Перебування в США і проблема Дитячої Пісочниці

Перед поїздкою у США за програмою "INTERNATIONAL VISITOR" як учасника Проекту для України на основі досвіду однієї країни "Реформа середньої шкільної освіти", організованого Державним департаментом США, Бюро з питань освіти та культури[5], поцікавилися моїми побажаннями щодо перебування у США (Щоб Ви хотіли там побачити?). Написавши з десяток своїх бажань, замислився: складність в тому, що можна побачити, але не зробити відкриття – хоча б для себе. Постало завдання навчитися відкривати зміст побаченого, знайти компас для подорожі. Це було нелегко. Американська освіта, мабуть, є найвідомішою для українських дослідників.

З інноваційним суспільством США (як не як – а країна піонерів!) контрастує їхня потужна освітня мегамашина, проте вона має і катастрофічні збої, через що її називають "MisEducation", тобто "неправильною" чи "помилковою" освітою[6]. Те, що проблема "MisEducation" є досить гострою, підтверджує понад 20 тисяч сторінок в Інтернеті та більше десятка монографій у США за цим ключовим словом. Про "неправильну освіту" чи "помилкову освіту" свідчать розбіжності між роботодавцями та педагогами у розумінні складових необхідної компетентності людини ХХІ ст. У "неправильності" організації освіти переконує і дослідження, яким встановлено глибоку невдоволеність учителя своїм статусом та іміджем і який "відчуває себе скоріше рабом, ніж педагогом".

І я пригадав про доповідь на 2-му Всеросійському філософському конгресі (1999) професора Уральського державного університету, доктора філософських наук, віце-президента Російського філософського товариства А.В. Перцева "Філософія як весела наука" [7], в якій піддано гострій критиці освіту в Росії: "позитивістська освіта, здійснювана нині на гроші держави (російської – С.К.), є або марною, або шкідливою для її подальшого існування. І державні мужі підсвідомо відчувають це, урізуючи її фінансування… Давно час сказати, що навіть за мірками Великої Радянської Секретності термін зберігання таємниці позитивістського устрою нашої освітньої системи закінчився. Настав час відкрито визнати, що вона не витікає, як те доводилося доводити раніше для обґрунтування непорушності держави "реального соціалізму", зі стрункої системи форм руху матерії, … а також не є неминучим результатом неухильного розвитку класової боротьби, починаючи з фатального розшарування родової общини. Ні, вона була вигадана цілком конкретними людьми у конкретний час".

І про те, як було вигадано радянську освіту, далі А.В. Перцев проголошує доповідь, обґрунтовуючи метод роботи філософії як веселої науки за Мішелем Монтенем. Перцев засумнівався "у найсамоочевиднішому", у Дитячій Пісочниці, як артефакті радянської системи освіти, оскільки спочатку у Відні він не помітив жодної дерев'яної споруди, наповненої піском для дитячих забавок. Йому тоді ще звично подумалося: "Ось він, горезвісний вільний світ! Діти тут позбавлені найелементарнішого, необхідного для простого людського щастя!". Далі Перцев з'ясовує, що Пісочниць немає в жодній країні західного світу і не було їх у дореволюційній Росії, отже, припускає Перцев, вони були впроваджені більшовиками, здійснюючи план тотальної "сенсімонізації" всієї країни. Великий соціаліст-утопіст і граф Клод Анрі де Рувруа Сен-Сімон (1780-1825) керувався ідеєю, згідно з якою кожна людина, починаючи з раннього дитинства, повторює весь шлях розвитку людства. Різні етапи цього шляху можна умовно іменувати по назвах держав-лідерів, що виділялися на кожному з етапів, "так що до цієї держави виключно повинні бути віднесені всі успіхи людського розуму, досягнуті в епоху процвітання цієї держави". Отже, формула розвитку людства і формула розвитку кожного сучасного індивіда, по Сен-Сімону, така: первісне суспільство – Стародавній Єгипет – Стародавня Греція – Стародавній Рим – сарацини. За цією концепцією і було організоване більшовиками планове і тотальне запровадження Дитячих Пісочниць як початку позитивістської (за О.Контом) освіти.

Далі А.В. Перцев, як і В.В.Шкода, вказує, "ця система встигла стати самоочевидною, а, отже, над нею просто ніхто не задумується – точно так само, як ніхто не знаходить потрібним задумуватися над тим, чому двічі два – чотири. Ніхто не розуміє глибокого значення Пісочниць, Притопів і Прихлопів, але освітній ешелон котиться за інерцією, навіть втративши машиністів: пісок акуратно завозиться у всі місця, ще не зачеплені перебудовою".

Я засумнівався в тезі Перцева. Звичайно, "Україна – не Росія", але пісочниці є. Я вирішив розпитати іноземних педагогів. Перший з них, Стаффан Сванберг вказав, що в Швеції пісочниці існують. Логіка Перцева захиталася: якщо в Швеції, країні зразкового соціал-капіталізму чи капітал-соціалізму, є пісочниці, то, можливо, у них теж існує позитивістська освіта, до того ж і ефективна.

І ось випадає нагода перевірити тезу Перцева безпосередньо "в цитаделі". Гіпотеза-компас легко перевіряється. Не треба у боротьбі з мовним бар'єром шукати основу айсберга американської освіти. Достатньо прохання: покажіть, будь ласка, пісочницю, в якій граються діти. Ось і все. Не треба читати 2 тисяч книг із філософії освіти в Бібліотеці Конгресу. Американці, міркував, звичайно, не зможуть пісочницю показати, і тоді доведеться погодитися з філософською доповіддю Перцева про Пісочницю.

Дійсно, пісочницю довго мені не показували. Її час настав у педагогічному коледжі Університету Північного Техасу (UNIVERSITY OF NORTH TEXAS, DENTON). На подвір'ї дитячого садка для дітей викладачів університету показують велику розкішну пісочницю, раніше таких пісочниць не бачив – під стаціонарним дахом ще і накрита поліетиленом. Правда, пісочниця у час відвідин "не працювала" – дітлахи бавилися комп'ютерами у приміщені дитсадку, в якому була ще й кімнатна пісочниця. Гіпотеза Перцева з піску луснула. Артур Харкінс, професор з університету Мінесоти, підтвердив наявність пісочниць у США, зауваживши, що наполегливо ведеться їх захист від тварин (жовтень 2002). Розбили вщент гіпотезу уральського філософа дітлахи на березі озера Тахо, майстерно споруджуючи з піску чудесні замкові вежі. Мабуть, не все так однозначно. Отже, пізнати таємницю АФО шляхом зовнішнього огляду США не вдається. Доведеться дізнаватися про це в американських фахівців.