Вимоги до рішення суду.

Згідно з чинним цивільно-процесуальним законодавством рішення суду повинно бути законним, обгрунтованим, викладеним у письмовій формі, за встановленим змістом, ухваленим у передбаченому порядку, проголошеним прилюдно.

Законність рішення суду – це вимога до формальної, юридичної сторони судового рішення, яка передбачає дотримання і правильне застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦПК законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованість рішення суду – це його правильність з фактичної сторони. Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законна сила рішення суду – це така його властивість, за якої воно набуває ознак загальнообов’язковості, незмінності, виключності, преюдиційності, реалізованості.

За загальним правилом рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Набравши законної сили, рішення суду стає загальнообов’язковимдля всіх органів державної влади і органі місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян та підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – за її межами.

Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси. Невиконання рішення суду є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Незмінність рішення суду виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який постановив рішення, не має права сам його скасувати або змінити. Лише у визначених статтями 219-221 ЦПК випадках суд може усунути недоліки рішення, яке він ухвалив (виправити допущені описки чи арифметичні помилки, ухвалити додаткове рішення, постановити ухвалу про роз’яснення свого рішення, не змінюючи при цьому його змісту).

Виключністьрішення суду означає неприпустимість для сторін та третіх осіб із самостійними вимогами, а також їх правонаступників повторно заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. У разі, якщо до суду подається заява з вимогою, за якою є рішення суду, що набрало законної сили, суддя при вирішенні питання про відкриття провадження у справі повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження. Якщо ж провадження у справі було помилково порушено, то на будь-якій стадії процесу провадження може бути припинено, про що постановляється ухвала про закриття провадження у справі.

Набрання рішенням законної сили не виключає можливість звернення кожної із сторін до суду з позовною заявою про зміну розміру і строків присуджених з відповідача періодичних платежів або звільнення від них, якщо змінилися обставини, які впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення. Це правило не суперечить загальному правилу, оскільки нова позовна вимога, звернена до суду, випливає з нових підстав.

Преюдиційність – це обов’язковість фактів і правовідносин, встановлених рішенням суду, для інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Реалізованість (здійсненність) рішення суду визначає можливість впровадження владного волевиявлення суду шляхом добровільного чи примусового його виконання органами і особами, щодо яких воно ухвалено. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.

ВИСНОВКИ З третього ПИТАННЯ:

Згідно з чинним цивільно-процесуальним законодавством рішення суду повинно бути законним,обгрунтованим, викладеним у письмовій формі,за встановленим змістом, ухваленим у передбаченому порядку,проголошеним прилюдно.