Структура філософії.

Галузь філософії, яка своєю метою має осмислення світу, осмислення проблем буття взагалі, зветься онтологією (вчення про буття).

Предметом філософської рефлексії є проблема можливостей людського пізнання, відшукання істини, співвідношення істини та хибності. Ця галузь філософського знання має назву "гносеологія" (від грецької ¢¢гнозіс¢¢ - знання, ¢¢логос¢¢ - вчення).

Проблеми відповідності думки предмету думки, закони правильного мислення складають предмет такої галузі філософського знання, як логіка.

Походження, сутність, родові і історичні якості людини, її призначення і сенс життя є предметом філософської антропології, філософського вчення про людину.

Система пріоритетів людського життя, ціннісні орієнтації людського життя, ціннісні орієнтації людини, система ідеалів і цінностей складають предмет аксіології.

Філософське осмислення проблем відносин людини і суспільства, суспільного прогресу, законів і мети історії людства постає предметом філософії історії або соціальної філософії.

Проблеми визначення змісту таких понять, як добро і зло, гідність, честь, відповідальність і обов'язок, щастя, справедливість, загальні засади та проблеми людського спілкування вивчає така гілка філософського знання, як етика.

Функції філософії.

Визначаються дві основні базові функції: світоглядна та методологічна. Зміст світоглядної функції полягає в осмисленні і обґрунтуванні світоглядних ідеалів. Зміст методологічної функції є обґрунтування стратегії реалізації цих ідеалів.

Підфункції можуть бути класифіковані стосовно: 1) галузі філософії; 2)предмету осмислення ; 3) аспекту розглядання і розкриття змісту вихідної абстракції та її головного протиріччя. Зазначимо наступні функції філософії:

1. Філософія виконує аксіологічну функцію – дослідження системи цінностей, визначення їх порівняльної значущості, будь-яке філософське знання містить момент оцінки і формується з тих або інших цінностей.

2. Світоглядна ф-ція пов'язана із спробою теоретичного, понятійного пояснення світу і людини. Допомагає знайти і пояснити свої життєві орієнтири, зміст і значення життя. Світоглядна функція пов'язана із з'ясуванням місця людини в світі, з дослідженням типів і форм її відношення до навколишньої дійсності, орієнтації людини на певні цінності.

3. Методологічна ф-ція виявляється в методології теоретичного і практичного пояснення навколишньої дійсності. Методологічна функція полягає в тому, що філософія виступає способом навчення тому, як пізнати і реалізувати те, що безпосередньо не дане у філософській теорії, але що з її допомогою знаходиться суб'єктом як позитивний, змістовний.

4. Прогностична ф-ція - завжди будувалися гіпотези про розвиток реальності, спроби визначити шляхи розвитку суспільства, з тією або іншою частиною вірогідності.

5. Критична ф-ція - філософське знання завжди повинне бути побудовано на сумніві, опозиції до емпіричної дійсності. Важливий критичний підхід не тільки попередників, але і критика до власних роздумів. Це руйнування стереотипів, забобон, пошук нових шляхів.

6. Пізнавальна (гносеологічна) функція філософського знання дає людині орієнтири в пізнавальній діяльності, критерії правильного руху до дійсних знань. Вона не вичерпується дослідженням категоріальної структури наукового мислення, принципів теоретичної діяльності. Філософія будує власні змістовні теорії, в яких відображаються загальні зв'язки і відносини дійсності.

7. Виховна функція – формує процес самовиховання, потяг до самовдосконалення, творчий підхід до життя.

8. Чи виконує філософія ідеологічну функцію і чи повинна виконувати? Вона здійснювала цю функцію в ідеологізованій суспільній атмосфері, виступаючи частиною державного ідеологічного апарату, як деякий засіб розповсюдження однодумності по тих або інших світоглядних проблемах. Вона не повинна виконувати таку функцію, інакше філософія перестає здійснювати своє істинне призначення – бути формою вільної духовної творчості.