Загальне поняття про бібліографічну інформацію.

Інтенсивність книгодрукування в наш час вступила у протиріччя з фізичними можливостями людини в сприйман­ні й переробці інформації. Саме тому соціально важливим є питання про те, як виявляти потрібні публікації і що від­бирати для читання з величезного масиву друкованої про­дукції. Ця проблема розв'язується за допомогою бібліогра­фічної інформації.

Бібліографічна інформація (БІ) — це інформація про твори друку, яка дозволяє стежити за літературно-документальним потоком, орієнтуватися в друкованій продукції, оперативно виявляти й відбирати для практичного викори­стання конкретні публікації. Для бібліографічної інформа­ції достатньо мати загальні відомості про твори друку, взя­ті з титульних сторінок відповідних видань (або з біб­ліографічних джерел — каталогів, покажчиків літератури тощо). Такими відомостями є: прізвище автора; назва тво­ру; рік, місце видання (або джерело публікації); назва книговидавничої організації і т. д.

Бібліографічну інформацію називають ще вторинно-документальною інформацією, або інформацією другого ступеня. Це означає, по-перше, що БІ оперує не конкретними знаннями, які містяться в джерелах пер­винної інформації (книгах, журналах, газетах тощо), а лише відомостями про ці джерела. По-друге, для того щоб перетворитися з абстрактного поняття в предметно-реальне явище, БІ має бути зафіксованою на папері (або на яко­мусь іншому матеріалі) у вигляді рукописного або друко­ваного тексту,— тобто набути вигляду документа. Документ - єдність інформації та речовинного носія, яка використовується в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі як канал передачі інформації (канал комунікації).

Отже, власне бібліографічна інформація не дає наукові й прикладні знання, як це притаманно книзі, статті чи ін­шим творам друку; вона лише повідомляє, в яких творах можна знайти ті чи інші знання. Не випадково бібліогра­фію, емблемою якої ще в давнину був золотий ключ, колись тлумачили як «ключ до всіх знань». Ключ до знань, але не самі знання — в цьому суть бібліографічної інформації.

Людство навчилося користуватися бібліографічною інформацією ще задовго до того, коли були осмислені її природа, значення та місце в житті суспільства. Про не свідчать літературні пам'ятки, що дійшли з сивої давнини і відповідають сучасним уявленням про конкретні фор­ми бібліографічної інформації, зокрема переліки книг, зроблені на глиняних плитках (найдавніша, датована 2000 роком до н. е)

Той, хто складав ці списки та переліки книг, займався, якщо вжити сучасну термінологію, бібліографуванням — підготовкою бібліографічної інформації для її практичного використання. Вивчення староєгипетських документальних джерел за два з половиною тисячоліття дозволило виявити тексти, які включали бібліографічну інформацію. Їх можна поділити на бібліографічні вступи, текстові посилання, меморіальні списки відомих авторів, бібліотечні каталоги, бібліографічні списки.

Бібліографічні вступи - це відомості про твір на початку його тексту (ім’я автора, заголовок, читацький адресу і ін.) ; відомості про авторів на початку творів, що мають автобіографічний характер; заголовки творів в тексті і поза текстом; відомості про листування в заключній частині тексту.

Бібліографічний вступ в сучасному розумінні - це титульний лист, на якому наведені відомості, необхідні для ідентифікації твору до ознайомлення з текстом. В єгипетській літературі такі вступи застосовувалися в дидактичних творах, названих «повчаннями», а також в творах інших жанрів - «оповіданнях» і «піснях». Структура бібліографічних вступів була уніфікована, тобто відомості в них приводилися в певному порядку відповідно до форми, прийнятої в той або інший період - відомості про автора і про особу, для якої призначався текст; іноді додатково указувався титул, професія, відомості про походження самого автора і його сина або учня; заголовок твору і зведення, пояснюючі його (причини, спонукає створити твір, оцінка автором своєї праці, короткий виклад змісту та ін.) . Отже, вже тоді формува­лася бібліографічна діяльність - до якої в кінцевому підсумку зво­диться поняття «бібліографія» в сучасному розумінні.

Бібліографічна інформація є результатом ціле­спрямованої бібліографічної діяльності й виникає в проце­сі взаємодії суб'єкта і об'єкта цієї діяльності (людини і джерел первинної інформації). Сучасна бібліографічна інформація має справу не лише з книгами, журналами, газетами та іншими видами, друко­ваної продукції, а й з такими документами, як звукозаписи па платівках і магнітних стрічках, фотографії, кіноплівки, діапозитиви, карти, креслення тощо. За обсягом вона може cкладатися із відомостей про десятки й сотні документів і може обмежовуватися відомостями про один який-небудь документ (або лише про якусь частину документа).

4. 1. 1. Система “документ - споживач” як джерело виникнення бібліографічної інформації.

Система “документ - споживач” – це частина, чи підсистема, системи документальної комунікації. Вона може розглядатися як самостійна, тому що документ, створений комуні катом для передачі інформації, відокремлюється від нього, існує сам по собі. Для споживача сам документ є джерелом інформації, з яким у споживача встановлюються різні відношення.

Система “документ-споживач” складається з двох основних елементів: документа та споживача. Крім них, вона містить у собі різні відношення між документами та споживачами інформації, та необхідності - посередників, які допомагають споживачу одержати інформацію з документа.

Система “документ - споживач” / або її різновид – система – читач” /вважається джерелом виникнення БІ. Причина виникнення полягає в тому, що між документом і споживачем /або книгою та читачем/ не завжди встановлюються відношення відповідності. Відповідність між документом і споживачем існує тоді, і документ доступний для споживача з погляду свого місцезнаходження, можливості використання з метою одержання інформації, зумілості змісту і т. п.

Між документом і споживачем можливі відношення суперечності /протиріччя/, які інакше називають “інформаційними бар’єрами”. Причини виникнення інформаційних бар’єрів (або суперечностей, протиріч) полягають у дискретній формі існування (тобто відокремленості, відособленості) та якісній неоднорідності як документів так і споживачів. Тобто у природі існують не один документ і не один споживач, які відразу знаходять одне одного. Не завжди той чи інший документ потрапляє до того (чи такого) споживача, котрому він призначений. Так сам як окремий споживач не завжди зразу знаходить той (чи такий) документ, в якому є потрібна споживачу інформація.

Загальний перелік інформаційних бар’єрів:

1) Змістовий;

2) Просторовий;

3) Мовний (коли споживач не знає мови, якою написаний документ);

4) Кількісний (коли кількість документів, в яких міститься потрібна споживачу інформація, перевищує його можливості ознайомиться з усіма документами; або навпаки: коли невелика кількість документів не дає можливості ознайомитися з їх змістом багатьом бажаючим споживачам);

5) Психологічний (коли споживач має певні психологічні упередження по відношенню до документів деяких видів, типів, жанрів, тощо);

6) Орієнтаційно-вибірний (коли споживач не вміє орієнтуватися серед документів і вибирати ті, що потрібні);

7) Якісний (коли споживач не може вибрати кращі документи з багатьох, що існують).

Існує поділ інформаційних бар’єрів на об’єктивні – тобто такі, що не залежаь ні від документів, ні від споживачів - і суб’єктивні, ті, що виникають завдяки певним властивостям документів або споживачів. Суб’єктивні бар’єри, в свою чергу, можна поділити на: такі, що залежать від споживачів; такі, що залежить від авторів документів; такі, що залежать від того комунікаційного посередника, який допомагає виникненню документа; такі, що залежать від того комунікаційного посередника, який допомагає документу потрапити до споживача (наприклад, книжкової торгівлі чи бібліотеки).

4. 1. 2 Документально-бібліографічні потреби як причина виникнення основних суспільних функцій бібліографічної інформації (БІ)

Для того, щоб зрозуміти сутність БІ, треба вияснити, яким потреба суспільства вона відповідає.

Потреба у БІ виникає у людини на підставі потреби в інформації, що міститься у документах. Потребу у БІ називається бібліографічною потребою, потреба у документах – документальною потребою, потреба в інформації – інформаційною потребою.

Інформаційна потреба виникає у людини в процесі діяльності, коли виникає необхідність одержання нових та знань або вияснення тих чи інших фактів.

Інформаційна потреба приводить людину до інформаційно-споживчої діяльності (ІСД) – тобто діяльності споживача інформації, спрямованої на її пошук та споживання.

Бібліографічна потреба виникає у споживача на підставі існуючих документальної та інформаційної потреб.

Основні документально-бібліографічні потреби є такими:

1) Потреба у пошуку документів;

2) Потреба в оповіщенні про зміст документів;

3) Потреба в оцінці документів.

Якщо погодитися з тим, що основні документально-бібліографічні потреби зводяться до трьох вищеназваних, то основні функції БІ визначаються як встановлення трьох типів відповідностей документом і споживачем.

Перший тип – встановлення наявності та місцезнаходження певних документів, або формальні відповідності;

Другий тип – доведення до споживачів відомостей про зміст, семантику, документів; це - змістовні відповідності;

Третій тип – оцінка документів за різними якісними ознаками тобто ціннісні відповідності.