився й у виникненні його безресурсних форм, або забалансових зобов’язань. Якщо мова йде про розвиток забалансових зобов'язань, відзначається: «У багатьох випадках банк тут діє як агент, брокер, не витрачаючи власних коштів, а продаючи свою репутацію, ім'я, надаючи гарантію і страховку від ризику».

Гарантія банку являє собою його зобов'язання розрахуватися за борги свого клієнта перед третьою стороною у випадку виникнення проблем із платоспроможністю.

З одного боку, спочатку мова не йде про надання позички, оскільки банк не витрачає ні власні, ні залучені ресурси. Практично відсутній факт перерозподілу коштів, для банку вартість даної послуги не пов'язана з необхідністю виплат вкладникам. Це дозволяє надавати послугу з гарантування платежів дешевше, ніж повноцінний кредит. Але дана послуга пов'язана для банку з ризиком втрати коштів, що передаються бенефіціару за договором гарантії є, або у формі прямого погашення боргів клієнта, або шляхом викупу його векселів (якщо банк зробив їхнє авалювання). У даній ситуації безресурсна форма кредиту переходить у ресурсну і набуває усіх властивостей останньої. Тому ризик виникнення гарантійного випадку робить для банку ухвалення рішення про видачу гарантії рівнозначним рішенню про надання грошової позички. Звідси всі процедури по розгляду, забезпеченню й оформленню ресурсного і безресурсного кредиту збігаються. Однак, якщо клієнт банку використовує безресурсний кредит тільки для страхування ризику можливого неплатежу, здійснюючи його вчасно, він одержує достатню вигоду у вигляді економії на різниці між процентною ставкою за кредит і комісією з гарантії.

У рамках традиційних і нових форм кредитних відносин розвиваються й окремі види кредитів. Розвиток видів кредиту відбувався в першу чергу за ознаками об'єктів кредитування і характером забезпечення. При цьому існують різні варіанти комбінації даних класифікаційних ознак при наданні конкретного банківського кредиту.

Залежно від поточних потреб клієнта, об'єктом кредитування ставали різні види активів. Можливості клієнта з забезпечення заходу, що кредитується, визначали активи, передані в заставу банку (застава нерухомості, устаткування, дебіторської заборгованості, очікуваного доходу тощо).

Можна виділити ще ряд ознак, що визначають вид банківського кредиту. Це терміновість, цільове призначення, методи кредитування і т.д. Важливо підкреслити, що кожен вид банківського кредиту націлений на задоволення визначених запитів позичальника, що враховують як його потреби в ресурсах, так і його можливості з їх оплати і повернення. Отже, наявна зацікавленість усіх сторін. Вкладники одержують відсотки за депозитами; позичальники мають можливість досить тривалий термін користатися великими грошовими сумами. Банк так само має свій інтерес у вигляді маржі.