ІІ. РІШЕННЯ СУДУ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ДОКУМЕНТ. ФОРМА І ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ.

Рішення суду повинні відрізняти ясність і чіткість формулювань. Ясність є вимогою до форми викладу матеріалу, чіткість – вимогою до змісту рішення, яке має бути викладено чітко, грамотно, без описок, арифметичних помилок.

Рішення судуза формою має бути викладено письмово і підписано суддею, а в разі колегіального розгляду – суддями, які розглядали справу. Не допускається у рішенні суду будь-яких підчисток, зафарбувань чи інших способів коректування тексту. Якщо у тексті рішення наявні виправлення, то вони повинні бути застережені перед підписом судді.

Судове рішення виготовляється на спеціальному бланку, підписується суддею (суддями), який його ухвалив, і скріплюється печаткою суду.

Копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

За змістом рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК і мати чотириелементну структуру: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини.

Вступна частина – це перша, початкова частина рішення суду, яка розпочинається найменуванням документа та вказівкою на державу Україна, від імені якої воно постановляється. Далі зазначаються час і місце ухвалення рішення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвище та ініціали судді (суддів – при колегіальному розгляді); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог.

Описова частина рішення суду вміщує узагальнений виклад позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші докази, досліджені судом.

У мотивувальній частині рішення вказуються: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Резолютивна частина рішення повинна містити сформульовані в імперативній формі завершальні висновки суду по суті справи: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, суд повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що повинно бути зазначено в рішенні. У резолютивній частині рішення може міститися вказівка на негайне виконання рішення.

Резолютивна частина – це владне розпорядження суду як державного органу по справі, яке буде предметом виконання сторонами та іншими органами і особами щодо яких воно ухвалено.

Порядок ухвалення рішення суду.Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється в нарадчій кімнаті з додержанням її таємниці, викладається в письмовій формі головуючим або одним із суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду.

При ухваленні рішення головуючий не має жодних переваг, всі питання вирішуються шляхом голосування більшістю голосів.

Суддя, не згодний з ухваленим рішенням, зобов’язаний його підписати, однак він має право письмово викласти свою окрему думку. Це викладена в письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалено в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Судді не мають права розголошувати хід обговорення рішення у нарадчій кімнаті.

Порядок проголошення рішення суду. Рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків розгляду справи в закритому засіданні. Всі присутні в залі судового засідання вислуховують його стоячи в знак поваги до суду і його акта, який ухвалюється іменем України.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи.

Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Як процесуальний документ рішення суду повинно відрізнятись ясністю і чіткістю формулювань. За формою рішення суду має бути викладено письмово і підписано суддею, а в разі колегіального розгляду – суддями, які розглядали справу. Не допускається у рішенні суду будь-яких підчисток, зафарбувань чи інших способів коректування тексту. У разі наявності виправлень вони повинні бути застережені перед підписом судді. Судове рішення виготовляється на спеціальному бланку і скріплюється печаткою суду.

ІІІ. ВИМОГИ ДО РІШЕННЯ СУДУ. НАБУТТЯ СУДОВИМ РІШЕННЯМ ВЛАСТИВОСТЕЙ АКТА ПРАВОСУДДЯ.