Порівняльний аналіз монополії і досконалої конкуренції
Для детальнішого порівняльного аналізу досконалої конкуренції і монополії використаємо графічну модель, що наведена на рис.10.6.
Рис.10.6. Порівняльний аналіз досконалої конкуренції і монополії
Розглянемо спочатку конкурентну галузь. Стан її рівноваги досягається в точці ЕК, яка є точкою перетину кривої ринкового попиту D і кривої ринкової пропозиції, що є одночасно кривою граничних витрат MC (рівноважний обсяг QК і рівноважна ціна РК). Крива попиту на продукцію окремої конкурентної фірми і крива її граничної виручки є однією горизонтальною лінією, яка проходить на рівні ціни конкурентної рівноваги. Якщо припустити, що галузь монополізується і в ній залишається лише одна фірма з тією ж кривою граничних витрат і кривою попиту D, то стан рівноваги буде визначатися обсягом випуску QM і ціною РМ. Порівнявши умови рівноваги цих двох типів ринку, можна зазначити, що при монополізації ринку ринкова ціна зростає, а ринковий обсяг скорочується. Отже, споживачі отримують при монополії, загалом меншу кількість продукту, а сплачують за кожну одиницю блага більше, ніж на ринку досконалої конкуренції.
Тепер проаналізуємо наслідки монополізації ринку досконалої конкуренції за допомогою категорій надлишку споживача і надлишку виробника. На конкурентному ринку надлишок споживачів чисельно дорівнює площі трикутника ВЕКРК. При монополізації ринку споживачі втрачають надлишок , що чисельно дорівнює площі прямокутника РМЕМFPK і трикутника EMFEK. Виробник-монополіст втрачає частину свого надлишку, у вигляді трикутника AFEK, зате отримують виграш , що чисельно дорівнює площі прямокутника РМЕМFPK . Таким чином, частина надлишку споживача переходить до монополіста, а частина безповоротно втрачається. Сума величин втрат чистої вигоди споживача і виробника (на графіку це площа трикутника АЕМЕК) називається соціальною ціною (вартістю) монополії (трикутник Харбергера).
Отже, загалом монополізація галузі має цілу низку негативних наслідків: скорочення обсягу виробництва, підвищення ринкових цін, перерозподіл добробуту на користь монополіста, скорочення загальної вигоди суспільства. Крім того монополії створюють певну політичну небезпеку для суспільства, оскільки можуть бути джерелом надмірного тиску на уряд для отримання виключних пільг і привілеїв. Додаткові витрати на лобіювання інтересів монополій, їх юридичну підтримку загалом збільшують витрати монопольного виробництва.
Варто, правда, зазначити, що монопольний ринок не є носієм лише негативних рис. До позитивних штрихів монополій можна віднести наступне:
· Вважається, що монополії завдяки великим масштабам виробництва, значним прибуткам сприяють фінансуванню великих наукових проектів і таким чином стимулюють науково-технічний прогрес.
· Монополізація деяких галузей забезпечила випуск високоякісної продукції, яка користується значним попитом у споживачів.
5. Поведінка монополії (монопольне ціноутворення, цінова дискримінація)
Згідно визначення монополії фірма-монополіст має ринкову владу, тобто вона є ціноутворювачем і може здійснювати власну цінову політику.
Формула, яка показує можливість максимізації прибутку монополістом лише на ділянці еластичного попиту, демонструє також принцип ціноутворення за монополії “вартість+”:
.
Оскільки в умовою рівноваги монополіста є MR = MC, то попередня формула трансформується в наступну
.
Вона показує, що ринкова ціна монополіста – це граничні витрати плюс надбавка, яка залежить від еластичності попиту. На рис. 10.7. очевидною є різниця між величиною цієї надбавки для попиту різної еластичності.
Рис.10.7 Монопольне ціноутворення для товарів з різною еластичністю попиту: а) меншою, б) більшою
Монополіст є раціональним суб’єктом ринкових відносин і тому прагне використати ринкову владу, як інструмент покращення власного добробуту. Один із способів збільшення прибутку монополії є цінова дискримінація.
Цінова дискримінація – принцип ціноутворення, згідно якого той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами.
Для здійснення цінової дискримінації потрібно забезпечити дотримання двох умов: по-перше, щоб покупці не могли перепродувати куплену продукцію; по-друге, щоб продавець був спроможний розділяти покупців на групи (сегментувати ринок) або створювати умови для самовідбору споживачів в такі групи.
Розрізняють три види цінової дискримінації:
1) дискримінація першого ступеня;
2) дискримінація другого ступеня;
3) дискримінація третього ступеня.
Дата добавления: 2016-06-24; просмотров: 1919;