Глава 7. Здійснення цивільних прав

ють два принципові способи реалізації — фактичні і юридичні¹. Фак­тичні полягають у здійсненні таких дій, які викликають їх майнові і немайнові наслідки, що торкаються прав та інтересів окремих осіб, але наслідки ці не мають юридичного характеру. Юридичні способи здійснення суб'єктивного права полягають у реалізації дій юридичного характеру: правочинів, укладенні авторських догово­рів та інших наслідків.

Важливе значення мають способи здійснення суб'єктивних обо­в'язків. Суб'єктивні обов'язки активного характеру можуть призве­сти до припинення правовідношення в цілому або викликати у зобо­в'язаної особи право одержання зустрічного задоволення. Цивіль­но-правовий обов'язок, що становить міру поведінки, якої має дотримуватися зобов'язана особа, тісно пов'язаний з тим правом ви­моги, яким наділена уповноважена особа.

Цивільне право характеризується тією властивістю, що суб'єкти цивільного права мають право вимагати від зобов'язаних осіб певної поведінки, закладеної у змісті правовідношення. Суб'єкти цивіль­ного правовідношення діють на власний розсуд, і їх поведінка має відповідати закону, договору і звичаям ділового обороту. Нездійс­нення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припи­нення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмо­витися від свого майнового права (ст. 12 ЦК України).

Якщо закон і договір є незаперечними засобами цивільно-пра­вового регулювання правовідносин, то звичай ділового обороту є додатковим засобом.

Усі питання, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав, вирішу­ються фізичними та юридичними особами на власний розсуд, що зу­мовлено особливостями цивільно-правового регулювання, яке в ос­новному є диспозитивним. Проте в цивільному праві можуть вико­ристовуватися і зобов'язуючі, і заборонні норми, а також норми, що встановлюють певні обмеження. Саме у сфері всіх цих норм і відбу­вається реалізація тих можливостей, що надаються управомоченій особі, якій належить суб'єктивне право.

Усі цивільні правовідносини пов'язані з правообладанням. Так, наприклад, зміст цивільної правоздатності юридичних осіб розкри­вається через їх правові можливості після набуття певних прав. Ци­вільні правовідносини мають особливості можливої реалізації зале­жно від їх видів. Це — майнові і немайнові цивільні правовідноси­ни, абсолютні і відносні, односторонні і взаємні, регулятивні і правоохоронні. У взаємному правовідношенні кожна зі сторін ви­ступає як управомочена і одночасно зобов'язана особа. Взаємні

¹ Гражданское право. — М., 1998. — Т. 1. — С. 381.

правовідносини відображають двосторонній характер розподілу прав і обов'язків, їх еквівалентно-оплатний характер.

Регулятивні правовідносини забезпечують суб'єктам цивільного права набуття прав, правоохоронні — допомагають нормальному функціонуванню регулятивних правовідносин.

Від характеру суб'єктивного права залежить характер виконан­ня суб'єктивного обов'язку. Він може бути для обов'язків активного характеру добровільним або примусовим.

Свої можливості має розподіл виконання суб'єктивних обов'яз­ків при солідарній та субсидіарній відповідальності.

Загальні вимоги щодо здійснення особами суб'єктивних прав і обов'язків зосереджені в кількох правових принципах, яких дотри­муються особи, здійснюючи права та обов'язки цивільного правовід­ношення.

Управомочена особа має дотримуватися встановленого законом, договором, діловим звичаєм здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків.

Це — принцип законності. При цьому передбачається обов'язко­ве дотримання правил ділової етики і моральних принципів сус­пільства.

Одним із проявів принципу законності при здійсненні цивільних прав і виконанні цивільних обов'язків є принцип недопустимості недобросовісної конкуренції. Прояви такої конкуренції можуть бу­ти різнобічними — брехливі повідомлення щодо якості товарів, спрямовані на усунення конкурента, неправомірне одержання ін­формації, яка містить комерційну таємницю, тощо.

Інший принцип — це принцип солідарності і ділового співробіт­ництва при здійсненні прав та обов'язків. Це — корінний принцип існування цивільних правовідносин, який полягає в тому, що суб'єк­ти цивільних правовідносин не повинні порушувати права і охоро-нювані законом інтереси інших осіб, а також допомагати один одно­му у виконанні покладених на них обов'язків.

Нарешті, принцип використання цивільних прав і обов'язків відповідно до їх соціального призначення¹.

Зловживання правом

Цивільні права мають здійснюватися відповідно до їх призначен­ня. Цивільні права, що здійснюються всупереч їх призначенню, не мають правового захисту. Існує таке поняття, як зловживання пра­вом. У літературі не всі автори визнають правомірність існування такого поняття. Деякі з них вважають, що той, хто користується

Щодо принципів здійснення суб'єктивних прав і обов'язків див.: Гражданское право. — М., 1998. — Т. 1. — С. 384-389.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ