Історичні типи світогляду.

Поняття світогляду, його суспільно-історичний характер.

Світогляд – це складне, синтетичне, інтегральне утворення суспільної і індивідуальної свідомості; це сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають загальне усвідомлення, розуміння світу, місця в ньому людини, а також ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції. В ньому присутні різні компоненти: знання, переконання, вірування, настрої, прагнення, цінності, норми, ідеали і т.д. Світогляд – погляд на світ – найбільш загальне уявлення людини про навколишній світ і місце в ньому людини. Світогляд – це духовне утворення, в якому містяться життєві погляди з їх раціональними та ірраціональними елементами, наукові, художні, ціннісні, політичні міркування; переконання, ідеали, принципи та оцінки.

Основна ознака світогляду полягає в тому, що він є не просто знаннями про навколишній світ або про людину в ньому, а певна система поглядів на місце і роль людини у світі. По характеру світогляд поділяють на 2 рівні (пласта) світогляду: життєво-практичний і теоретичний.

Світогляд за змістом може бути: науковим і ненауковим, матеріалістичним і ідеалістичним, консервативним і реформаторським, революційним і ліберальним.

Структура світогляду:

1. за співвідношенням інтелектуального та емоційного: світосприймання, світовідчуття і світорозуміння.

- Світосприймання. Формування пізнавальних образів на основі наочних уявлень.

- Світовідчуття. Емоційно-психологічний шар світогляду, тобто це почуття, емоції, настрої. Засновано на плотсько–наочному (емоційно–образному) сприйнятті. Визначає емоційний настрій (оптимізм-песимізм, дружба-ворожнеча і т.д.)

- Світорозуміння. Це суто пізнавально-інтелектуальна сторона світогляду.

2. за ступенем загальності:індивідуальний, груповий, загальнолюдський.

Історичні типи світогляду.

Виокремлюють три історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський.

Найперший тип світогляду - міф. Міф - це сукупністю всього, що знала людина про світ. Природа або культура подаються і пояснюються в наївно-уособленій формі, переробленій у фантазії етносу (народу). Головна функція міфу- регулююча, а також забезпечувався зв'язок поколінь, впроваджувались норми поведінки. В рамках міфів відбувалося накопичення і збереження знань.

В 6 ст. до н.е. починає з'являтися інший тип світогляду - релігія. В результаті розвитку суспільного життя, переходу від первісних форм до більш високих, міф втрачає своє домінуюче значення. Виникає потреба в пошуку нових відповідей на ті самі питання. Релігія близька до міфу, багато схожості, навіть в сучасних релігіях є міфічні уявлення. Релігія – це одна з форм суспільної свідомості, яка містить фантастичне відображення у свідомості людей пануючих над ними природних і суспільних сил. Найголовніша відмінність - міф не розділяє земне (природне) і надприродне, а релігія чітко їх розділяє. Релігія в перекладі означає благочестя.

Релігія - такий тип світогляду, для якого характерне подвоєння на світ природний (поцейбічний) і надприродний (потойбічний). Релігія сформувалась на основі постійного вторгнення в життя людей «вищих сил». Вони виступали як уособлення добра і зла, звідси – поєднання страху і поваги у людей, прагнення знайти захист у зверненні до богів.

В цей же час, близько 6-5 ст до н.е. починає формуватися наука (переднаука, перше наукове уявлення). Наукові уявлення починають ставити під сумнів міфи. Але наука не здатна виконати світоглядну функцію і нішу займають релігія і філософія. Філософія - такий тип світогляду, який є системою найзагальніших уявлень про світ і місце в ньому людини. Філософія пройшла довгий шлях, перш ніж перейшла в культуру.