Моделі управління фінансовими ресурсами в системі підтримки прийняття фінансових рішень

Грошові ресурси (фінанси) підприємств, фірм, корпорацій та інших суб'єктів господарювання постійно перебувають у русі, що забезпечує можливість стабільного розвитку господарюючого суб'єкта. Тому од­нією із проблем фінансового менеджменту, яка потребує комп'ютерної підтримки, є вивчення та аналіз обігу капіталу на основі дескриптивних моделей і управління елементами грошового потоку в межах вибраного діапазону альтернативних фінансових стратегій. Для розв'язування цієї задачі потрібно мати гнучкий науковий інструментарій, побудований, зокрема, на результатах аналітичного та імітаційного моделювання. Звідси випливає актуальність і важливість розробки відповідних фор­мальних та комп'ютерних засобів моделювання грошового обігу в кон­цепції системи підтримки прийняття фінансових рішень.

Грошовий обіг (обіг капіталу) на підприємствах має складну вну­трішню будову, його елементи і зв'язки між ними характеризуються не­визначеністю та динамічністю, піддаються впливові різних стохастич-них чинників внутрішнього і зовнішнього походження.

Осьовим елементом у будь-якій системі управління грошовим обігом є готівковий бюджет, який є прогнозом надходжень і витрат го­тівки протягом запланованого періоду. Готівковий бюджет показує, чи може фірма очікувати дефіцит готівки (в цьому випадку її плани по­винні бути спрямовані на одержання зовнішнього капіталу) або над­лишок готівки (плани підприємства в цьому випадку повинні охоплю­вати різні напрями інвестування наявних засобів). Тому управління грошовою готівкою належить до однієї з важливих складових проблем управління фінансами.

Розд/л 4
ЩЩЩ ПІД ТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Для виробничих підприємств, які мають мало замовників і харак­теризуються високим темпом зростання виробництва та помітним збіль­шенням прибутку, грошовий обіг є основою при оцінці фінансово-гос­подарського стану. Тому він у даному випадку є об'єктом контролю пла­тоспроможності й дієздатності підприємства. Для торгівельних підпри­ємств, які мають мало покупців, проблема управління грошовим обігом також досить гостра. У цьому випадку сума надходжень від реалізації досить мінлива, бо залежить від купівельного попиту та порядку роз­рахунків із клієнтами.

Проблема управління грошовим обігом часто постає і у високопро­дуктивних підприємствах, бо для підтримання високого рівня вироб­ництва керівник підприємства, очікуючи майбутні доходи, повинний вкладати свої фінанси у капітальне будівництво, матеріально-технічне обладнання тощо. Розподіл грошей за термінами може бути основним джерелом невизначеностей при прийнятті рішень щодо фінансування подібних проектів.

Істотно впливають на проблему управління грошовим обігом не лише розмір підприємства і масштаб фінансових операцій, а й проміж­ки часу, протягом яких потрібно приймати фінансове рішення. За ко­роткий термін (один чи два тижні) труднощі виникають у результаті від­строчок платежів покупцями, тоді коли керівник підприємства повинен сплачувати рахунки за своїми платіжними відомостями. Впродовж зна­чного відрізку часу керівники підприємств перебувають у класичній си­туації дефіциту вільних грошових коштів, оскільки при прогнозуванні попиту потрібно враховувати інвестиції в капітальне будівництво, ство­рення матеріально-технічних ресурсів тощо. В обох випадках не відомі ні точні розміри, ні розподіл за часовими відрізками одержання реаль­них доходів, а це належить до ризикової частини проблеми управління грошовим обігом. До специфічних характеристик належить і те, що не­відома дата сплати за покупки за короткий термін, реальний рівень по­питу і розподіл у часі зростання доходів на тривалий період.

Іншою характерною рисою управління грошовим обігом у сфе-Р¹ фінансового планування на короткий термін є вибір відповідної ре­акції на придбання деякого майна при можливій нестачі вільних грошей.

12"'

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. амхЙЙва

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ Щ&Щ§

За порівняно тривалий час керівник підприємства, як зазначалось, може домовитися щодо надання банком позички або використати грошовий резерв у вигляді фінансових акцій (цінних паперів). Короткотермінові дії включать затримку платежів постачальникам і службовцям підпри­ємства. Інші короткострокові тактичні дії можуть включати ще й збіль­шення обсягу робіт без додаткової оплати за рахунок кредиторської за­боргованості, звертання за позичками, повернення запасів чи дебітор­ської заборгованості.

Отже, проблема управління грошовим обігом повинна вирішува­тися насамперед у просторі можливих стратегій (тактик) вибору фінан­сових операцій. Проте якщо операції й вибрані, то в дійсності з кожної операції випливає множина різних можливостей. Це дає змогу обмежити варіацію економічних показників і виключити необхідність розрахунку повного грошового обігу. Така поведінка легко може бути реалізованою на підприємствах, які розраховують на щоденний банківський баланс як на сигнальний механізм. Але коли багато підприємств використовують подібну процедуру планування, значна їх кількість (особливо невеликих і нових організацій) мають інший механізм фінансового планування. Ця система послідовно щоденно пред'являє вимоги банку для встановлення поточного грошового балансу. Фінансисти підприємства мають векселі до сплати і опрацьовують замовлення на поставку, при цьому контролю­ючи — чи досить грошей на витрати. Використання банківських креди­тів здійснюється лише у крайніх випадках, що створює певні проблеми й обмежує низку операцій.

Рух фондів підприємства є «прихованою» фазою вартісного циклу, але для моделювання фінансової системи потрібно описати елементи процесу руху фондів і зв'язки між ними. При створенні математичних та імітаційних моделей задач управління грошовим обігом у контексті розробки системи підтримки прийняття фінансових рішень необхідно враховувати динамічний і стохастичний характер цього процесу, орієн­туватися на індивідуальні особливості користувачів і враховувати фак­тор пріоритету в тій чи іншій ситуації, притаманний конкретному ке­рівникові підприємства.

Розділ 4
ЙрВД ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Методи математичного та імітаційного моделювання грошового обігу належать до структурованих методів прийняття рішення, зокрема в умовах ризику. Проте вибір аналітичних інструментів здійснюється в межах вибраної стратегії чи методу управління грошовими ресурсами, використання яких залежить від умов і факторів, що супроводжують ви­робничо-фінансову діяльність конкретного підприємства (фірми). Вибір того чи іншого методу повинний проводитися шляхом порівняння до­ходів і витрат, зв'язаних із управлінням коштами.