Проблеми формування і використання державних інформаційних ресурсів

Аналіз стану інформаційних ресурсів країни, вивчення інформаційних потреб різноманітних категорій користувачів свідчать про різноманітність видів інформаційних ресурсів за формами подання інформації, організаційними рішеннями, технологіями. За багато років в Україні нагромаджена велика кількість інформаційних джерел, обсяг яких збільшується завдяки стрімкому розвитку Інтернету. Водночас множаться і проблеми, які є загальними для всієї сфери формування і використання державних інформаційних ресурсів. На весь спектр цих проблем впливають такі чинники [11]:

1) галузевий принцип інформатизації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, який призвів до формування інформаційних ресурсів, зорієнтованих на задоволення потреб обмеженого кола користувачів, внаслідок чого знижується ефект від впровадження новітніх інформаційних технологій;

2) практична відсутність у державних органах та організаціях спеціалістів з масового інформаційного обслуговування громадян, бізнесових структур;

3) нерозвинуті економічні, правові й організаційні механізми передачі державних інформаційних ресурсів всім категоріям користувачів;

4) неможливість об’єднання різноманітних даних, що збирають організації, підвідомчі різним органам державної влади, щодо визначених ділянок території, об’єктів або суб’єктів адміністративно-територіальних одиниць. І це всупереч нагальній потребі таких відомостей для вирішення багатьох комплексних завдань державного й господарського управління. Особливо гостро це стосується муніципального та регіонального рівнів у сфері створення державних кадастрів, реєстрів земельних і природних ресурсів, об’єктів нерухомості, населення, реєстру юридичних осіб. Ця проблема спричиняє колізії та суперечливості під час спільного використання інформаційних ресурсів різними державними органами при вирішенні міжгалузевих завдань;

5) відсутність єдиних правових норм, які регулюють доступ до державних інформаційних ресурсів та регламентують порядок передачі і використання інформації про діяльність органів державної влади, підприємств і організацій у комп’ ютерних мережах;

6) доступ до інформації обмежується її галузевою належністю, обумовлюється посадою і соціальним статусом користувача;

7) телекомунікаційні системи функціонують в інтересах органів державної влади, які недостатньо взаємодіють між собою, що призводить до дублювання інформації, надмірності у зборі первинної інформації, високої вартості розробок і експлуатації специфічних галузевих інформаційних систем;

8) нерівномірність розташування на території України джерел інформаційних ресурсів, яка посилюється технічними проблемами доступу до територіально віддалених інформаційних ресурсів, нерозвиненістю телекомунікаційного середовища, технічним станом засобів зв’язку тощо;

9) невідповідність розвитку ринкових відносин в інформаційних процесах світовому рівню;

10) відсутність єдиної державної політики щодо виготовлення та використання інформаційних ресурсів, необхідного рівня захисту інтелектуальної власності, прав виробників інформаційних продуктів;

11) невиправдано жорсткі режими таємності даних та відсутність інформації про наявність у масштабах країни інформаційних ресурсів заданої тематики, їх параметри, достовірність і якість.

Вищезазначені проблеми можуть бути розв’ язані, якщо держава змінить пріоритети в політиці формування та використання державних інформаційних ресурсів.