ІV. ВИПРАВЛЕННЯ НЕДОЛІКІВ РІШЕННЯ СУДОМ, ЩО ЙОГО УХВАЛИВ.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не вправі сам його змінити або скасувати. Суд може скасувати тільки заочне рішення, а також рішення у ряді справ окремого провадження.

Допущені у рішенні помилки, внаслідок яких воно стає незаконним і необгрунтованим, виступають підставою для зміни і скасування рішення в апеляційному та касаційному порядку. Однак деякі недоліки судового рішення у передбачених законом випадках можуть бути усунені судом, який ухвалив рішення. Способи усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив, передбачені статтями 219-221 ЦПК: це виправлення описок чи арифметичних помилок; ухвалення додаткового рішення; роз’яснення рішення.

Виправлення описок та арифметичних помилок у рішенні суду– це спосіб усунення недоліку рішення у викладенні його змісту. Такий недолік повинен мати очевидний характер, а виправлення не може змінювати змісту ухваленого рішення. Опискою є неправильне зазначення у тексті рішення об’єкта, сторони чи певної дати чи строку тощо. Помилкою може бути допущена неправильність в арифметичних розрахунках, неточність у рішенні суду з визначення суми, яка підлягає стягненню. Під видом виправлення арифметичної помилки не можна допускати зміни висновків суду по суті.

Ухваленням додаткового рішеннявиправляється порушення вимоги вичерпності, якій повинно задовольняти судове рішення. Ухвалюється таке рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі або з власної ініціативи суду. Закон чітко регламентує, що додаткове рішення може бути ухвалене у випадках, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 ЦПК;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заява про ухвалення додаткового рішення повинна бути подана до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове рішення ухвалюється на підставі заяв осіб, які беруть участь у справі, чи з ініціативи суду. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов’язковою.

На додаткове рішення поширюються загальні правила, що визначають порядок його ухвалення і зміст. Додаткове рішення не може змінювати основне рішення, а також торкатися інтересів осіб, які не брали участі у справі. На додаткове рішення та ухвалу суду про відмову в його ухваленні може бути подано апеляційну скаргу.

Роз’яснення рішення суду настає тоді, коли його зміст викладено нечітко, рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, що викликає труднощі або неможливість виконання.

Право вимагати роз’яснення рішення мають особи, які брали участь у справі та орган виконання судового рішення. Під органами виконання судового рішення розуміються не тільки державні виконавці, а й усі інші органи державної влади, юридичні та посадові особи, що повинні виконувати рішення (органи опіки і піклування, органи реєстрації цивільного стану та ін.). Право роз’яснення рішення належить лише суду, який його ухвалив. Роз’яснення можливе без зміни змісту рішення у межах вирішеної судом правової вимоги.

Подання заяви про роз’яснення рішення суду допускається, якщо воно не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

Заява про роз’яснення рішення розглядається судом за правилами цивільного судочинства в з викликом осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця, проте їх неявка не перешкоджає розглядові питання про роз’яснення рішення. Ухвала суду про роз’яснення рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку.

ВИСНОВКИ З четвертого ПИТАННЯ:

Окремі недоліки судового рішення у передбачених законом випадках можуть бути усунені судом, який ухвалив рішення. Способи усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив, передбачені статтями 219-221 ЦПК: це виправлення описок чи арифметичних помилок; ухвалення додаткового рішення; роз’яснення рішення.

V. УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ. КЛАСИФІКАЦІЯ УХВАЛ.

Ухвали суду – це постанови суду, якими вирішуються лише окремі питання, поставлені перед судом в заявах і клопотаннях осіб, які беруть участь у справі, чи питання, які виникли в процесі відкриття, розвитку і припинення судочинства із справи. Ухвалами суду вирішуються також питання, спрямовані на створення належних умов для всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справи, реалізацію і захист процесуальних прав суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.

Класифікувати ухвали суду можна за такими ознаками.

1. За суб’єктивною ознакою:

а) одноособові– виносяться суддею одноособово головним чином з питань руху справи;

б) колегіальні– виносяться судом при колегіальному розгляді справи з питань руху чи припинення розгляду справи без винесення рішення.

2. За стадіями:

а) ухвали, які постановляються при відкритті провадження у справі (про забезпечення доказів чи позову, про відкриття провадження у справі, про залишення позовної заяви без руху, про повернення позовної заяви, про відмову у відкритті провадження у справі);

б) ухвали, які постановляються у стадії підготовки справи до судового розгляду (ухвала попереднього судового засідання; ухвала про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою від позову у попередньому судовому засіданні та ін.);

в) ухвали, які постановляються у ході судового засідання та після ухвалення рішення суду (ухвала про призначення справи до розгляду; про розгляд справи у закритому судовому засіданні; про заміну неналежного відповідача та ін.).

3. За процесуальною формою:

а) протокольні – постановляються у судових засіданнях з нескладних питань без виходу суду до нарадчої кімнати їх занесенням змісту ухвали до журналу чи протоколу судового засідання (наприклад, про відкладення розгляду справи);

б) самостійні –у вигляді окремого процесуального документа встановленої форми, в яких зазначаються владні вказівки суду щодо розвитку процесу у справі; постановляються в нарадчій кімнаті, підписуються всім складом суду і приєднуються до справи.

4. За змістом:

а) підготовчі ухвали – ухвали, які забезпечують нормальний перебіг процесу (про підготовку справи до судового розгляду, призначення експертизи, витребування доказів, залучення до участі у справі заінтересованих осіб і т.д.);

б) присікальні ухвали – які перешкоджають відкриттю провадження у справі або подальшому руху цивільної справи (про відмову у відкритті провадження у справі та ін.);

в) заключні ухвали – якими закінчується провадження у справі, наприклад, у зв’язку з волевиявленням сторін (ухвали про закриття повадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням сторонами мирової угоди).

Особливим видом ухвал є окремі ухвали, які постановляються у випадках, якщо суд під час розгляду справи виявив порушення закону і встановив причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала направляється відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Окремі ухвали можуть бути постановлені судом у будь-який час на будь-якій стадії розгляду цивільної справи, а також і у разі закінчення справи без ухвалення рішення. Вони можуть бути постановлені не тільки судом першої інстанції, але й вищестоящими судами.

Ухвали суду, які оформляються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення.

Зміст ухвали суду, що постановляється як окремий документ, відповідно до ст. 210 ЦПК, складається з:

1) вступної частини із зазначенням: часу і місця постановлення ухвали; прізвища та ініціалів судді (суддів – при колегіальному розгляді; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмета позовних вимог.

2) описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень (наприклад, ухвала про визнання мирової угоди, про забезпечення позову та ін.), така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” (ч. 3 ст. 210 ЦПК).

ВИСНОВКИ З пятого ПИТАННЯ:

Ухвалами суду вирішуються окремі питання, поставлені перед судом в заявах і клопотаннях осіб, які беруть участь у справі, чи питання, які виникли в процесі відкриття, розвитку і припинення судочинства із справи. Ухвалами суду вирішуються також питання, спрямовані на створення належних умов для всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справи, реалізацію і захист процесуальних прав суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.