Вартісний аналіз і вартісний інжиніринг.

Для забезпечення найменшої вартості при проектуванні продукції застосовують функціонально-вартісний аналіз (Value Analysis/Value Engineering - VA/VE), що складається з вартісного і конструкторського аналізу. Мета цього аналізу – спростити продукцію і технологічний процес, а основне – досягти еквівалентних чи навіть вищих показників досконалості продукції з меншими витратами при забезпеченні всіх функціональних основних вимог, визначених споживачем. Аналіз VA/VE вирішує це завдання, відшукуючи необов’язкові витрати і відмовляючись від них.

Теоретично аналіз вартості (VA) проводиться для продукції, що вже знаходиться у виробництві, і використовується для оцінювання виконання технічних умов продукції і вимог, зазначених у виробничій документації. Звичайно такий аналіз здійснюється відділами із закупівель матеріалів як одного зі способів скорочення витрат. Що ж до аналізу вартості в процесі розроблення продукту, то він виконується перед стадією виробництва і розглядається як метод, що дозволяє уникнути надлишкової вартості. На практиці між двома цими видами аналізу, що застосовуються до конкретної продукції, існує тісний зв’язок. Це відбувається тому, що нові матеріали, технологічні процеси тощо, застосування яких випливає з аналізу вартості VA, потребують проведення нового конструкторського аналізу VA, який виконувався б у рамках проектування. Аналіз VA/VE виконується, щоб одержати відповідь на такі важливі питання: Чи не наділена дана продукція якостями, які для неї не є необхідними? Чи не можна об’єднати дві чи кілька деталей в одну? Як саме можна зменшити масу виробу? Які нестандартні деталі можна видалити з конструкції?

Єдине розходження між вартісним аналізом і вартісним інжинірингом полягає в стадії, на якій застосовується метод. Вартісний аналіз – це пошук можливостей скорочення витрат на виготовлення існуючого товару чи послуги, при яких не знижується цінність продукту. Вартісний інжиніринг заснований на тому самому принципі, але його застосовують на етапах проектування нового продукту.

Вартісний аналіз починається з визначення функцій продукту. Далі проводиться детальний аналіз дизайну і будови продукту, щоб усунути елементи, які не потрібні для виконання його функцій. Важливо чітко позначити усі функції, які виконує продукт. І згодити їх з ціною. У вартісному аналізі визначаються дві складові, які разом дають вартість продукту.

Мінова вартість = Корисна вартість + Вартість поваги.

Мінова вартість показує, скільки ринок готовий заплатити за продукт. Корисна вартість є показником цінності основної функції продукту для споживача. Вартість поваги являє собою спробу оцінити цінність інших атрибутів продукту, що не відносяться прямо до його корисності.

Вартісний аналіз звичайно проводиться в дванадцять етапів:

1. Вибрати продукт. Вибираються продукти, від яких буде найбільша вимога, а також найскладніші, які можна спростити; продукти, що користуються найбільшим попитом у виробництві, зменшення випуску яких дасть істотну економію; застарілі продукти, які можна поліпшити, використавши нові технології.

2. Обчислити витрати. Потрібно точно визначити величину граничних витрат, оскільки саме їхнє зменшення є метою вартісного аналізу. Накладні витрати не враховуються. Для багатьох організацій цей етап найскладніший.

3. Скласти список усіх компонентів (деталей).

4. Скласти список усіх функцій. У цьому повинна брати участь уся команда, щоб уникнути колишніх недоробок. Мета – визначити функцій, які можуть знадобитися споживачеві, а не ті, які вважає за потрібними виробник.

5. Оцінити поточний і майбутній попит.

6. Визначити головну функцію. Тобто викреслювати усі функції з етапу 4, які можна класифікувати як другорядні, поки не залишиться одна – найголовніша.

7. Назвати інші способи виконання головної функції. Знову працює вся команда.

8. Обчислити витрати альтернативних варіантів. Це варто робити якомога раніше після закінчення, а не під час мозкового штурму, інакше розрахунки негативно вплинуть на генерацію нових ідей. На даному етапі можна обмежитися приблизними підрахунками.

9. Виділити три найдешевші альтернативи.

10. Вибрати найкращій варіант і продовжити його розробляти.

11. Визначити додаткові функції, які варто включити. Функції, визначені на етапі 4 і які не входять до етапу 10, тепер на разі потреби можна підключити. Якщо потрібно, проводиться додаткова робота зі складання докладного проекту.

12. Переконатися в тому, що новий продукт прийнятий.