Схема ходу аналізу катіонів 3-ї групи
3-6 групи катіонів | |||||||||||||||||||||
NaOH, H2O2 | |||||||||||||||||||||
Bi(OH)3¯, MnO(OH)2¯, Fe(OH)3¯, SbO(OH)3¯, Ni(OH)3¯, Co(OH)3¯, HgO¯, Mg(OH)2¯, Cu(OH)2¯, Cd(OH)2¯ | Al(OH)4‑, Zn(OH)3‑, Sn(OH)62‑, CrO42‑, Ca2+, 6-та група катіонів | ||||||||||||||||||||
NH4NO3 | |||||||||||||||||||||
Al(OH)3 ¯, Sn(OH)4 ¯ | Zn(NH3)42+ CrO42‑ | ||||||||||||||||||||
HCl | |||||||||||||||||||||
Al3+, SnCl62‑ | |||||||||||||||||||||
Виявлення Zn | Виявлення Cr | ||||||||||||||||||||
Виявлення Al | Виявлення Sn | ||||||||||||||||||||
Відокремте осад SnS2(s) й до частини розчину додайте розчин NaАс до рН » 4. На фільтрувальний папір нанесіть 2-3 краплі розчину морину, підсушіть, освітіть УФ – випромінювачем й додайте 1 – 2 краплі розчину – або того, що утворився після вилучення SnS2(s), або того, у частині якого не виявили станум. Про наявність алюмінію свідчить зелена флуоресценція, що не зникає, якщо продукт обробити розчином із с(HCl) = 2 моль/л.
Виявляючи цинк, до частини розчину, що залишився після відокремлення гідроксидів алюмінію та стануму, додайте оцтову кислоту до рН = 5-7, й нанесіть краплю розчину на годинникове скло. Додайте по краплі розчину Со(NО3)2 (дуже розведеного, «для цинку») й розчину (NН4)2Нg(SСN)4. Поверхню скла потріть скляною паличкою. Не пізніше ніж за 2 хвилини при наявності цинку має випасти длакитний (а не яскраво синій!!) осад. Рекомендуємо здійснювати контрольний дослід, порівнюючи результат із одержаним у системі без Zn2+ - іона.
Виявляючи хром, на фільтрувальний папір нанесіть краплю розчину, що аналізують, а поруч – краплю розчину ацетату бензидину. Синє забарвлення там, де перекриваються плями розчинів, свідчить про наявність хрому.
4‑a групa катіонів
Катіони 4‑ї групи є гідролізованими. Солі Ві (III) та Sb (III) легко гідролізуються у воді аж до осадів основних солей. В умовах відокремлення 3-ї групи від 4-ї та 5-ї (лужне середовище в присутності Н2О2) утворюються осади Fe(OH)3(s), MnO(OH)2(s), SbO(OH)3(s). На відміну від сполук катіонів 5-ї групи, вони не розчиняються в аміаку в присутності Н2О2.
У катіонів Zn2+ та Al3+, із заповненими зовнішніми 8‑ та 18‑електронними оболонками, постійна ступінь окиснення. Здатними до окисно-відновних перетворень є Fe, Mn, Bi та Sb, що існують у окисних станах: Fe (II) та Fe (IIІ); Mn (II), Mn (IV), Mn (VI) та Mn (VII); Bi, Bi (III) та Bi (V); Sb (0), Sb (III) та Sb (V). Хром та станум дією Н2О2 у середовищі NaOH окиснюють до CrO42‑ та Sn(OH)62‑. Окисно-відновні властивості проявляються по різному у кислому та лужному середовищах. Відновні властивості Sn (ІІ) посилюються зі збільшенням рН.
Катіони 4-ї групи схильні до утворення комплексів. В аналізі вживають оранжевий комплекс ВіІ4‑. У солянокислих розчинах стибій (ІІІ) та стихій (V) існують у хлоридних комплексах SbCl63‑ та SbCl6‑. Ферум (ІІ) та ферум (ІІІ) часто маскують, переводячи їх у безбарвні комплекси. Якщо Mn (ІІ), Bi (ІІІ) та Sb (ІІІ) є безбарвними, то Fe2+ − блідо-зелений, гідролізований Fe3+ − жовтий, Mn2+ − блідо-рожевий, MnО4‑ − фіолетовий.
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 534;