Регулювання привода протискочувального пристрою

Регулювання привода протискочувального пристрою полягає у встановленні необхідного зазору між зубцями собачок і зубцями храпових коліс при вимкненому протискочувальному пристрої. Зазор повинен бути в межах 10-12 мм. При цьому собачки повинні торкатися упорів 14 (рис. 13.9) і 25. Регулювання виконувати при нижньому положенні рукоятки 6 зміною довжини тяги 12, 17 і 20, а при необхідності і тяги 9 і 13.

Регулювання блокувального механізму

Регулювання блокувального механізму полягає в правильній взаємній установці пальця 28, блокувального важеля і блокувальної пластини 7.

Механізм відрегульований правильно, якщо при нейтральному положенні важеля перемикання передач у КП між пальцем 28 блокувального важеля і блокувальною пластиною 1 є зазор 3-5 мм, а також якщо при ввімкненні передачі заднього ходу в КП палець 28 вільно входить в отвір а блокувальної пластини 1, а при ввімкненні третьої і п'ятої передач палець вільно входить у вікно б блокувальної пластини.

Для регулювання блокувального механізму:

– перевірити і при необхідності відрегулювати привод перемикання передач у КП (див. пр. 8.2);

– послабити затяжку клемового затискача блокувального важеля 31;

– встановити між пальцем 28 блокувального важеля і блокувальною пластиною зазор 3-5 мм;

– від'єднати тягу 2 від валика 4;

– вмикаючи передачу заднього ходу в КП, повернути блокувальний важіль 31 і блокувальну пластину 1 до суміщення пальця 28 блокувального важеля з отвором а в пластині, після чого повністю ввімкнути передачу;

– зцентрувати палець 28 в отворі а і затягнути клемовий затискач блокувального важеля;

– з'єднати тягу 2 з валом 4 і перевірити правильність регулювання.

13.5. Можливі несправності гальмових систем

Питання для самоконтролю

1. Призначення, технічна характеристика, загальна будова гальмової системи.

2. Призначення, технічна характеристика, загальна будова, робота робочої гальмової системи та її привода.

3. Призначення, технічна характеристика, загальна будова, робота стоянкової гальмової системи та її привода.

4. Призначення, технічна характеристика , загальна будова, робота протискочувального пристрою.

5. Регулювання гальмових механізмів робочої гальмової системи.

6. Регулювання привода робочої гальмової системи.

7. Регулювання стоянкової гальмової системи.

8. Регулювання привода протискочувального пристрою.

9. Можливі несправності гальмової системи, ознаки, причини та способи їх усунення.

Розділ 14

ВОДОМЕТНИЙ РУШІЙ, ЗАСЛІНКА ВОДОМЕТНОГО РУШІЯ І ХВИЛЕВІДБИВНИЙ ЩИТОК

14.1. Водометний рушій

Водометний рушій призначений для забезпечення руху машини на плаву.

Водометний рушій розташований у відділенні силової установки, в кормовій частині корпуса машини.

Корпус 4 (рис. 14.1) рушія кріпиться болтами через прокладку 15 до днища корпуса машини. На задній частині корпуса рушія встановлено ущільнювальне кільце 13, що перешкоджає проникненню забортної води у відділення силової установки. Знімні решітки 17 оберігають водометний рушій від попадання в нього крупних сторонніх предметів.

Гребний гвинт 9 чотирилопатевий. Він встановлений на шліцьовій частині вала 3 і закріплений на ньому гайкою 14, яка стопориться двома болтами.

Гайка 14 з болтами використовується як знімач гребного гвинта з вала 3. Для цього необхідно викрутити болти, що стопорять гайку 14, відкрутити гайку на 3-6 обертів і, рівномірно вкручуючи болти в різьбові отвори гребного гвинта, підтягнути гвинт до гайки 14.

За гребним гвинтом 9 на корпусі 4 закріплений випрямний апарат 11, який призначений для перетворення обертового руху струменя води, що створюється гребним гвинтом, в поступальний рух. За випрямним апаратом розташований агрегат керування на плаву (див. пр. 11.3).

Редуктор водометного рушія

Редуктор водометного рушія служить для передачі крутного моменту від карданного вала привода рушія на вал гребного гвинта.

У кришці 1 (рис. 14.2) корпуса редуктора виконаний маслозаливний отвір, що закривається пробкою 6 з рукояткою і щупом для контролю рівня масла. На щупі є риски максимального П і мінімального О рівня масла.

Привод водометного рушія

Крутний момент до редуктора 14 (рис. 14.3) рушія передається від роздавальної коробки через вали 20 і 18 відбору потужності і карданні вали 15 і 17, які сполучені проміжною опорою 8.

Привод увімкнення водометного рушія

Привод увімкнення водометного рушія гідравлічний і складається з гідророзподільного апарату 22 (рис. 14.3), трубок гідросистеми, гідрозамка 23 і гідроциліндра 1, встановленого на кронштейні на торці корпуса механізму увімкнення привода на водометний рушій.

Будова гідророзподільного апарату, гідроциліндра і гідрозамка викладена в розд. 12.

Рис. 14.2. Редуктор водометного рушія:

1 – кришка корпуса редуктора; 2 – корпус редуктора; 3 – ведуча шестірня; 4 – ведучий вал; 5 – фланець ведучого вала; 6 – пробка; 7 – вал гребневого гвинта; 8 – ведена шестірня; 9, 10 – кришки підшипників; 11 – проміжна шестірня; 12 – кришка манжет

Увімкнення водометного рушія здійснюється тільки на нерухомій машині при працюючому двигуні, витисненому зчепленні і відпущеній педалі подачі палива, ввімкненій другій передачі в КП і установленні важеля перемикання передач РК в нейтральне положення з місця механіка-водія переміщенням рукоятки гідророзподільного апарата, встановленого зліва від нього.

Для контролю за увімкненням водометного рушія передбачений сигналізатор, що складається з датчика 5, встановленого на корпусі РК і сигнальної лампи, встановленої на панелі гідророзподільного апарата 22.

При переміщенні штока 2 механізму ввімкнення привода на водометний рушій в сторону ввімкнення контакти датчика 5 замикаються і вмикають сигнальну лампу.

Для ввімкнення водометного рушія необхідно:

– повернути рукоятку гідророзподільного апарата до установлення стрілки рукоятки в зоні таблички ДВИЖИТЕЛЬ напроти надпису ВКЛ.;

– відтягнути рукоятку на себе до упору так, щоб стрілка увійшла до поглиблення панелі, збільшити подачу палива. Через 3-5 с, після того, як на панелі в зоні таблички ДВИЖИТЕЛЬ засвітиться сигнальна лампа, відпустити рукоятку.

У випадку, якщо протягом 3-5 с увімкнення водометного рушія не відбудеться, то відпустити і знову витиснути педаль зчеплення та повторити ввімкнення.

Для вимкнення водометного рушія необхідно:

– повернути рукоятку гідророзподільного апарата до установлення стрілки рукоятки в зоні таблички ДВИЖИТЕЛЬ напроти надпису ВЫКЛ.;

– відтягнути рукоятку на себе до упору так, щоб стрілка увійшла до поглиблення панелі, збільшити подачу палива. Через 3-5 с після того, як на панелі в зоні таблички ДВИЖИТЕЛЬ згасне сигнальна лампа, відпустити рукоятку.

При ввімкненні водометного рушія шток гідроциліндра 1 висувається, переміщає шток 2 і муфту 19, яка з’єднує вал 20 з валом 18. Висунуте положення штока гідроциліндра фіксується механічним кульковим замком гідроциліндра.

При вимкненні водометного рушія шток гідроциліндра повертає муфту 19 в початкове положення і фіксується гідрозамком. Для надійнішої фіксації штока 2 у вимкненому положенні в механізмі ввімкнення привода є кулька-фіксатор.

Робота водометного рушія

При ввімкненому приводі крутний момент від карданного вала привода передається на ведучий вал 4 (рис. 14.2) редуктора водометного рушія. Через шестірні 3, 11 і 8 крутний момент передається на вал 7, на якому закріплений гребний гвинт 9 (рис. 14.1).

При обертанні гребного гвинта перед ним у корпусі 4 рушія створюється розрідження, яке сприяє надходженню води з водойми до гребного гвинта. Гребний гвинт викидає струмінь води з рушія, внаслідок чого виникає реактивна сила, що штовхає машину в строну, протилежну напряму викиду води. Величина цієї сили, а отже, і швидкість руху на плаву залежать від швидкості обертання гребного гвинта.

14.2. Заслінка водометного рушія та її привод керування

При русі машини на суші заслінка служить броньовим захистом водометного рушія, а при русі машини на плаву – для забезпечення руху машини заднім ходом шляхом направлення струменя води в труби заднього ходу.

Керування заслінкою здійснюється гідравлічним приводом з місця механіка-водія.

Гідравлічний привод заслінки складається з гідророзподільного апарата 30 (рис. 14.4), гідроциліндра 1, гідрозамока 31, трубопроводів.

При висунутому штоку гідроциліндра, зафіксованому кульковим замком, заслінка опущена (отвір закритий).

При всунутому штоку до упору контргайки 4 в регулювальні шайби 2 заслінка піднята (отвір відкрито).

Шток утримується гідрозамком.

На плаву заслінку відкривати і закривати тільки на малій частоті обертання двигуна, поступово доводячи її до середньої.

Для відкриття заслінки водометного рушія необхідно:

- повернути рукоятку гідророзподільного апарата до встановлення стрілки рукоятки в зоні таблички ЗАСЛОНКА напроти надпису ОТКР;

- відтягнути рукоятку на себе до упору так, щоб стрілка увійшла в поглиблення панелі, збільшити подачу палива. Через 5-10 с після того, як на панелі в зоні таблички ЗАСЛОНКА засвітиться сигнальна лампа, відпустити рукоятку.

Рис. 14.4.Заслінка водометного рушія:

1 – гідроциліндр; 2, 10 – регулювальні шайби; 3 – шток гідроциліндра; 4 – контргайка; 5 – гайка кріплення важеля; 6, 14, 25 – шайби; 7, 13 – шпонки; 8 – важіль валика заслінки; 9 – важіль увімкнення сигналізації; 11 – ущільнювальна прокладка; 12 – упорне кільце; 15 – болти кріплення заслінки; 16 – заслінка; 17, 18 – листи корми; 19 – ущільнювальне кільце; 20 – фла-нець; 21, 24 – роликові підшипники; 22 – валик заслінки; 23 – опора; 26 – гайка; 27 – регу-лювальний болт; 28 – гайка; 29 – упор; 30 – гідророзподільний апарат; 31 – гідрозамок; 32 – ла-біринт; В – зазор між регулювальним болтом і заслінкою; Г – зазор між упорним кільцем і заслінкою

Для закриття заслінки водометного рушія необхідно:

- повернути рукоятку гідророзподільного апарата до установки стрілки рукоятки в зоні таблички ЗАСЛОНКА напроти надпису ЗАКР.;

- відтягнути рукоятку на себе до упору так, щоб стрілка увійшла в поглиблення панелі, збільшити подачу палива. Через 5-10 с після того, як на панелі в зоні таблички ЗАСЛОНКА згасне сигнальна лампа, відпустити рукоятку.

14.3. Хвилевідбивний щиток і привод керування щитком

Хвилевідбивний щиток призначений для запобігання заливання водою носової частини машини при її русі на плаву.

Щиток 2 (рис. 14.5) передніми важелями закріплений на знімних опорах осями 15. Вали ведучих важелів 10 встановлені в опорах 12. До фланців опор за допомогою болтів кріпляться редуктори 11.

Шліцьовий виступ шестірні 3 (рис. 14.6) редуктора і шліцьова западина вала ведучого важеля 10 (рис. 14.5), відмічені рисками, повинні співпадати.

При установці середній зубець сектора 1 (рис. 14.6) редуктора повинен співпадати із западиною вінця шестірні 3, відміченоїрискою А. Шліцьовий виступ, розташований на осі Бважеля 4 повороту, повинен співпадати з шліцьовою западиною сектора 1, відміченої рискою В.

Привод щитка гідравлічний здійснюється з місця механіка-водія.

Гідравлічний привод включає в себе гідророзподільний апарат 24(рис. 14.5), гідрозамок 23, гідроциліндри 13, трубопроводи.

Будова і робота гідророзподільного апарата, гідроциліндрів і гідрозамка викладені в розд. 12.

При висунутих штоках гідроциліндрів 13, зафіксованих на кулькові замки, щиток опущений.

При всунутих штоках до упору контргайки 19 в шайбу 22 щиток піднятий. Шток утримується гідрозамком.

Для підняття хвилевідбивного щитка необхідно:

- повернути рукоятку гідророзподільного апарата до установки стрілки рукоятки в зоні таблички ЩИТОК напроти надпису ПОДН.;

- відтягнути рукоятку на себе до упору так, щоб стрілка увійшла в поглиблення панелі, збільшити подачу палива і відпустити рукоятку після підняття щитка.

Для опускання хвилевідбивного щитка необхідно:

- повернути рукоятку гідророзподільного апарата до установки стрілки рукоятки в зоні таблички ЩИТОК напроти надпису ОПУЩ.;

- відтягнути рукоятку на себе до упору так, щоб стрілка увійшла в поглиблення панелі, збільшити подачу палива і відпустити рукоятку після притиснення щитка до верхнього носового листа корпуса.

Для підняття та опускання хвилевідбивного щитка при непрацюючому двигуні послабити контргайки 18, зняти осі 15 опор 14 і, викручуючи тягу 17, добитися, щоб передні важелі 16 при повороті щитка не зачіпали за ніс корпуса машини; підняти або опустити хвилевідбивний щиток вручну.

Інший спосіб підняття та опускання щитка при непрацюючому двигуні:

- зняти шплінти 6 і шайби 5;

- перемістити монтажною лопаткою ведені важелі 3 з щитка і ведучих важелів;

- підняти або опустити хвилевідбивний щиток.

Рис. 14.5. Хвилевідбивний щиток:

1 – обмежувач; 2 – щиток; 3 – ведений важіль; 4 – втулка; 5 – шайба; 6 – шплінт; 7 – гвинт; 8, 22 – регулювальні шайби; 9 – буфер; 10 – ведучій важіль; 11 – редуктор; 12 – опора; 13 – гідроциліндр; 14 – знімна опора; 15 – вісь кріплення щитка; 16 – передній важіль; 17 – з’єднувальна тяга; 18, 19 – контргайки; 20 – болт штока циліндра; 21 – регулювальна втулка; 23 – гідрозамок; 24 – гідророзподільний апарат; 25 – втулка опори; 26 – ущільнювальне кільце

Рис. 14.6. Редуктор привода хвилевідбивного щитка:

1 – зубчастий сектор; 2 – кришка редуктора; 3 – шестірня; 4 – важіль; А – риска на шестірні; Б – вісь важеля; В – риска на секторі

14.4. Знімне обладнання для плаву

Щоб уникнути попадання води у відділення силової установки і ФВУ при подоланні водної перешкоди з висотою хвилі більше 0,5 м, необхідно встановлювати на повітроприймальні патрубки відділення силової установки і ФВУ спеціальні повітрозабірні труби 3 (рис. 14.7).

У неробочому положенні труби укладаються у відділенні силової установки за нішею 4-го лівого колеса.

Для установки труб в робоче положення необхідно:

- вийняти труби з місць їх укладки в неробочому положенні, ослабивши рукоятку кріплення до кронштейна укладки;

- зняти захисний ковпак повітро-забірника двигуна і захисний ковпак повітрозабірника ФВУ, викрутивши гвинти їх кріплення до приймальних патрубків на корпусі;

- змастити зовнішні поверхні приймаль

- встановити захисні ковпаки 1 (раніше зняті з приймальних патрубків повітрозабірників на корпусі) на труби 3 і закріпити їх гвинтами 2.

При демонтажі труб і встановленні їх в неробоче положення, а також при установленні захисних ковпаків на приймальні патрубки на корпусі змащувати різьблення болтів 4 і гвинтів 2 мастилом АМС-3 для оберігання від корозії.

14.5. Догляд за водометним рушієм, хвилевідбивним щитком

Перелік робіт, що виконуються при технічному обслуговуванні водометного рушія і хвилевідбивного щитка, викладений в пр. 27.1.1, 27.1.2, 27.2.1 і 27.2.7.

Перевірка рівня, дозаправлення і заміна масла у водометному рушії

Масло в корпус 4 (рис. 14.1) рушія і редуктор 2 заливається через отвір у кришці 1 (рис. 14.2) корпуса редуктора, що закривається пробкою 6. Рівень масла контролюється за допомогою щупа на пробці 6.

Для перевірки рівня масла необхідно:

- встановити машину на рівному горизонтальному майданчику;

- відкрити праву кришку надмоторного люка;

- викрутити пробку 6 маслозаливного отвору;

- вийняти і витерти досуха щуп пробки і вставити його знову в маслозаливний отвір до упору в картер, не закручуючи пробку;

- вийняти щуп із маслозаливного отвору. Рівень повинен знаходитися між рисками П і О на щупі. Дозаправити масло при необхідності до рівня мітки П за допомогою шприца;

- після контролю рівня масла закрутити пробку 6 і закрити праву кришку надмоторного люка.

Для заміни масла необхідно:

- викрутити пробку 6 маслозаливного отвору;

- викрутити пробку 16 (рис. 14.1) маслозливного отвору і злити масло в заздалегідь підставлену посудину;

- закрутити пробку 16 з прокладкою маслозливного отвору;

- заправити свіже масло за допомогою шприца до рівня риски П на щупі пробки маслозаливного отвору і закрутити пробку.

Регулювання привода увімкнення водомета

Привод увімкнення водометного рушія якого-небудь регулювання в процесі експлуатації не вимагає.

У випадку, якщо гідроциліндр увімкнення рушія знімався з роздавальної коробки або замінений новим, необхідно встановити розмір Б (23±1) мм (рис. 14.3) між площиною В кронштейна і віссю болта штока 24 циліндра.

Для установлення розміру Б необхідно:

- гідроприводом висунути шток циліндра до постановки його на кульковий замок;

- обертанням болта 25 при нерухомому штоку 24 встановити розмір Б.

Після установлення розміру Б болт законтрити гайкою. Гідроциліндр з кронштейном закріпити на роздавальну коробку. Висунути шток 2 з роздавальної коробки до суміщення отворів під палець у штока 2 і болта штока 24, встановити і зашплінтувати палець.

Регулювання положення заслінки водометного рушія

У відкритому положенні заслінка не повинна перекривати вихідний отвір водометного рушія, на панелі гідророзподільного апарата повинна світитися сигнальна лампа ЗАСЛОНКА. Ступінь відкриття заслінки визначається ходом штока 3 (рис. 14.4) гідроциліндра і регулюється підбором регулювальних шайб 2. Для збільшення ходу штока зайві прокладки прибрати.

У закритому положенні заслінка своєю кромкою повинна торкатися лабіринту 32, привареного до кормового листа корпуса.

Регулювання закритого положення заслінки виконувати в наступному порядку:

- запустити двигун;

- опустити заслінку;

- зупинити двигун;

- перевірити постановку штока гідроциліндра заслінки на кульковий замок; заслінка не повинна повертатися при підйомі її руками.

У випадку якщо шток 3 не встане на кульковий замок, то:

- відкрутити контргайку 4 болта штока гідроциліндра;

- вкрутити болт штока 3 гідроциліндра 1, обертаючи шток за лиски і притискаючи заслінку до лабіринту 32 до установки штока на кульковий замок.

У випадку, якщо шток циліндра зафіксований кульковим замком, а заслінка не торкається лабіринту 32, то:

- викрутити болт штока, обертаючи його за лиски доти, поки заслінка не торкнеться лабіринту 32;

- затягнути контргайку 4.

При установці заслінки на валик 22 регулюється зазор Г між упорним кільцем 12 і заслінкою за допомогою регулювальних шайб 10, який повинен бути не більше 1 мм.

У закритому положенні заслінки повинен забезпечуватися зазор В між заслінкою і регулювальним болтом 27 упору 29 в межах 2-4 мм.

У разі самовільного опускання заслінки водометного рушія з піднятого положення прокачати гідропривод заслінки. Для цього в нижньому лівому кутку перегородки відділення силової установки з боку бойового відділення послабити 1-2 нитки гайки кріплення трубок до штуцерів гідросистеми циліндра привода заслінки. Кінці трубок у зоні гайок забарвлені в зелений і чорний кольори.

При працюючому двигуні за допомогою важеля гідророзподільного апарату 30 кілька разів підняти та опустити заслінки до повного зникнення бульбашок повітря із витікаючої з-під гайок робочої рідини. Під час проведення прокачування стежити за рівнем робочої рідини в бачку 11 (рис. 12.2) гідросистеми по сітці заливної горловини, не допускаючи «осушення» сітки. Після кожного підняття та опускання заслінки доливати рідину.

Після прокачування затягнути гайки кріплення трубок і видалити ганчір’ям рідину на днищі машини. Долити рідину до необхідного рівня в бачок гідросистеми.

Регулювання положення хвилевідбивного щитка

Рівномірність прилягання буферів 9 (рис. 14.5) щитка до листа корпуса машини регулюється за допомогою шайб 8. Величина зусилля, з яким щиток притискається до листа корпуса, регулюється болтами 20 штоків гідроциліндрів. При викручуванні болта зусилля збільшується, при вкручуванні – зменшується.

Зусилля притиснення повинне бути таким, щоб гумові буфера 9 стискалися не більше однієї третьої частини своєї товщини.

Рівномірність прилягання щитка до листа корпуса регулювати таким чином:

- послабити контргайку 19 болта гідроциліндра;

- вкрутити або викрутити болт 20 штока на необхідну величину, обертаючи шток гідроциліндра за лиски;

- затягнути гайку.

При піднятому хвилевідбивному щитку обмежувачі 1, приварені до щитка і веденому важелю, повинні торкатися один одного.

При піднятому хвилевідбивному щитку штоки гідроциліндрів повинні всуватися повністю, контргайки 19 повинні впиратися в регулювальні шайби 22, ведений 3 і ведучий 10 важелі можуть мати невелике відхилення в точці їх з'єднання від розміщення їх в одну лінію. Для установки гідроциліндрів з потрібною в цьому випадку довжиною штоків передбачені регулювальні втулки 21 і шайби 22.

14.6. Можливі несправності водометного рушія, заслінки і хвилевідбивного щитка

Питання для самоконтролю

1. Призначення, загальна будова водометного рушія.

2. Призначення, загальна будова редуктора водометного рушія.

3. Призначення, загальна будова привода водометного рушія.

4. Призначення, загальна будова заслінки водометного рушія і привода керування заслінкою.

5. Призначення, загальна будова хвилевідбивного щитка і привода керування щитком.

6. Можливі несправності водометного рушія, заслінки і хвилевідбивного щитка, ознаки, причини та способи їх усунення.

Розділ 15

ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

Електрообладнання машини забезпечує електроживлення всіх споживачів електричної енергії, керування електричними системами й агрегатами, а також контроль за роботою основних систем і агрегатів машини.

Електрообладнання машини поділяється на наступні основні групи:

- джерела електричної енергії;

- споживачі електричної енергії;

- комутаційна і допоміжна апаратура;

- бортова електрична мережа;

- контрольно-вимірювальні прилади.

Розміщення електрорадіообладнання і спецобладнання в машині (крім баштової установки) показано на рис.15.1.

З'єднання елементів електрообладнання машини виконано за однодротовою схемою, крім розеток переносного світильника і котушки електромагніта вимикача акумуляторних батарей, що виконані по дводротовій схемі. З корпусом машини з'єднані мінусові виводи джерел і споживачів енергії.

Номінальна напруга бортової мережі машини при роботі від акумуляторних батарей 24 В, при роботі від генераторів – 27 – 28 В.

Для придушення радіоперешкод до складу електрообладнання машини увімкнені перешкодопридушувальні пристрої (фільтри, конденсатори, екранні оболонки дротів й ін.), а електродвигуни виконані в перешкодозахисному варіанті.

До джерел електричної енергії відносяться дві акумуляторні батареї і дві генераторні установки.

До споживачів електроенергії відносяться: стартер, обладнання й апаратура для освітлення і світлової сигналізації, звуковий сигнал, прилади спостереження, прилади радіообладнання й електродвигуни (фільтровентиляційної установки, склоочисника, водовідкачувального насоса, системи охолодження масла РК, опалювачів, обдува, передпускового підігрівача, привода кришок повітроприпливу і повітровідводу).

До допоміжного електрообладнання відносяться обладнання й апаратура, необхідні для керування роботою систем і агрегатів (ППО, ЕФП й ін.).

До комутаційної апаратури відносяться: вимикачі, перемикачі, реле, контакти, запобіжники, автомати захисту мережі.

До контрольно-вимірювальних приладів відносяться: покажчики температури, тиску, рівня палива в баках та їхні датчики, спідометр, тахометр і його датчик, вольтамперметр, лічильник мотогодин.

До настановних виробів відносяться: сполучні коробки, сполучні панелі, роз’єми тощо.

15.1. Джерела електричної енергії

Акумуляторні батареї

Акумуляторні батареї служать – для живлення стартера при пуску двигуна і забезпечення електроенергією всього електрообладнання машини при непрацюючих генераторах, тобто при непрацюючому двигуні або при роботі двигуна на частоті обертання менше 900 об/хв.

На машині встановлені дві паралельно з'єднані між собою акумуляторні батареї 12СТ-85Р. Підключення батарей до бортмережі здійснюється через блок захисту акумуляторів (БЗА).

Опис пристрою, порядок експлуатації і технічного обслуговування акумуляторної батареї викладені в керівництві «Технічний опис і інструкція з експлуатації. Батарея акумуляторна свинцева стартерна 12СТ-85Р», що входить у комплект експлуатаційних документів машини.

Акумуляторні батареї розміщені в спеціальній ніші відділення силової установки з правої сторони машини. Доступ до батарей здійснюється через люк, що закривається кришкою 1 (рис. 15.2). Батареї кріпляться на спеціальній основі 5 двома стяжками 2, які за допомогою гайок-баранчиків 3 через металеву накладку 4 притискають батареї до основи.

Для запобігання зіткнення акумуляторних батарей служить гумова прокладка 8, яка встановлена на накладці 4 кріплення батареї до основи. Від теплового випромінювання двигуна батареї захищені екраном 10.

Рис. 15.2.Установлення акумуляторних батарей:

1 – кришка люка; 2 – стяжка; 3 – гайка-барачик; 4 – накладка; 5 – основа; 6 – дріт; 7, 13, 15 – ши-ни (перемички); 8 – гумова прокладка; 9 – захисна кришка; 10 – екран; 11 – блок захисту акумуляторних батарей; 12 – ручка; 14 – акумуляторні батареї

Замість акумуляторних батарей 12СТ-85Р допускається встановлення акумуляторних батарей 6СТ-190ТР. У випадку їхнього використання з'єднання батарей між собою повинно бути послідовним.

З'єднання здійснюється спеціальним дротом 5903-3724190 перетином 70 мм², що входить в експлуатаційний комплект ЗІП на 10 машин (5903-3906234). Схема підключення батарей до бортової мережі машини приведена на рис.15.3, а також на табличці, що розміщена в машині на внутрішній стороні кришки люка ніші акумуляторних батарей.

Негативний вивід батарей приєднується до корпуса машини через дистанційний електромагнітний вимикач ВК860Б (рис. 15.4). Вимикач розташований на перегородці відділення силової установки зі сторони відсіку акумуляторних батарей.

Рис. 15.3.Схема під’єнання акумуляторних батарей:

а – батарей 12СТ-85Р; б – батарей 6СТ-190ТР

Рис. 15.4.Вимикач батарей:

1 – рухомий контакт вимикача; 2 – нерухомі контакти вимикача; 3 – захисні чохли; 4 – корпус вимикача; 5 – кнопка вимикача; 6 – перегородка відділення силової установки

Кнопка ручного привода вимикача виведена через перегородку в бойове відділення, а дистанційно він вмикається кнопковим вимикачем 11.3704, розташованим на щитку приладів. При натисканні на кнопку батареї вмикаються в бортмережу, що підтверджується засвічуванням контрольних ламп на щитку приладів. При повторному натисканні кнопки акумуляторні батареї відключаються від бортмережі.

При вимиканні ВК860Б ланцюг живлення розеток, а також електромагніт вимикача ВК.860Б не відключаються від батарей.

Вимикач батарей можна вмикати і вимикати безпосереднім натисканням на кнопку 5 (рис. 15.4) вимикача, закриту гумовим ковпаком. Натискати в центр гумового ковпака. Кнопка 5 розташована на перегородці відділення силової установки праворуч зі сторони бойового відділення.

Попередження.Забороняється відключати батареї при працюючому двигуні і ввімкнених споживачах. При необхідності (акумуляторні батареї несправні і вимагають ремонту) допускається тимчасова робота двигуна при знятих батареях. У цьому випадку пуск двигуна виконується від зовнішнього джерела живлення, попередньо прийнявши заходи для запобігання замикання наконечника плюсового дроту (шини) на корпус машини.

Генераторні установки

Генераторні установки служать для живлення всього електрообладнання і заряду акумуляторних батарей при роботі двигуна на частоті обертання більш 900 об/хв. У машині встановлені дві однакові генераторні установки, що працюють паралельно (на загальне навантаження).

Кожна генераторна установка складається з генератора, з його привода і реле-регулятора. Увімкнення генераторних установок у роботу та їхнє вимикання виконуються вимикачами ЛЕВ. і ПРАВ. ГЕНЕРАТОР на щитку приладів.

Генератори. У відділенні силової установки на кронштейнах, закріплених жорстко на двигуні, установлені два генератори Г-290В 36 (рис. 15.1) і 41.

Генератор Г-290В (рис.15.5) являє собою трифазну синхронну електричну машину з електромагнітним збудженням і вбудованими випрямлячами.

Технічні дані генератора:

-номінальна напруга (на стороні постійного струму) 28 В;

-випрямний струм (обмежений реле-регулятором)115-128 А.

Для підключення генератора до бортмережі на екрані генератора є вивід підключення плюсового дроту з маркуванням «+» і роз’єм типу ШР. При монтажі силового дроту «+» до генератора:

- відкрутити і зняти ковпачкову гайку 4;

- відкрутити гайку кріплення П-подібною скобою 5, що знаходиться під ковпачковой гайкою;

- вставити оголений кінець жили дроту « + » під П-подібну скобу до упору в ізоляційну шайбу 6. П-подібна скоба повинна обтискувати тільки оголену жилу дроту і не торкатися ізоляції дроту;

- затягнути гайку кріплення П-подібною скобою зусиллям, що забезпечує щільне обтискування жили дроту П-подібною скобою;

- закрутити ковпачкову 4 і кільцеву 3 гайки. При цьому екрануюче обплетення дроту повинно бути закріплене між двома втулками, що знаходяться в гайці 3;

- зашплінтувати гайку 3 і 4;

- закріпити силовий дріт «+» у вузлі 1 кріплення.

Попередження. Забороняється:

- перевіряти справність генератора на машині при працюючому двигуні замиканням виводу (+) генератора на корпус;

- пускати двигун при відключеному від генератора плюсовому дроті;

- змінювати полярність приєднання акумуляторних батарей.

Привод кожного генератора здійснюється двома пасами від шківа колінчастого вала двигуна.

Натяг пасів привода генератора регулюється поворотом генератора відносно нижніх точок його кріплення за допомогою гвинтового механізму з попереднім ослабленням та наступним затягуванням гайок стержня генератора і нижніх болтів кріплення генератора.

Реле-регулятори.У відділенні силової установки на нішах 4-х коліс установлені два реле-регулятори 35 (рис. 15.1) і 42.

Принципова електрична схема реле-регулятора приведена на рис. 15.6.

При ввімкнених вимикачах ЛЕВ. і ПРАВ. ГЕНЕРАТОР реле-регулятори забезпечують:

- автоматичне підтримання напруги генераторів у заданих межах;

- автоматичне блокування стартера, тобто вимкнення стартера після пуску двигуна і неможливість увімкнення стартера при працюючому двигуні;

- захист генераторів від перевантажень;

- вимкнення обмоток збудження генераторів при неприпустимому підвищенні напруги в бортмережі.

При виході з ладу будь-якого реле-регулятора справний реле-регулятор забезпечує роботу тільки одного («свого») генератора.

Рис. 15.6.Принципова електрична схема реле-регулятора:

К1 – реле стартера (РС); К2 – реле ввімкнення (РВ); К3F – контакт реле захисту; К3F1 – основна обмотка реле захисту (РЗ осн.); К3F2 – утримуюча обмотка реле захисту (РЗ уд.); К4 – реле обмеження струму (ОТ); К5.1 – основна обмотка реле блокування (РБ осн.); К5.2 – формуюча обмотка реле блокування (РБ ф.); R1-R22 – резистори; V1-V7 – діоди; V8-V10 – транзистори; V11-V12 – стабілітрони; L – дросель; X1, X2 – блочні роз’єми (зовнішнього під’єднання); X3 – паралельний роз’єм (внутрішнього під’єднання)

Технічні дані реле-регулятора, необхідні для його перевірки в майстернях ремонту електро- та радіообладнання:

- регульована напруга між виводом роз’єму ШР48П2ЭШ9 і «мінусом» реле-регулятора 27-28,2 В при зміні частоти обертання ротора генератора від 3000 до 6500 об/хв і при зміні струму навантаження від 20 до 110 А (при температурі навколишнього середовища 15-35^оС);

- регульована напруга 26,5-28,5 В (при температурі плюс 70°С і режимі роботи, зазначеному вище);

- регульована напруга 27-29 В (при температурі навколиш-нього середовища мінус 55°С в режимі роботи, вказаному вище);

- напруга спрацьовування реле ввімкнення 11-15 В;

- напруга спрацьовування реле стартера 11-15 В;

- напруга спрацьовування реле блокування, стартера 18-20,5 В;

- напруга відпускання реле блокування стартера не більш 5 В;

- величина струму обмеження при роботі одного комплекту генераторної установки 115-128 А;

- припустима різниця струмів генераторів при роботі в режимі, зазначеному вище, 40 А;

- напруга спрацьовування реле захисту (вимкнення обмотки збудження генератора) 30-33 В;

- напруга відпускання реле захисту не більш 17,5 В.

Догляд за джерелами електричної енергії

Технічне обслуговування акумуляторних батарей проводити в обсягах і в терміни згідно з Технічним описом та інструкцією з експлуатації акумуляторних батарей 12СТ-85Р, що входить у комплект експлуатаційних документів машини.

Роботи по можливості поєднати з проведенням відповідних видів ТО машини.

Перелік робіт, що виконуються при технічному обслуговуванні джерел електричної енергії, викладений у пр. 27.1.1 та 27.2.8.