Основні складові бібліографічної інформації.

Інформація - це відомості або повідомлення про що-небудь. Проте бібліографічна інформація - це не просто відомості, а відомості про документи. На відміну від інших видів інформації, бібліографічна інформація (БІ) є складним соціальним явищем. В її створенні і передачі беруть участь люди (фахівці-бібліографи), і використовують її теж люди різних вікових категорій, з різними інтересами і рівнем підготовки, причому з різною метою (учбовою, професійною, науковою, загальноосвітньою). Головне - зрозуміти і засвоїти найважливіше: БІ - це вторинна інформація, тобто інформація про документи, необхідна для їх ідентифікації і використання. Основне суспільне призначення БІ полягає в задоволенні різноманітних інформаційних потреб суспільства в цілому і окремих користувачів (наприклад, читачів бібліотек).

Форми закріплення (фіксації) БІ і її передачі в сучасних умовах різноманітні – від найпростіших інформаційних повідомлень до складних по своїй структурі і великих за об’ємом бібліографічних посібників як в традиційному друкарському) вигляді, так і у вигляді електронних баз і банків даних.

Елементарною одиницею бібліографічної інформації є бібліографічне повідомлення. Бібліографічне повідомлення - це елемент БІ, що вміщує основні відомості про документ (про його частину або про групу документів), які наводяться в установленому порядку. Бібліографічне повідомлення виступає як зовнішня фор­ма існування БІ і може бути двох видів - усним і письмо­вим. Бібліографічне повідомлення, зафіксоване в письмово-документальній формі, називається бібліографічним записом.

Бібліографічний запис - це елемент БІ, що фіксує в документальній формі відомості про документ, що дозволяють його ідентифікувати, розкрити його склад і зміст з метою бібліографічного пошуку. Бібліографічний запис складається звичайно з декількох елементів, кожний з яких має своє призначення (виконує свої інформативні функції, тобто повідомляє певну інформацію про документ).

Найскладнішою формою документально зафіксованої БІ є бібліографічний посібник. Бібліографічний посібник - це впорядкована множина бібліографічних записів. Ця впорядкованість досягається різними способами - обліком спільності задуму, читацького призначення, змісту відображуваних документів та ін. В наш час в світі створюється безліч бібліографічних посібників різноманітної тематики і призначення, причому не тільки на традиційних, але і на електронних носіях. Кожний запис в посібнику має відповід­не місце, зумовлене змістом і формою посібника, і вступає у взаємодію з іншими. Завдяки цьому підвищується інформа­тивність кожного окремо взятого запису і посібника в ціло­му.

Поняття «бібліографічне повідомлення» і «бібліографічний запис» відбивають різні фази реального існування бібліографічної інформації. Бібліографічний запис — це структурно цілісний першоелемент будь-якого інформаційного посібника. Він наділений необхідною змістовно-ін­формаційною закінченістю (тобто подає з достатньою повнотою відо­мості про відповідний твір друку). Завдяки своїй цілісності й інфор­маційній закінченості бібліографічний запис може існувати як самостій­не джерело інформації (наприклад, каталожна картка, бібліографічне посилання в книзі) і може включатися до бібліографічного посібника як його елементарна одиниця.

Бібліографічна інформація — явище двостороннього зв'язку. Одним боком вона повернена до читача: орієнтує його у океані первинної інформації; другим — до джерел первинної інформації: впорядковує відомості про твори дру­ку. Як в першому, так і в другому випадках бібліографічна інформація спрямована на задоволення документально-інформаційних потреб суспільства, в цьому її соціальна при­рода й соціальне призначення.

Розрізняють три основні суспільні функції бібліографіч­ної інформації: комунікативну, пошукову, оціночну.

Комунікативна функція пов'язана з доведенням до читачів загальних відомостей про існування тих чи інших творів, а також про зміст творів, уже відомих читачеві.

Пошукова функція полягає у вирішенні завдань, зумов­лених бібліографічним пошуком тих чи інших документів. Ця функція може бути реалізованою, наприклад, за допо­могою алфавітного каталогу. Обом функціям — пошуковій і комунікативній — властивий формальний підхід до бібліо­графічного матеріалу (джерел первинної інформації).

Оціночна функція БІ пов'язана з безпосереднім практичним використанням творів друку і орієнтується на задоволення запитів конкретних груп читачів. Вона носить ціннісний характер і реалізується всією сукуп­ністю бібліографічних засобів: прямими" оцінками тво­рів друку, характером подачі бібліографічного матері­алу, його організацією тощо.

4. 3. Бібліографічний запис (склад елементів, їх інформативні функції)

Бібліографічні записи (БЗ) використовуються з різною метою: для складання бібліографічних посібників різних видів, бібліотечних каталогів і т. п. Цим пояснюється їх різноманітність і специфіка. Зокрема, каталогізаційні БЗ, вживані в бібліотечних каталогах (традиційних і електронних), обов’язково включають шифр зберігання видання у фонді. Об’єднані БЗ використовуються, коли потрібно привести відомості про перевидання, різних перекладах одного і того ж документа або про рецензії на нього. Наприклад, БЗ рецензії об’єднує, по суті, два записи БЗ - самого документа і БЗ рецензії. Розрізняються БЗ і по складу вхідних в них елементів.

Заголовок БЗ– це елемент БЗ, що розташований перед бібліографічним описом і призначений для впорядкованого пошуку БЗ.

Застосовуються різні заголовки:

Заголовок індивідуального автора містить ім’я особи, що створила документ самостійно чи в співавторстві з іншими особами.

Заголовок колективного автора - це назва організації постійного чи тимчасового характеру, відповідальної за видані від її імені документи.

Заголовок форми може містити різні відомості - назва країни, позначення виду документів, що дозволяє виділити окремо БЗ документів (наприклад, офіційних документів - законів, ухвал уряду та ін.) .

Бібліографічний опис є сукупністю відомостей про документ, наведених за певними правилами, встановлюють порядок розташування один за одним областей і елементів, призначених для загальної характеристики документа і його ідентифікації. З бібліографічного опису можна отримати інформацію про автора, назву, зміст, призначення, об’єм та інших особливостях документа, що роблять його відмінним від інших.

В бібліотечно-бібліографічній практиці застосовуються різні види бібліографічних описів, залежно від таких ознак, як об’єкт опису і повнота набору елементів:

· опис багатотомного видання (наприклад, зібрання творів певного письменника називається зведеним;

· опис складової частини видання (статті з газети чи журналу, твору, входить в яку-небудь збірку або тому зібрання творів і т. п.) називається аналітичним. В аналітичному описі завжди присутні дві частини, що включають різні відомості: перша - про складову частину, а друга - про видання, в якому вона опублікована. Застосовуються різні види аналітичних описів, які розрізняються залежно від того, в якому виданні опублікована складова частина.

· бібліографічний опис однотомного видання (наприклад, книги певного автора) називається монографічним

Бібліографічний опис є основним елементом бібліо­графічного запису. Всі інші елементи — анотація, індекс, рубрика тощо — включаються до запису за потребою. Тому бібліографічний запис може складатися лише з од­ного бібліографічного опису. В цьому випадку понятій­ний зміст термінів «бібліографічний опис» і «бібліогра­фічний запис» збігаються.

В деяких інформаційно-бібліографічних виданнях і на каталожних картках бібліографічний опис супроводжується класифікаційними індексами, певними довідками.

Терміни індексування - це класифікаційні індекси і предметні рубрики. Класифікаційний індекс — це умовне позначення схеми класифікації, до якого за змістом відноситься даний твір друку. В найзагальнішому розумінні класифікаційний індекс є умовним позначенням розділу класифікації, до якого відноситься документ за своїм змістом. Класифікаційний індекс виражається в цифровій, буквеній або змішаній формі (засобами класифікаційної інформаційно-пошукової мови - ІПМ) і встановлюється за допомогою спеціальних таблиць.

Предметна рубрика — цеелемент ІПМ, який є коротким формулюванням питання (предмету), що складає основний зміст документа (на природній мові).

Посилання- це запис, що пов’язує між собою частини документа, бібліографічні записи, класифікаційні розподіли, предметні рубрики.

В необхідних випадках БЗ включає також анотацію або реферат.

Анотація— це коротка, стисла характеристика письмового тво­ру; реферат— стислий виклад змісту твору друку з наведен­ням основних даних і висновків.

Анотація, як правило, доповнює і уточнює бібліографічний опис, будучи короткою характеристикою документа, що пояснює його зміст, призначення, форму і інші особливості.

Відповіднодофункціонального суспільного призначення розрізняють довідкові та рекомендаційні анотації.

· Довідковіанотації уточнюють неясний заголовок і повідомляють коротку інформацію (довідку) про автора, зміст, жанр і інші особливості документа, які відсутні в бібліографічному описі. Їх об’єм звичайно невеликий: від декількох слів до декількох рядків. Такі анотації доцільно складати для характеристики офіційних, наукових, виробничих практичних, довідкових видань.

· Рекомендаційні анотації, разом з короткою довідкою про документ, мають іншу мету - показати значення і особливості даного документа, його місце серед інших, близьких з тематики і призначення, зацікавити читача. Тому рекомендаційні анотації мають дидактичну спрямованість, часто містять педагогічні рекомендації і поради. За об’ємом вони звичайно значно більші довідкових анотацій. Вони застосовуються для розкриття змісту науково-популярної, художньої, дитячої літератури, масово-політичних видань, видань для дозвілля.

За способом характеристики первинних документів анотації можуть бути загальними і аналітичними.

· Загальна анотація характеризує зміст документа в цілому.

· Аналітичнаанотація розкриває якусь частину змісту документа, певний його аспект або зміст структурного елемента документа (глави, параграфа, окремої статті).

По кількості характеризованих в одній анотації документів анотації розрізняються на монографічні і групові.

· Монографічна анотація характеризує зміст і особливості одного документа;

· Групова (зведена) - характеризує зміст і особливості декількох близьких за змістом (якимсь іншим ознакам) документів, показуючи загальне і специфічне, а іноді - декілька творів одного автора (декількох творів одного жанру; документів одного вигляду; одного документа, який пов’язаний в тій або іншій мірі з тим документом, який анотується).

За об’ємом і глибиною згортання (інформації) анотації бувають:

· Пояснювальними(складаються з декількох слів або одного-двох речень, що пояснюють заголовок документа),

· Описовими (містять узагальнені характеристики документів у вигляді переліків основних питань, висловлених в них, відповідають на питання: «Про що повідомляється в документі?»;

· Реферативними (поєднують в собі властивості анотацій і рефератів, відповідають на два питання: “Про що повідомляється в документі?» і «Що саме з даного приводу повідомляється?».

4. 3. 2 Види рефератів.

Реферат - це короткий точний виклад змісту документа, який включає основні фактичні відомості і висновки без додаткової інтерпретації і критичних зауважень автора (укладача) реферату.

Інакше кажучи, реферат в лаконічній формі відповідає на питання: «Про що повідомляється в первинному документі?». Його головна відмітна особливість - інформативність (здатність стисло виразити значення первинного документа).

Реферати розрізняються за багатьма ознаками:

· по відношенню документа до певної галузі знання або області науки (реферати документів по суспільних, гуманітарних, природних, технічних науках або, наприклад, по філософії, економіці і т. д.) ;

· за способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти, які послідовно виражають зміст первинного документа в цілому; спеціалізовані або проблемні орієнтовані реферати, що акцентують увагу споживачів інформації на окремих темах або проблемах первинного документа),

· по кількості джерел реферування (монографічні, які характеризують один документ в цілому; реферати-фрагменти, які розкривають зміст якої-небудь частини: глави, розділу, параграфа; оглядові або зведені; групові);

· за формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані, змішані);

· за об’ємом або глибиною згортання (короткі, об’ємом не більше 850 друкарських знаків; розширені, об’єм які може складати 10-15% від об’єму первинного документа, залежно від його цінності, новизни і доступності);

· за авторством (авторські - автореферати, неавторські - складені працівниками реферативної або іншої інформаційної бібліографічної служби) і ін.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте аналіз генезису поняття “бібліографічна інформація”.

2. Назвіть форми існування бібліографічної інформації.

3. Дайте визначення основних елементів бібліографічної інформації.

4. Дайте визначення бібліографічного запису та назвіть основні його елементи.

5. Які інформативні функції виконують елементи бібліографічного запису?

6. Дайте визначення анотації та назвіть її основні види.

7. Дайте визначення реферату.

Теми рефератів

Мета: Ознайомлення з базовими елементами бібліографічної інформації.

Питання:

1. Дати аналіз діяльності системи “документ – споживач” як джерела виникнення бібліографічної інформації.

2. Дати визначення поняття “інформаційного бар’єру”. Проаналізувати сутність інформаційних бар’єрів.

3. Проаналізувати зовнішню структуру бібліографічної інформації та форми її існування.

4. Зробити аналіз складових елементів бібліографічного запису.

5. Проаналізувати основні функції бібліографічної інформації.

6. Дати визначення властивостей бібліографічної інформації.

7. Проаналізувати внутрішню структуру бібліографічної інформації.

1. ГОСТ 7. 0-84. Библиографическая деятельность. Основные термины и определения. -М., 1985. -24 с.

2. Буран В. Я., Довгопола О. П., Пупченко В. В. Бібліографія: загальний курс. – К.: Вища школа, 1984. – 214 с.

3. Диомидова Г. Н. Библиографоведение; Учебник для ср. Проф. уч. зав. – СПб, 2002. – 228с. (Серия “Библиотека”).

4. Коршунов О. П. Библиографоведение: общий курс. – М.: Книжная палата, 1990. – 231 с.

5. Сорока М. П. Національна система реферування української наукової літератури / НАН Українеи. Нац. Бібліотека України імені В. І. Вернадського. – К.: НБУВ, 2002. – 209 с.

6. Справочник библиографа /Редкол.: В. А. Минкина, А. Н. Ванив, А. В. Соколов, Г. В. Михеєва, А. А. Джиго. – Спб., 2002. – 512 с. – (Серия “Библиотека”).

7. Справочник библиотекаря / Науч. Ред. А. Н. Ванеев., В. А. Минкине. – СПб. “Профессия”, 2002. – 448 с. – (Серия “Библиотекак”).

8. Черних О. Читач як суб’єкт комунікації // Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. –К. - 2003. - №6 (83)

9. Швецова - Водка Г. М. Загальне бібліографознавство: Основи теорії
бібліографії. -Рівне, 1995. – 183с.