Проектування підходів ліній до великих залізничних вузлів

Головні ділянки залізниць виникають у великих залізничних вузлах шляхом злиття декількох магістралей і будівництвом спеціальних колій для обслуговування інтенсивного вантажного, пасажирського і приміського руху. Їхня довжина досягає 100 км і більш. Головні ділянки можуть бути трьох-, чотирьох- і шестиколійні. Головна задача, яку вони виконують, - це забезпечення безперешкодного пропуску вантажних і пасажирських поїздів і регулярного, з великою частотою, приміського пасажирського руху, що зв'язує велике місто з приміськими зонами, у яких проживає велика кількість населення.

Найбільш часто головні ділянки проектуються трьох- і чотирьохколійними. Шестиколійні головні ділянки, коли кожному виду руху (вантажний, пасажирський, приміський) відповідала б своя пара колій, практично не будуються, тому що це викликає великі капітальні вкладення і, певною мірою, погіршує обслуговування дальніх приміських зон через неможливість здійснення обгону приміських поїздів, що йдуть у межах близьких до міста зон із зупинками, більш швидкісними поїздами, що ідуть на кінцеві зони.

На головних ділянках дуже важливо правильно спеціалізувати головні колії. Спеціалізація колій залежить від розмірів руху, співвідношення вантажних, дальніх і приміських поїздів, розташування головних пасажирських, сортувальних, вантажних і технічних станцій, розміщення промислових підприємств, наявності кільцевих залізниць.

Рис. 13.1. Схема головної ділянки

Рис. 13.2. Схема спеціалізації шляхів на головних ділянках

Тому що вантажний і пасажирський рух на підходах до головних ділянок здійснюється по одним і тим самим коліям, доцільно залишати таку спеціалізацію й у межах головної ділянки, розділяючи їх тільки при підході до сортувальної станції (рис. 13.1). Спеціалізація колій повинна забезпечувати гнучкість організації руху поїздів. За умовами зручності пасажирів доцільно зовнішнє розташування головних колій для приміського руху, тому що це забезпечує посадку і висадження без перетинання головних колій. При зосередженні приміського руху на одній парі колій платформи доцільніше розміщати з зовнішньої сторони колій, зв'язуючи їх одну з одною переходами (мостом і тунелем). На триколійній ділянці таке рішення недоцільне, тому що не забезпечується можливість зупинки поїздів інших зон. Тому на такій ділянці платформи можуть розташовуватися в залежності від напрямку переважних потоків між коліями I і III чи II і III (рис. 13.2).

При триколійному підході в багатьох випадках доцільно спеціалізувати середню колію для двосторонньої дії (див. рис. 13.2), що забезпечує гарну організацію руху. У цьому випадку в залежності від часу доби середня колія може використовуватися для пропуску більш швидких поїздів, що ідуть по зовнішній колії (ранком) чи для вантажного і дальнього пасажирського руху (денний і вечірній час).

Рис. 13.3. Схеми розв'язок головних колій на головній ділянці

Перехід від двоколійної на чотириколійну ділянку може здійснюватися з розташуванням на одному полотні обох двоколійних ліній (див. рис. 13.2, а) або з розташуванням колій кожного напрямку поруч попарно (рис. 13.3). Попарне розташування колій більш доцільно, тому що забезпечує кращий обгін і маневрування.

Обходи вузлів

Для зменшення пробігу рухомого складу, поліпшення організації руху вагонопотоків і розвантаження окремих ділянок внутрівузлових ліній у вузлах будуються обходи, які використовуються для пропуску вантажних поїздів поза основними елементами вузла, кутових транзитних поїздів без заходу у вузол (рис.13.4), поїздів в обхід великих мостових переходів (рис. 13.5). Обходи у вузлах підрозділяються на глибокі, паралельні ходи і місцеві.

Рис. 13.4. Схема обходу пасажирської і сортувальної станцій вузла

Рис. 13.5. Схема обходу у вузлі з великим мостовим переходом

Глибокі обходи проектуються звичайно у вигляді повного кільця чи його частини, які зв'язують між собою лінії, що сходяться до вузла. Такі обходи розташовуються на відстані 20...30 км від міста. Паралельні ходи використовуються у вузлах для відгалуження транзитних потоків і зменшення пробігу транзитних поїздів. Місцеві обходи влаштовуються в разі потреби пропуску поїздів чи передач без заходу на окремі станції чи устрої вузла.

Обходи у вузлах будуються у випадках перевантаження існуючих транспортних пристроїв чи виносу вантажного руху з центральних районів міста. На обходах вузлів можуть розміщатися вантажні станції (див. рис. 13.4, 13.5), призначені для обслуговування промислового району міста, пасажирські зупинні пункти, технічні пасажирські станції, основні сортувальні станції (при перебудові залізничного вузла).

При проектуванні і будівництві обходів необхідно враховувати: технологію роботи станцій і прилягаючих ділянок залізниць; необхідність пропуску транзитних поїздів без зміни маси; можливість використання існуючих пристроїв (локомотивне, вагонне господарство й ін.) і розміщення екіпірувальних пристроїв для поїзних локомотивів, що ідуть по обходу, і пунктів технічного обслуговування на передвузлових станціях; перспективні розміри руху поїздів, що обумовлюють число головних колій на обході і види розв'язок у пунктах перетинання; оборонні вимоги.