Філософія українських “шістдесятників” (“друге відродження”).

Позитивні зрушення в українській філософії призвели до її другого її відродження (60-ті роки). Багато в чому українська філософія доби “другого відродження” завдячує проникливому розуму, винятковій передбачливості та організаторському генію Павла Копніна (1922-1971), що в 1958 р. приїхав з Москви до Києва й очолив одну з найбільших філософських кафедр столиці України (кафедру філософії Політехнічного інституту). Згодом у 1959 р., П.Копнін очолив кафедру філософії Київського університету, в 1964 р. став директором Інституту філософії Української академії наук.

Акцент філософських міркувань переносився з невблаганних “об’єктивних законів” розвитку всього і вся на пізнавальні й світоглядні можливості суб’єкта, на пізнавальні та ціннісні регулятиви людської життєдіяльності. Для вивчення реалій все ширше використовується методологічний арсенал діалектики, йде пошук ідей; дослідження П.Копніна та його учнів назвали “червоним позитивізмом”, який був ефективним духовним стимулятором.

П.Копнін заснував відділ логіки наукового дослідження на посту директора Інституту філософії (у 1965 році видає книгу “Логіка наукового дослідження”). До авторського колективу книги входять П.Копнін, І.Бичко, Е.Жариков, С.Кримський, В.Косолапов та ін. Акордом, що завершує книгу, стало співвідношення наукової картини світу зі світоглядом.

“Пізнання і воля” (Бичко І.В. – М., 1969 р.) – книга де прослідковується дітище шістдесятників – “червоний екзистенціалізм”. Відгуки на цю публікацію свідчать, що зерно, засіяне П.Копніним, починає давати сходи. “Пізнання” та “воля” розглядаються як творення світу належного буття.

Гуманістично-світоглядна переорієнтація філософії здійснюється в 1968-1969 р. В.Шинкаруком. Інститут філософії АН України, очолюваний В. Шинкаруком, видає роботи: “Людина та світ людини” (К., 1977 р.) і т.ін. До авторського колективу входять В.Іванова, М.Тарасенко, О.Яценко, В.Табачковський, І.Молчанова та ін.

Для 60-х характерний критичний перегляд тоталітарних світоглядних та філософських стереотипів.

Тут вимальовується риса антропологічної орієнтації філософії, зв’язок з Г.С.Сковородою та П.Юркевичем.

В.Шинкарук, І.Бичко, М.Булатов, Г.Заїченко та інші українські філософи відомі в різних регіонах світу.

Світове визнання має Харківська соціалістична школа О. Якуби.

У вітчизняній філософії протягом останнього тридцятиріччя існувало фактично дві філософії:

- одна – “офіціоз”, відображенням якої були партійно-ідеалістичні вказівки;

- друга – реальна дослідна діяльність, яка не відповідала канонам офіціозу.