Стартовий етап пошуку роботи випускником ВНЗ та цілепокладання

Людина з чіткою метою пройде навіть по найважчій дорозі

(Томас Карлейль)

Перший крок у будь-якій справі є найважчим, і працевлаштування у цьому контексті не є виключенням. Від рівня поінформованості студентів випускових курсів вищих навчальних закладів про механізм реалізації стартового (початкового) етапу процесу пошуку роботи залежатиме успіх цієї справи. Він передбачає послідовне виконання ряду аналітичних процедур.

1. Самоаналіз.Це усвідомлення молодим спеціалістом життєвих настанов, внутрішніх бар’єрів на шляху до пошуку роботи та способів їх подолання, об’єктивна оцінка потреб у самореалізації за фахом. Найбільш гостро перед випускником ВНЗ стоять проблеми психологічного характеру, як то острах невизначеності майбутнього, нового колективу, невпевненість у власних силах через відсутність практичного досвіду роботи, сумніви щодо правильності вибору професії, нетерпимість (амбіційність) через молодий вік та невміння її контролювати. До комунікативних проблем слід віднести відсутність навичок ділового спілкування і самопрезентації, що суттєво гальмує процес налагодження зв’язків із роботодавцем.

Важливою складовою процедури самоаналізу є діагностика професійної спрямованості. Професійна спрямованість – це основа процесу професійної самореалізації особистості, коли вона розуміє і внутрішньо сприймає цілі і завдання своєї професійної діяльності, визначає потребу в професії та готовність до неї.

Проблеми психологічно-комунікативної підготовки, професійного самовизначення і становлення молоді повинні вирішуватись ще в період навчання у ВНЗ для того, щоб не відбувалась традиційна для сьогоднішнього дня ситуація – розчарування значної кількості студентів у виборі професії та/або неможливість (небажання) реалізуватись в ній після закінчення ВНЗ. В європейській вищій школі успішно функціонує система організаційно-психологічного супроводження кар’єри та профорієнтації студентів – кар’єрний тьюторинг, який дозволяє їм на момент отримання диплому мати трудовий стаж, навики адекватної самооцінки, кар’єрні установки та чітко сформульовану стратегію професійного росту.

Українські випускники ВНЗ вимушені долати різного роду бар’єри початкового етапу пошуку роботи самостійно. Хоча останнім часом ситуація починає змінюватись на краще. Активно розвивається система тренінгів і семінарів для студентів та випускників вищих навчальних закладів, організованих Державною службою зайнятості, молодіжними центрами праці і волонтерськими організаціями, які спрямовані на:

· формулювання кола професійних інтересів пошукачів роботи за допомогою профорієнтаційного тестування (тести на визначення професійних нахилів особистості, типу мислення, здатності до самостійної організації бізнесу тощо);

· набуття ними навичок проходження співбесід і телефонних інтерв’ю через рольові ігри та безпосереднє спілкування із потенційними роботодавцями;

· навчання основам самореклами;

· психологічну підготовку пошукачів роботи до нового (першого) робочого місця;

· правильну постановку кар’єрних цілей і покрокової їх реалізації.

· В процесі самоаналізу випускник вищого навчального закладу повинен прийняти рішення про готовність чи неготовність реалізувати себе у професії. У першому випадку розпочинається наступна процедура стартового етапу пошуку роботи, в другому – треба визначитись із власними професійними інтересами і сконцентрувати зусилля у напрямку їх практичного втілення.

2. Аналіз ринку вакансій та позиціонування випускника ВНЗ на ринку праці. Проводиться випускником вищого навчального закладу з метою визначення ринкових потреб у спеціалістах, що відповідають його фаховій спеціальності, вимог роботодавців до професійного рівня їх підготовки, середнього рівня оплати праці та соціальних гарантій, попиту і пропозиції на конкретні вакансії.

Позиціонування випускника вищого навчального закладу на ринку праці, з урахуванням загальної інформації про ринок вакансій, здійснюється шляхом:

1) перегляду на джоб-сайтах резюме претендентів-конкурентів у регіоні на обрані вакансії та порівняльного аналізу їх компетенцій із власними можливостями. Конкурентами при цьому є нинішні випускники вищих навчальних закладів та випускники минулих двох-трьох років випуску за аналогічним фахом;

2) формування індивідуального рейтингу випускника ВНЗ з-поміж конкурентів та розробки заходів підвищення його рейтингової позиції;

3) розрахунку вартості випускника ВНЗ на ринку праці.

Ключовими аспектами порівняльного аналізу з конкурентами повинні стати:

· професійні знання, оціночними критеріями яких виступають освітньо-кваліфікаційний рівень згідно диплому («бакалавр», «спеціаліст» або «магістр»), організаційно-правова форма власності вищого навчального закладу та його ділова репутація, наявність нагород за перемоги на всеукраїнських та міжнародних професійних конкурсах, патентів на винаходи та інших документів, що офіційно закріплюють рівень базових знань за фахом;

· фахова додаткова освіта, яка підтверджується дипломами та сертифікатами про проходження курсів підвищення кваліфікації, професійних майстер-класів, семінарів;

· наявність другої вищої освіти, взаємодоповнюючий характер спеціальностей згідно базової і другої вищої освіти;

· рівень володіння іноземними мовами, у тому числі за кількістю балів офіційних міжнародних тестів (для перекладачів, майбутніх працівників іноземних компаній – це базові знання);

· комп’ютерна грамотність у стандартних офісних і спеціалізованих програмах (для програмістів і ІТ-спеціалістів – це базові знання);

· навики (виробнича практика, стажування, досвід роботи за фахом в період навчання, розроблені бізнес-плани, проектні роботи та креслення, досвід роботи зі спеціалізованим програмним забезпеченням, автоматизованим обладнанням тощо);

· особисті та ділові якості.

Аналіз резюме претендентів-конкурентів за означеними вище напрямками дозволить виявити конкурентні переваги випускника ВНЗ, побачити, яких знань і навиків, продиктованих сучасними тенденціями розвитку конкретної професії, йому не вистачає, а які з них наявні у безпосередніх конкурентів. Для розробки системи заходів підвищення власної рейтингової позиції в конкурентному середовищі випускнику ВНЗ необхідно додатково переглянути резюме професіоналів за відповідним фахом, оскільки саме там можна дізнатись про останні тренди на професійній ниві.

Результати аналізу ринку вакансій та відомості про професійний рівень конкурентів у порівнянні з власним можуть бути використані випускниками вищих навчальних закладів для розрахунку їх індивідуальної вартості на ринку праці.

Для обчислення індивідуальної вартості випускника ВНЗ до середньоринкової заробітної плати представника відповідної професії необхідно додати (відняти у випадку відсутності або незначної наявності) вплив наступних факторів:

ü досвід роботи за фахом (додати/відняти);

ü відповідність вимогам (знання професійних програм, іноземних мов, практичні навички) до претендентів на обрану посаду (додати/відняти);

ü володіння ексклюзивними здібностями за фахом із врахуванням ступеня їх затребуваності (додати);

ü вартість спеціального одягу, якщо роботодавець вимагає дотримання дрес-коду, проїзду до робочого місця, супутніх витрат, пов’язаних зі специфікою професійної діяльності (додати).

Відсоток або сума такого впливу у перших трьох пунктах визначається на основі інформації про оплату праці різних категорій спеціалістів однієї професії, які задовольняють ці умови (досвід, вимоги роботодавця, ексклюзивні здібності).

Випускнику ВНЗ треба також розуміти, що заробітна плата повинна, як мінімум, покривати витрати на задоволення основних потреб (їжа, одяг, оплата комунальних послуг або плата за орендоване житло), оптимально – покривати загальну суму витрат, у тому числі на додаткові потреби людей молодого віку, а ідеально – перекривати витрати і формувати надлишок доходів у вигляді заощаджень.

3. Встановлення критеріїв пошуку роботи дозволить випускнику ВНЗ обрати правильний напрямок такого пошуку, спираючись на один або декілька критеріїв одночасно:

· високу заробітну плату;

· цікаву роботу;

· зручний графік роботи;

· престижність посади;

· затребуваність професії на ринку;

· можливість вільно розпоряджатись часом;

· сприятливий клімат в колективі;

· широке коло контактів;

· потенціал професійного або кар’єрного росту;

· можливість суміщати роботу і навчання;

· часті закордонні відрядження;

· форма власності роботодавця;

· зручне місце розташування роботи;

· наявність додаткових заохочень персоналу у вигляді службового авто чи житла, корпоративного мобільного зв’язку тощо.

Вибір критеріїв залежатиме від внутрішніх мотиваційних чинників конкретного пошукача роботи, які спонукають його до працевлаштування, а їх перелік піддається коригуванню продовж життя.

Якщо розставити наведені вище критерії в порядку зниження рівня значимості, то умовно їх перша трійка стане портретом «ідеального» місця роботи (роботодавця) і основою для побудови цілей працевлаштування. В деяких випадках між критеріями у пріоритетній «трійці» відсутня узгодженість: «висока зарплата» – це не завжди «цікава робота», або для реалізації «потенціалу професійного або кар’єрного росту» необхідно витрачати багато часу на робочому місці, що суперечить критерію «можливість вільно розпоряджатись часом» тощо. В цьому випадку краще віддати перевагу критерію-лідеру в списку.

4. Цілепокладання. Ціль (мета) – це те, до чого прагнуть, орієнтир, який намічено досягнути. Постановку цілей працевлаштування випускників ВНЗ рекомендовано проводити за схемою SMART (від англ. «smart» – розумний), яка є загальноприйнятим стандартом для менеджерів і може знайти практичне втілення не лише в сфері управління персоналом. Адже для того, щоб досягати цілей як в бізнесі, так і в житті, їх необхідно «розумно» (правильно) формулювати.

Схему SMART-критеріїв, адаптовану до потреб цілепокладання випускників вищих навчальних закладів у працевлаштуванні, зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Постановка цілей працевлаштування випускника вищого навчального закладу за схемою SMARТ

Характеристику цільових критеріїв випускників ВНЗ у працевлаштуванні за схемою SMART подано нижче.

Specific

Критерії: конкретність та зрозумілість цілей. Тобто конкретизація бажань випускника ВНЗ щодо вибору місця роботи, посади, підприємства-роботодавця та/або переліку чітких вимог до нього та до організації майбутнього робочого процесу. Більш деталізована ціль підвищує вірогідність її реалізації. Формулювання цілі має бути позитивно налаштованим: краще говорити про те, чого хоче пошукач роботи, ніж про свої небажання. Не завадить прописати цілі на папері: якщо вони лише в уяві – це тільки мрія.

Формулювання цілі:

«Хочу працювати діловодом на державному підприємстві «Інформаційний центр» при Міністерстві юстиції України»

«Хочу працювати продавцем-консультантом в найближчому від дому торговельному центрі (перерахувати такі центи) за змінним графіком роботи»

Measurable

Критерії: вимірність цілей. Управляти можна лише тим, що піддається вимірюванню. Вимірниками досяжності цілі виступатимуть розмір заробітної плати або її приріст у динаміці, вартість додатково наданих роботодавцем соціальних благ, пільг та преференцій, переважно, у грошовому еквіваленті.

Формулювання цілі:

«Я шукаю роботу заступника технолога на хлібокомбінатах міста Києва із заробітною платою на рівні 4500 грн.»

«За своєчасно виконану роботу я отримаю від директора заохочення у вигляді путівки на корпоративну базу відпочинку. Моя економія за день в цьому випадку складе – 650 грн., за тиждень відпочинку – 4550 грн.»

Achievable

Критерії: досяжність цілей. В силу молодого віку значна кількість випускників ВНЗ ставить перед собою достатньо амбіційні цілі, не враховуючи реальну ситуацію на ринку праці. Для набуття цілями досяжності необхідно провести самоаналіз і аналіз ринку вакансій, про що згадувалось раніше.

Формулювання цілі:

«Я тільки закінчив (-ла) ВНЗ і маю незначний практичний досвід роботи (5 місяців), тому вирішив (-ла) шукати роботу на лінійній посаді в торговій компанії – помічником менеджера з продажу»

Relevant

Критерії: релевантність і значимість цілей означає їх відповідність цілям більш високого рівня. Випускник ВНЗ повинен встановити: яким чином цілі працевлаштування забезпечать реалізацію його життєвої стратегії та чи є підпорядкованість (узгодженість) між ними; чи вплине досягнення цілей пошуку роботи на інші сфери його життя і як само.

Формулювання цілі:

«Я хочу працевлаштуватись гідом-перекладачем з японської мови в туристичну компанію (назва компанії чи компаній), адже моя мета – більше часу проводити в країнах «східного світу» та досконало оволодівати їх культурою»

«Я хочу працювати викладачем в університеті, де навчався. Для цього мені треба до жовтня місяця вступити до аспірантури і через три роки захистити кандидатську дисертацію»

Timebound

Критерії: визначеність цілей у часі. Кожна ціль повинна мати строк – чітку дату початку і кінця (початку нової цілі), який можна в подальшому коригувати. Якщо пошукач роботи визначає терміни реалізації цілі, то в нього з’являється імпульс (поштовх) до активності.

Формулювання цілі:

«Починаючи з дня захисту дипломної роботи і до 1 вересня я знайду роботу за фахом – лаборантом у науково-дослідному інституті»

«Оскільки є можливість скоротити випробувальний термін, я себе позитивно зарекомендую перед керівництвом і вже з 1 жовтня буду отримувати заробітну плату в розмірі 3200 грн.»

Після побудови системи цілей починається етап планування заходів їх досягнення. Якщо цілепокладання розраховано на тривалий термін, необхідно розбити його на проміжні етапи та конкретизувати заходи у розрізі кожного з них. Безпосередній пошук роботи на основі запланованих заходів передбачає вибір джерел такого пошуку (власними силами та/або за допомогою посередників) і стратегії працевлаштування.