Тема 4. Стратегії створення ПДС

4.1. Недоліки сучасних ПДС

Недоліки притаманні сучасним ПДС доцільно проаналізувати на прикладі однієї з них, та ще й такій, яка на цей час вважається достатньою. Такою ПДС є розглянута вище система “Орієнтир”.

До основного недоліку цієї системи можна віднести те, що вона призначена для вирішення певного обмеженого кола задач, тобто система не має засобів, які дозволяють маніпулювати видами психодіагностичного експерименту (формами тестових завдань, способами відповідей, алгоритмами обробки результатів). Для такої переорієнтації системи треба скористатися послугами професійного програміста.

Тобто систему “Орієнтир” трудно віднести до систем дослідницького типу. Скоріше за усе її слід віднести до систем класу практичних комп’ютерних психодіагностичних систем, які мають велике прикладне значення, але, які не мають достатньої гнучкості, яка необхідна для проведення різнопланових психодіагностичних досліджень.

4.2. Шляхи створення ПДС

У створенні ПДС можливі два шляхи:

1. Структурно-системний – у відповідності до функції і задач психолога підбираються системи методик для діагностування різних складових обстежуваних процесів і видачі рекомендацій по поліпшенню цих процесів.

2. Системно-функціональний – спираючись на уяву про корисність результату як системоутворюючого фактору, будується складна багаторівнева аналітична система з ієрархією вирішальних правил відбору, переходами між рівнями аналізу.

Перший шлях більш простий і доступний, враховуючи також факт великої складності досліджуваних проблем і об’єктів, їх значну не аналітичність.

Другий шлях більш витратний, потребує побудови цілісної системно-функціональної концепції і відповідно призводить до створення не ПДС, у буденному розумінні цього терміну, а аналітичної системи, певного інтеграційного середовища, як правило більш орієнтованого на достатньо чіткий продукт – кінцевий результат.

Функції системи першого типу реалізовані, наприклад в системі НОРТ, розробленій на ФПК МГУ, яка включає в себе 10 блоків психодіагностичних методик:

1) універсальні психодіагностичні методики;

2) методики виміру різних рис особистості, характеру, темпераменту і особливостей нервової системи;

3) методики діагностики станів;

4) методики діагностики інтелекту;

5) методики діагностики індивідуальної свідомості і самосвідомості;

6) методики діагностики емоційно-мотиваційної сфери;

7) методики діагностики міжособистісних відносин;

8) методики діагностики подружніх і дитячо-батьківських відносин;

9) методики для оцінки стилю керівництва, ділових якостей працівника, проведення професійної орієнтації і відбору.

Функції, що реалізуються цією системою:

1) автоматизація опитування і інтерпретації результатів;

2) представлення даних у зручному для користувача вигляді (графіки, гістограми, вербальні описи і т.п.);

3) можливість накопичення, стандартизації даних по різних методиках;

4) проведення рестандартизації тестових норм по мірі накопичення даних по різних вибірках;

5) віднесення результатів опитування до різних вибіркових стандартів;

6) можливість створення інтерпретацій для користувачів різного рівня (обстежуваного, особи, що приймає рішення, психолога) в різних ситуаціях: консультування або експертизи.

7) Можливість формування експериментальних процедур і проведення корекцій методик тих, що є у розпорядженні (зміна текстів, ключів, тестових норм, інтерпретацій, варіювання стимульним матеріалом).

Недоліки таких систем:

1) відсутність системної організації з позиції змістовного взаємозв’язку рівнів системи методик;

2) відсутність (недостатня розробленість) типових рекомендацій по корекції для користувачів різного рівня (психолога, вчителя, адміністрації, батьків, учнів).

Цілі ПДС другого типу можуть бути як дуже абстрактними, так і конкретними:

1) максимізувати ефективність того чи іншого процесу;

2) мінімізувати психологічними засобами вплив негативних факторів.

Або:

1) видача систем значень показників та їх інтерпретації;

2) видача систем рекомендацій по підтримці даних значень або корекції.

Основні задачі, що вирішуються за допомогою ПДС повинні групуватися навколо таких ключових проблем які стоять перед психологом:

1) оцінка психічного розвитку людини;

2) діагностика індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей, професійних намірів;

3) діагностика і корекція спілкування;

4) діагностика і корекція стану.

ПДС може складатися з підсистем, наприклад, орієнтованих на вирішення проблем, пов’язаних з віковими групами (дошкільний, шкільний, зрілий вік) та ін.

4.3. Склад достатньої КПДС шкільного психолога

Наведений нижче приклад (відповідно до Шевардин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. М.: «Владос»,-1998) демонструє достатньо узагальнений (на його думку достатній) набір засобів і методів, необхідний для діагностичної, корекційної роботи шкільного психолога, який необхідно реалізувати в КПДС шкільного психолога:

1. Довідкові відомості по психодіагностиці:

1.1. Типи даних.

1.2. Методи визначення репрезентативності, валідності, надійності, достовірності.

1.3. Методи статистичної обробки.

1.3.1. Основні поняття статистики.

1.3.2. Статистична перевірка гіпотез.

1.3.3. Міри зв’язку змінних і т. ін.

1.4. Опис типових діагностичних процедур.

1.4.1. Особистісні опитування.

1.4.2. Тести інтелекту.

1.4.3. Проективні методи.

1.4.4. Репертуарні методи.

1.4.5. Тести досягнень.

1.4.6. Експертні методики.

1.5. Естетичні норми психодіагностичного дослідження і консультування.