ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

ІЗ РОБОТОДАВЦЕМ

8.1. Оформлення трудових відносин між роботодавцем і працівником

8.2. Поняття, види і форми трудового договору

8.3. Адаптація на новому робочому місці і трудова дисципліна

Оформлення трудових відносин між роботодавцем і працівником

Влаштування на роботу є одним із життєвих рішень, що доводиться приймати майже кожній людині хоча б один раз у житті.

Трудові відносини – це такі суспільні відносини, які виникають у процесі праці та з приводу праці у зв'язку із застосуванням і реалізацією особистих здібностей до праці. Це врегульовані законодавством, а також колективними договорами відносини, які виникають у зв'язку з трудовим процесом у суспільному виробництві в конкретному трудовому колективі. Основними законодавчими актами в сфері регламентації прав, обов’язків і гарантій учасників трудових відносин в Україні є Конституція України та Кодекс законів про працю України, який затверджений Верховною Радою УРСР ще у 1971 р., (з часом частково доповнювався й змінювався) і на сьогодні містить 20 глав, які нараховують 265 статей. Ці законодавчі акти регулюють трудові відносини працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності і визначають правові засади й гарантії здійснення громадянами України їх права на працю та розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної праці.

Основні ознаки трудових відносин:

· неодмінним їх суб'єктом є працівник, який, власною працею виконує свої обов'язки, визначені у трудовому договорі;

· предметом обов'язків працівника відповідно до трудового законодавства є виконання ним певної трудових функцій;

· праця здійснюється відповідно до чинного законодавства та в межах актів внутрішнього трудового розпорядку, що визначає умови та режим праці.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівники реалізують право на працю різними шляхами: одні займаються індивідуальною трудовою діяльністю, інші створюють акціонерні товариства, але переважна більшість громадян влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності. Для реального здійснення громадянами цього права держава створює певні умови, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми створення робочих місць тощо.