Класифікація підприємств

Для забезпечення ефективного господарювання за ринкових умов, кваліфікованого управління підприємствами дуже важливою є їхня чітка й повна класифікація за певними ознаками. Достатньо повну класифікацію можна скласти, користуючись такими ознаками:

1) метод й характер діяльності;

2) форма власності;

3) національна належність капіталу;

4) правовий статус;

5) галузево-функціональний вид діяльності;

6) ехнологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування;

7) розмір за кількістю працівників.

По кожній групі ознак підприємства (організації, фірми) мають відповідну класифікацію.

За метою й характером діяльності фірми бувають комерційні та некомерційні. Діяльність переважної їх більшості має комерційний характер з одержанням прибутку. До некомерційних належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.

За формою власності фірми розрізняють: приватні; колективні; комунальні; державні. Приватними є фірми, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. До цього відносяться також індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці (праці членів сім’ї). Колективні – організації, що ґрунтуються на власності її трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. Комунальні – організації, які засновані на засадах власності відповідної територіальної громади. Державними є організації, що засновані на державній власності.

Рис.4.1. Класифікація підприємств за правовим статусом

За національною належністю капіталу фірми розрізняють: національні (капітал належить підприємцям своєї країни); іноземні (капітал належить іноземним підприємцям повністю, або в тій частині, що забезпечує їм повний контроль, реєструється в країні місцезнаходження); змішані (капітал належить підприємцям двох або кількох країн, реєстрація здійснюється в країні одного із засновників).

Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом (Рис.4.1).

Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини, яка несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстровано як самостійне або як філія іншого підприємства (організації, фірми). Форму одноосібних підприємств мають малі за кількістю працівників фірми.

Кооперативні організації (кооперативи) добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного у суспільній діяльності, використання власного або орендованого майна.

Господарські товариства є об’єднаннями підприємців, які залежно від характеру інтеграції (осіб або капіталу) та міри відповідальності та зобов’язаннями (повною або частковою) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, командитні, акціонерні, негласні, цільові.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть повну відповідальність за зобов’язання фірми не тільки своїм внеском у фонд, а й всім своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники цього товариства несуть обмежену відповідальність, тобто в межах свого внеску. Законом визначається 1 рік для створення статутного фонду, мінімальний розмір якого складає 100 min заробітної платні.

Товариство з додатковою відповідальністю є аналогічним товариству з обмеженою відповідальністю, але в разі виникнення боргів учасник відповідає своїм внеском до статутного фонду, а за недостатністю суми, додатково належним йому майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника (тобто середнє між повним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю).

Командитним є товариство, яке поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується особистим внеском у майно такого товариства. Тобто має місце поєднання двох форм відповідальності. Особа, яка несе обмежену відповідальність, називається командит. Особа, що має повну відповідальність – доповнюючий.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство, головним атрибутом в якому служить акція. Акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства. Акціонерне товариство має свій статутний фонд, мінімальний розмір якого складає 1200 min заробітної платні. Ідеальний варіант контрольного пакету акцій – 51 %. Якщо акціонерів багато то, достатньо мати – 30 % всіх акцій.

Негласним товариством є товариство, де офіційний засновник працює частково або повністю на капіталі негласного (таємного) засновника. Ця форма в багатьох країнах заборонена.

Цільове товариство – товариство, яке створюється задля єдиної мети. Коли мета досягається, товариство розпадається. Це єдина форма, яка не реєструється.

За галузево-функціональним видом діяльності підприємства є: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо. Класифікаційна належність організацій за цією ознакою здебільшого є зрозумілою із самої назви окремих груп (видів). Пояснення потребують хіба що лізингові організації. У світовій економіці під такою назвою фігурують міжнародні орендні фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари споживчого призначення, обчислювальну техніку, транспортні засоби тощо. У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні організації (підприємства). Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним для здійснення підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів (цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування підприємства поділяються на: головні (материнські), дочірні, асоційовані, філії. Особливістю діяльності головної (материнської) фірми є те, що вона контролює інші фірми. Залежно від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу і ступеня підпорядкування, організації, які перебувають у сфері впливу головної фірми, можна підрозділити на дочірні, асоційовані і філії.

Дочірня фірма – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс. Головна фірма сурово контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій. Асоційована фірма є формально самостійною, але з різних причин вона залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям. Філія не користується юридичною та господарською самостійністю, не має власного статуту та не складає баланс, діє від імені та за дорученням головної організації, має однакову з нею назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить головній фірмі.

За розміром кількості працівників підприємства поділяються на: великі, середні, малі (дрібні), мікропідприємства. До малих (дрібних) фірм, які становлять основу малого бізнесу, належать суб’єкти господарювання з кількістю працівників: у промисловості та будівництві – до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; науці й науковому обслуговуванні – до 100 осіб; галузях невиробничої сфери – до 25 осіб; роздрібній торгівлі – до 15 осіб. Окрім того, віднедавна офіційно заведено називати мікропідприємствами суб’єктів малого підприємства із середньо обліковою чисельністю працівників до 10 осіб та обсягом виручки від продажу продукції (подання послуг) до 250 тис. грн. за рік.

Питання до обговорення

1. У чому полягає сутність організації?

2. Основні загальні риси організації.

3. Від яких основних умов залежить успіх будь-якої організації?

4. Які змінні ситуаційні фактори відносяться до внутрішнього середовища організації?

5. Назвіть найважливіші фактори зовнішнього середовища, що впливають на організацію.

6. Що передбачає горизонтальний поділ праці в організації?

7. На що переважно спрямований вертикальний поділ праці в організації?

Практичні завдання

1. Скласти таблицю економічних та соціальних показників, які характеризують ефективність системи управління організації.

2. Наведіть схематично процес функціонування організації як відкритої системи.

Тести

1. Як слід розуміти організацію?

1.1. Об'єднання людей для виконання певних робіт.

1.2. Свідоме об'єднання людей, які діють на основі певних процедур та правил і спільно реалізовують певну програму або ціль.

1.3. Група людей, що спільно реалізують певну програму.

2. Як слід розуміти розвиток організації ?

1.2. Необхідність забезпечення виконання певних завдань.

2.2. Потреба ринкової економіки.

2.3. Об'єктивна необхідність і потреба сучасної ринкової економіки.

3. Коли термін «організація» набув великого поширення в економічній літературі?

3.1. У 20-ті роки ХХ століття.

3.2. У 30-ті роки ХХ століття.

3.3. У 60-ті роки ХХ століття.

4. Які закономірності як правило фіксуються у понятті «організація»?

4.1. Закономірності розвитку системи управління.

4.2. Динамічні закономірності системи, які належать до функціонування, поведінки та взаємодії її частин.

4.3. Закономірності поведінки та взаємодії окремих частин системи.

5. Які основні аспекти розрізняють в організації ?

5.1. Упорядкованість та спрямованість.

5.2. Невідповідність систем до умов зовнішнього середовища.

5.3. Відповідність систем до умов внутрішнього середовища.

6. Як називаються в управлінському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи ?

6.1.Заклади.

6.2. Фірми.

6.3. Підприємства.

7. Як слід розуміти місію організації ?

7.1.Чітко виражена причина існування.

7.2.Основні функції організації.

7.3. Основні завдання організації.

8.Чинниками соціально-економічного середовища, в якому функціонують організації, є:

8.1 особиста оцінка керівника, рівень ризику, інформаційне забезпечення, розвиток науки і техніки, законодавство;

8.2 розвиток науки і техніки, особиста оцінка керівника, вплив технологій і постачальників, соціальні і культурні зміни в суспільстві, конкуренція;

8.3 розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародна конкуренція, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві.

9. Зовнішнє середовище організації поділяють на:

9.1 середовище прямої й непрямої дії;

9.2 економічне, технологічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

9.3 середовище макро- та мікрорівнів.

10. До складу чинників зовнішнього середовища організації непрямої дії відносять:

10.1 постачальників (матеріалів, капіталу, трудових ресурсів), закони і державні органи, споживачів, конкурентів;

10.2 технологію, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

10.3 розмір і структуру потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві.

11.Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:

11.1 технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

11.2 розмір і структура потреб населення, рівень його доходіві нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародна конкуренція, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві;

11.3 постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти.

Ситуаційна вправа

Згрупуйте в колонках табл. 5.1 наведені нижче складові для аналізу макросередовища підприємства.

Таблиця 5.1

Складові макросередовища підприємства

Основні складові макросередовища підприємства: антимо-нопольне регулювання; інвестиційна активність; конс’юмеризм; співвідношення приватної і державної власності; податкове регулювання; зміна стандартів (рівня) життя і освіти; відсот­кові ставки на кредити; законодавство з охорони навколишнього середовища; суспільне відношення до підприємництва; дер­жавні і недержавні витрати на науку і техніку; регулювання експортно-імпортної діяльності; рівень інфляції; темпи роз­роблення нової продукції; рівень безробіття; патентно-ліцензійний захист; вікова структура населення; торговельний баланс і валютні курси; нові тенденції в трансферті технологій; вікова структура населення; доступність кредитних ресурсів; структура зайнятості; співвідношення приватної і державної власності; сімейна структура; система цінностей; релігія; стабільність уряду; наявність груп риску.

Глава 5. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ