Сутність інвестиційної діяльності банків

У широкому розумінні інвестиції – це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу має компенсувати ін­вестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втра­ти від інфляції в майбутньому періоді.

Згідно з законодавством інвестиції поділяються на:

1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів). Їх іще називають реальними інвестиціями.

2. Фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів). У свою чергу, фінансові інвестиції розрізняються як: прямі інвестиції - передбачає внесення коштів чи майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою; портфельні інвестиції - придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку;

3. Інвестиції під реінвестиції - здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

В цілому, інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку. Відповідно до чинного законодавства банки можуть здійснювати операції з ЦП у трьох напрямах:

1. Як емітенти цінних паперів (випуск акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, емісія банківських векселів).

2. Як інвестори (вкладання коштів банків у цінні папери).

3. Як посередники, що виконують операції з цінними паперами в інтересах та за дорученням своїх клієнтів (брокерські, ди­лерські, довірчі, реєстраторські, депозитарні, розрахунково-клірингові, консультаційні).

Участь банків в інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти. До позитивних можна віднести наступні:

1. Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.

2. Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.

3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємств, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство щодо поверненості кредитів.

Разом з тим, існує ряд негативних аспектів щодо участі банків в інвестиційному бізнесі:

1. Операції з ЦП є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.

2. Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.

3. Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.

4. Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.

5. Занадто близькі відносини банку та реципієнта внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища останнього банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.

Вся сукупність інвестиційних операцій банку формує його інвестиційний портфель, левову частку в структурі якого посідає портфель цінних паперів (ЦП).