Quot;Сухий залишок" АФО

Філософи освіти виходять з того, що вчителі потребують допомоги насамперед у визначенні критеріїв найефективнішої вчительської діяльності. Педагогіка (як наука, так i практика) роздвоюються між цікавими, але абстрактними ідеалами прогресивної педагогіки та тисячами рекомендацій, розроблених численними групами підтримки шкільних реформ. Але що ж означає вираз "найефективніша вчительська діяльність" і якi критерії її визначення? Список найкращих практичних дій учителя, виведених із стандартів різноманітних навчальних проектів, розроблених асоціаціями педагогів, дослідницькими центрами та групами по складанню змісту освіти США, філософсько-освітніх концепцій, були детально описані Г. Даніелем та М. Бізар[9].

До якостей та характеристик найефективнішої учительської діяльності ці автори зараховують: 1. Особистісну зорієнтованість; 2. Спирання на досвiд; 3. Рефлективність; 4. Автентичність; 5. Холiстичнiсть; 6. Соціальну спрямованість; 7. Співробітництво; 8. Демократичність; 9. Пізнавальність; 10. Розважальність; 11. Конструктивізм; 12. Психолiнгвiстичнiсть; 13. Викличність; 14. Послідовність; цілеспрямованість.

Визначено також ключові стратегії успішної діяльності вчителя: "Інтегративні модулі", "Діяльність малих груп", "Презентація навчання", "Класна кімната як майстерня", "Справжній досвід", "Рефлексивне оцінювання".

Ймовірно, що в цих переліках пропущено щось важливе. Тема визначення найкращої вчительської діяльності залишається відкритою. Але ці принципи й становлять "сухий залишок" сьогоднішньої англо-американської філософії освіти.

Я не робив би поспішні висновки, порівнювання систем освіти є справою поки що непевною, можна відшукувати як недоліки, так і переваги в освіті й у них, і у нас. Але "чомусь" наші учні "списують", а їхні вважають це недостойним. Чи не повторюється з педагогікою та ж сама історія, як і у випадку застосування виробничих технологій та технічних досягнень, для ефективного використання яких потрібна висока загальна і технічна культура життя і мислення, яка здебільшого прихована за очевидним фасадом невпинного впровадження "ноу-хау"?

Актуальність цих проблем передусім обумовлюється незадовільним представленням знання у наш час. Його стан все ще описується однією із перших його метафор – прославленою Олександрійською бібліотекою. Мабуть, необхідність зміни парадигми представлення знань одним із перших відчув Каллімах, доглядач Олександрійської бібліотеки, автор афоризму "Велика книга – велике зло". Сучасною мовою цей афоризм вимагає не найдосконаліших систем обробки інформації, що можуть найбільше запам'ятовувати, а тих, які здатні вивести необхідну інформацію з умов її виникнення і на потребу, бо логічна пам'ять досконаліша, ніж будь-яка накопичувальна.

Такою логічною пам'яттю прагне бути філософія, переборюючи неможливість і бажання єдино правильної універсальної мови для опису світу, відшукуючи свою мову у багатоваріантному його представленні, усвідомлюючи, що вона навряд чи буде кращою за інші.

Нинішня освіта прагне продукувати Читачів. Проте люди, якщо вони взагалі читають, читають до тих пір, поки не віднайдуть потрібну комбінацію відношень у якійсь книзі. Тоді вони або зупиняються на улюбленій книзі, або по-академічному жартують: "я не можу багато читати, бо мушу багато писати". Ця максима не тільки констатує смерть homo legens і "виправдовує" будь-яку писанину як літературу, а навіть стає основою наукової політики у незнаннєвих суспільствах.

Метою освіти має стати продукування Авторів. Тоді уможливиться пост-скриптове суспільство, у якому кожний зможе заявити про себе як автор чи наговореного ним, чи своєї біографії (це майже одне і теж саме). Настане "час P.S." – "після письма", коли припиниться безмежне банальне писання про наші проблеми з метою утвердження очевидних істин, наприклад, тієї, за якою освіта має навчати прагнути досягати.

Задовго до Д.МакКлелланда, який показав залежність економічного розквіту нації від її мотивації до досягнення мети, Сковорода формулював імператив "Буду прагнути, може досягну". Прищеплювання такої мотивації і є рушійним механізмом процесу соціалізації [10]. Економіка не є "системою підтримки", у якій поведінка людини повинна бути адаптивною. Вона швидше "проективна система", зростання якої залежить від ступеня виразності в суспільстві мотивації, пов'язаної з досягненням, від кількості енергії й ініціативи, яку люди вкладають в економічну активність. МакКлелланд, порівнявши шкільні підручники 39 країн відповідно змісту в них "мотивації до мети" з темпами росту виробництва електроенергії в цих країнах прийшов до висновку, що в країнах із високим рівнем "мотивації до досягнення мети", відображеної у шкільних підручниках, високі й темпи росту виробництва і споживання електроенергії. На жаль, українські підручники не турбуються про "мотивацію до мети", навпаки, нерідко вони критикуються за насадження в учнів комплексів меншовартості, невдалої історії України тощо.

Shadowing АФО

Щоб пояснити значення АФО для України, нагадаю один із методів підготовки менеджерів, так званий Shadowing (від англійського "shadow" – тінь). Він полягає в тому, що практикант протягом певного часу слідує по п'ятах за діючим менеджером і потім надає йому звіт. У звіті міститься розгляд "стилю лідера" цього менеджера, визначення того, що робить його успішним менеджером, і міркування про те, що взагалі потрібно для того, щоб бути хорошим менеджером. Практикант-тінь не повинен критикувати і вносити пропозиції, він тільки висловлює свої спостереження.

Українські дослідники здійснюють Shadowing АФО, допускаючи при цьому численні помилки – системні, соціальні, професійні, кар'єрні, лінгвістичні, церемоніальні, які зазвичай робляться при переході з культури в культуру, при перекладі з мови на мову. Такі помилки, вказує автор терміну "Амероссия"[11], можуть виконувати роль творчих мутацій, вирішальних факторів еволюції, що ведуть до виникнення нових видів і нових культур в системах життя, що розвиваються.

Пізнання АФО сприяє виникненню таких мутацій, необхідних для розвитку української освіти. Й можливо, найважливішою мутацією є розуміння, що освіта є справою (бізнесом) кожного, якщо я правильно зрозумів ідею книги D. Littky[12], і впевненість, що маленькі школи змінять велику Америку[13].

Для цього відправною точкою філософських роздумів українських дослідників мають бути звичайні речі, поворот до повсякденності, приблизно так, як викладачі американських університетів проаналізували популярний серед дітей молодшого шкільного віку "серіал Симпсони" [14], встановлюючи, як можна зв'язати Гомера Симпсона з перипатетизмом, а Меггі – з давньосхідним світоглядом, чого бракує Барту для перетворення в ніцшеанську надлюдину і чим міг би зайнятися в Спрінгфілді Карл Маркс.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шкода В.В. Грезы либерала //UNIVERSITATES. НАУКА И ПРОСВЕЩЕНИЕ. – 2004. – № 1.

2. Богачевська-Хом'як М. Наукові обміни і реформа освіти. Доповідь на конференції випускників Держдепартаменту США, 26.04. 2002 // Вісник програм шкільних обмінів. Липень 2002. Випуск 12. – С. 5.

3. http://www.reporter.kherson.ua/article.php?sid=466 (2002).

4. Див. бібліографію у цій книзі.

5. Локшина О. Середня освіта США: погляд з України// Вісник програм шкільних обмінів. – 2002. – №14; Клепко С.Ф. Інноваційні ідеї демократизації і менеджменту школи//Антологія адаптованого досвіду. Або для чого існують програми освітніх обмінів. – Рівне: "Перспектива", 2004. – С.16 – 31.

6. Клепко С.Ф. Освіта, яка заохочує запитування, або таємниця парадоксу "іnnovatіon socіetіes" – "mіseducatіon"// Післядипломна освіта в Україні. – 2005.– № 1. – C. 6-11.

7. Перцев А.В. Философия как веселая наука. Пленарный доклад на 2-м Всероссийском философском конгрессе (Екатеринбург, 1999 год). Ідеї цієї доповіді розвиваються в книзі: Перцев А.В.Душа в дебрях технологий. – М.: "Академический проект", 2004.

8. Burbules Nicholas C. Philosophy of Education//(Forthcoming in the International Encyclopedic Dictionary of Education, Routledge Publishing) – http://www. ed. uiuc. edu/facstaff/burbules/ncb/papers/ phed. html.

9. Daniels H., Bizar M. Methods That Matter: Six Structures for Best Practice Classrooms. – York, ME: Stenhouse Publishers, 1998.

10. McClelland David C. The Achieving Society (1961), The Roots of Consciousness (1964), Power: The Inner Experience (1975), and The Achievement Motive (1953, with Atkinson, Clark, and Lowell).

11. Эпштейн М. Амероссия. Двукультурие и свобода. Речь при получении премии "Liberty". Вступительная заметка А. Гениса // Звезда. – 2001. – №7.

12. Littky, Dennis, with Grabelle, Samantha. (2004). The BIG picture: Education is everyone's business. Alexandria, VA: Association of Supervision and Curriculum Development.

13. Toch, Thomas. (2003). High Schools on a Human Scale: How Small Schools Can Transform American Education. Boston, MA: Beacon Press.

14. "Симпсоны" как философия. – М: "Фактория", 2005. – 432с.