Психологічні засоби відновлення

Психологічні засоби відновлення набувають в останні роки дедалі ширшого застосування. Усуваючи нервово-психологічне напруження, вони сприяють відновленню м'язової працездатності та фізіологічних функцій організму.

Психологічні засоби відновлення поділяють на 2 групи: До 1-ї групи відносять психолого-педагогічні засоби, які включають: відношення тренера до тих, хто займається; урахуван­ня їх індивідуальних психологічних особливостей і загального стану; створення сприятливого мораль­ного клімату в колективі; урахування сумісності між спортсменами під час комплектування команд, ігрових ланок або добору спаринг-партнерів; правильне розселення спортсменів на зборах; індивідуальні та групові бесіди тощо. До 2-ї групи відносять психотерапевтичні засоби. Вони передбачають застосування спеціальних психорегулюючих методів: гіпнозу, аутогенного тренування, елементів медитації, використання кольорових та музикальних впливів тощо.

Гіпноз може проводити лише лікар, добре обізнаний зі спортом, який знає конкретні завдання, що стоять перед спортсменом, а також його індивідуальні особливості. На відміну від гіпнозу, аутогенне тренування може застосовувати кожний спортсмен самостійно, звичайно, після необ­хідної підготовки, яку проводить лікар-психолог або психотерапевт. Особливе значення серед різних психорегулюючих засобів мають ме­тоди, що сприяють зняттю напруження після тренувальних занять або змагань (відновний аутотренінг). Відновний аутотренінг проводять у положенні сидячи (м'язи тулуба розслаблені, передпліччя спираються на стегна, ноги розставлені, кисті рук звисають поміж стегнами, голова схилена – «поза візника») або ле­жачи на спині. Після цього слід зробити по­вільний глибокий вдих, рахуючи подумки до 7-8, затримати дихання на рахунок 3-4 і зробити повільний видих, одночасно розслаблюючи м'язи всього тіла. Потім заплющити очі і дихати, як звичайно. Усі думки з цього моменту мають бути зосереджені тільки на відпочинку. Далі треба уявити, що вся увага сконцентрована у вигляді пучка променів, який висвітлює по черзі м'язи обличчя, верхніх і нижніх кінцівок тулуба, допомагаючи розслабляти ці м'язи. Такий комплекс психорегуляції може бути застосований для віднов­лення сил після діяльності, яка рівномірно навантажує руховий апарат. Якщо діяльність навантажує переважно окремі м'язі, наприклад, м'язи верхніх кінцівок і плеча у тих, хто займається спортивною гімнастикою, або м'язи ніг у бігунів, то починати і закінчувати психорегулюючу процедуру треба із впливів на ці м'язи. Такі процедури рекомендується проводити відразу ж після фізичного навантаження, а також перед сном. Для досягнення найбільшого відновного ефекту необхідно освоювати психорегулюючі процедури протягом тривалого часу.

Разом з відновним аутотренінгом доцільно використовувати також підготовчі концентруючі процедури аутотренінгу. Застосовуючи їх перед діяльністю, яка потребує значних затрат психофізичної енергії, можна суттєво підвищити спортивні результати. Для цього спортсмен повинен відключитися від сторонніх подразників і зосередитись на завданні, яке стоїть перед ним. Використовувані формули самонавіювання мають пе­реконати спортсмена у його високих можливостях щодо досягнення пере­моги і підготовленості його організму до виступу у змаганнях. Критерієм досягнення необхідного психоемоційного результату є формування палкого бажання виступити у змаганнях і віра в перемогу.

Психорегулюючі засоби доцільно поєднувати з функціональною музи­кою, яка за своїм впливом на організм відповідає завданням, на які скерована психорегулююча процедура. Так, відновний аутотренінг слід поєднувати з тихою мелодійною музикою заспокійливого характеру. Під­готовчоконцентруючі процедури аутотренінгу, навпаки, посилюють свої дії за рахунок поєднання їх із бадьорою, ритмічною музикою. Призначаючи функціональну музику для посилення відновного та стимулюючого працездатність ефекту, слід враховувати також індивідуальні смаки спортсменів.