Глава 9. Відповідальність у цивільному праві. застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках

застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом (ст. 354 ЦК України).

Штрафні санкції — це ті, які застосовуються до правопорушни­ка незалежно від майнової шкоди, якої зазнала потерпіла сторона внаслідок правопорушення (наприклад, відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від су­ми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання). Від кон-фіскаційних штрафні санкції відрізняються тим, що перші стягую­ться з правопорушника в доход держави, другі — на користь потер­пілої сторони. Суттєвою ознакою штрафних санкцій є те, що вони застосовуються незалежно від наявності збитків. Така незалежність також виражається у тому, що штрафні санкції застосовуються на­віть у розмірі більшому, ніж самі збитки, якщо вони є, і взагалі не­залежно від того, чи подано позов про збитки. Наприклад, за затри­мку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф, а якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки (ст. 922 ЦК України).

Компенсаційні санкції — це ті, що призначені відшкодувати по­терпілій стороні шкоду, заподіяну правопорушником. Як правило, такі санкції застосовуються у випадках невиконання або неналеж­ного виконання зобов'язання із договору або заподіяння шкоди де­ліктом (наприклад, відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, ст. 1177 ЦК України)¹.

Правовою підставою застосування до правопорушника цивільної відповідальності є норма права. Фактичною підставою для застосу­вання міри цивільної відповідальності є скоєння цивільного право­порушення.

Специфічними рисами цивільної відповідальності, які відрізня­ють її від інших видів юридичної відповідальності, є такі.

По-перше, її майновий характер. Застосування цивільно-право­вої відповідальності завжди пов'язане із втратами майнового харак­теру у майновій сфері боржника (відшкодуванням заподіяної шко­ди, сплатою неустойки (штраф, пеня). Навіть коли правопорушення зачіпає особисті немайнові права або завдає моральної шкоди, за­стосування цивільно-правової відповідальності реалізується через

¹ Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. — М.,2000. — С. 314-315.

стягнення на користь потерпілого грошової суми для відшкодуван­ня збитків або моральної шкоди (ст. 23 ЦК України).

По-друге, цивільно-правова відповідальність завжди є відпо­відальністю одного учасника цивільно-правових відносин перед ін­шим — це відповідальність правопорушника перед потерпілим. Це обумовлено тим, що цивільне право регулює відносини між рівно­правними та автономними суб'єктами, а отже, порушення обов'яз­ків одним суб'єктом завжди тягне за собою порушення прав іншого учасника правовідносин. При застосуванні міри кримінальної від­повідальності правовідносини виникають перш за все між держа­вою і правопорушником, що пов'язано з більшою суспільною небез­пекою кримінальних правопорушень і спрямованістю міри кри­мінальної відповідальності на особу правопорушника з метою викликати позитивні зміни в особистості правопорушника.

У зв'язку з тим, що цивільні правопорушення також можуть за­чіпати інтереси суспільства і держави, цивільне право допускає ви­никнення при застосуванні цивільно-правової відповідальності від­носин між державою і правопорушником. Такі правовідносини реа­лізуються у застосуванні до правопорушника мір конфіскаційного характеру і носять виключний для цивільного права характер.

По-третє, особливістю цивільної відповідальності є можливість перевищення розміру відповідальності у порівнянні з розміром за­подіяної шкоди або збитків (наприклад, застосування штрафної неустойки, завдаток). Слід звернути увагу на те, що штрафна не­устойка за новим ЦК набуває загального характеру і застосовуєть­ся завжди, крім випадків, коли законодавством або договором пе­редбачено інше. Саме в такий спосіб втілюється одна зі специфіч­них ознак цивільної відповідальності у вигляді додаткових обтяжень у майновій сфері правопорушника. Але закон певною мірою намагається регулювати питання застосування цивільно-правової відповідальності на засадах справедливості шляхом зако­нодавчо встановленої можливості зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір фактично завданих збитків. Так, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

По-четверте, особливістю цивільно-правової відповідальності є застосування рівних за обсягом мір відповідальності за однотипні правопорушення, що забезпечує послідовну реалізацію принципу рівноправності учасників цивільно-правових відносин¹.

Значення цивільно-правової відповідальності відображається в її функціях.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 9. Відповідальність у цивільному праві

Попереджувально-виховна функція відповідальності спрямована на попередження правопорушень. Міри цивільно-правової відпо­відальності стимулюють боржника (приватна превенція) та інших (загальна превенція) учасників цивільних відносин до належного виконання своїх зобов'язань.

Репресивна функція означає покарання правопорушника, яке виражається у додаткових несприятливих зобов'язаннях, що забез­печуються примусовою силою держави.

Компенсаційна функція проявляється у ліквідації несприятли­вих наслідків у потерпілого (кредитора) за рахунок порушника (боржника).

Сигналізаційна функція має велике значення для інших партне­рів боржника, оскільки може служити сигналом про можливість не­доліків у поведінці боржника, які можуть виявитися у нових право-стосунках при заподіянні правопорушення.

До принципів цивільно-правової відповідальності можна віднес­ти принципи: 1) законності (обов'язкове виконання суб'єктами ци­вільного права імперативних вимог, викладених у нормі права щодо відповідальності); 2) невідворотності відповідальності (обов'язкове застосування відповідальності до будь-якого правопорушника); 3) індивідуалізації (допускається врахування ступеня суспільної не­безпеки правопорушення, форми вини, майнового стану правопо­рушника та ін. (наприклад, ст. 1193 ЦК України встановлює мож­ливість урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди); 4) принцип повного відшкоду­вання шкоди (відновлення майнового становища потерпілого до ста­ну, який існував до правопорушення, ст. 1166 ЦК України); 5) принцип рівності сторін; 6) принцип поєднання особистих ін­тересів із суспільними (здійснення права не повинно шкодити ін­тересам і цивільним правам суспільства та іншим суб'єктам цивіль­ного права; наприклад, фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльно­сті, яка загрожує життю та здоров'ю, ст. 282 ЦК України).

Розвиток страхування цивільної відповідальності, а також со­ціального страхування тлумачиться багатьма західними юристами як свідоцтво згасання цивільної відповідальності, як мінімум у сфе­рі деліктних правовідносин. На їх думку, заміна цивільної відпо­відальності страхуванням призводить не до посилення захисту по­терпілих, а до його послаблення, тому що, розраховуючи на страху-

* Теория государства и права." Курс лекций. — М.: Юристь, 1999. — С. 552; Брагин-ский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: общие положення. — М., 2000. — С. 610-611.

вання відповідальності внаслідок своєї діяльності, особа поводиться більш необачно і, відповідно, більш соціально небезпечно. їхні опо­ненти заперечують, що страхування є найбільш оптимальним засо­бом відшкодування, але у зв'язку з тим, що страхування не може виконувати кримінальну і, відповідно, репресивну функцію, стра­хування доповнюється можливістю стягнення шкоди шляхом вста­новлення можливості стягнення відшкодованої страхувальником шкоди через регресні позови. Отже, розвиток страхування цивіль­ної відповідальності супроводжується часто не заміною цивільної відповідальності в цілому інститутом страхування, а відродженням майнової винної відповідальності, але вже на етапі розгляду регрес-них вимог страхувальника до застрахованої особи¹.

Принцип каналізування цивільної відповідальності полягає у тому, що відповідальність несе тільки одна особа, вказана у норма­тивному акті, незалежно від того, заподіяна шкода нею самою чи ін­шими особами. Як правило, забороняється переносити відповідаль­ність на дійсних заподіювачів шкоди, за винятком, коли, наприк­лад, між сторонами є спеціальна угода з цього питання. Так, виняткова відповідальність оператора атомної установки може бути прямо закріплена у законі. Вона отримала назву «юридичного кана­лізування» за законодавством Франції, Японії, Нідерландів, Англії, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Іспанії та інших країн. Потерпілий від ядерного інциденту може звернутися з позовом про відшкодування шкоди тільки до оператора ядерної установки. Усі інші винні особи звільняються від майнової відповідальності, за винятком випадків, коли в оператора з ними укладена спеціальна угода².

Необхідність, з одного боку, відшкодування шкоди, заподіяної невинними діями (наприклад, випадкової шкоди), з іншого, — не­справедливість покарання невинних осіб через притягнення їх до відповідальності змушує шукати шляхи вирішення проблеми без­винної відповідальності⁵'.

§ 2. Форми і види цивільно-правової відповідальності

У формі цивільно-правової відповідальності виражаються ті до­даткові обтяження, що покладаються на правопорушника. Відпові­дальність може наступати у формі відшкодування шкоди, сплати неустойки, втрати завдатку, конфіскації та ін. Особливе місце серед форм цивільно-правової відповідальності посідає відшкодування шкоди, тому що найбільш суттєвим і розповсюдженим порушенням

¹ Кулагин М. И. Избранньїе трудьі. — М.: Статут, 1997. — С. 283-284.

² Там само. — С. 287-288.
З

Більш детально див. у параграфі «Вина».

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ