І способи їхнього вирішення в історії людської думки 5 страница

Г.Гадамер: 1) бачив основну задачу філософії в практиці тлумачення і осмислення тексту,де текст – це культура; 2) головна категорія герменевтики,по Гадамеру, – це розумінняяк проникнення в механізми життя; воно – не межа пізнання, а спосіб буття людини; 3) розумінню передує передрозуміння, передсвідомість розуміючої людини, обумовлені часом і умовами її існування; 4) в діалозі завжди троє учасників: а) текст, б) інтерпретатор тексту, в) час; розуміючи культуру минулого, ми самоусвідомлюємо себе і суспільство, в якому живемо.

Засновники прагматизму (Ч.Пірс, У.Джемс, Дж.Дьюї) звернули увагу на те, що ефективність наукової теорії не пов’язана з її істинністю. Більш того, дії людини можуть бути успішними і на основі помилкових теорій (особливо політичних, культурних, філософських). Потреби і інтереси людини визначають багато в чому її пізнання. Теоретичне знання ніколи не буває вільним від людини і людства.

Окремі оригінальні ідеї представників цієї школи.

Ч.Пірс: 1) вважав, що два основні стани свідомості: стан сумніву і стан віри; людина завжди прагне віри як позитивного стану духу, що підводить до дії; дослідження – це перехід від сумніву до віри, а істина – це те, в що я вірю; 2) стверджував, що наука не містить об'єктивних істин, вона є колективною вірою в істини своєї епохи; 3) наука корисна людині, вона забезпечує досягнення практичної мети; якщо істини науки перевіряються і підтверджуються практикою і здатністю забезпечити інтереси людини – вони корисні (істина – те, що корисно).

У.Джемс: 1) вважав, що всякий стан свідомості є станом певної особи; в свідомості постійно відбувається зміна станів (потік свідомості), і вона безперервна; свідомість є активною першоосновою, що вибирає з різних станів якийсь визначений; 2) емпіричні методи домінують над раціональними (принцип радикального емпіризму); 3)філософіяповинна сприяти не осмисленню першооснов буття, а створенню загального методу рішення тих проблем, які встають перед людьми в різних життєвих ситуаціях.

Дж.Дьюї: 1) стверджував, що задача філософії полягає в такій організації життєвого досвіду, перш за все всього устрою соціального буття, який сприяв би поліпшенню способу життя людей; 2) засобом для цього повинен стати метод науки і розуму, який служив би знаряддям, інструментом, відповідним нашим прагматичним прагненням; ідеї, теорії покликані виступати в ролі життєво необхідних інтелектуальних інструментів (інструменталізм); 3) практична доцільність – критерій не тільки істинності, але і моральності; метод інструменталізму придатний для ефективного вирішення будь-яких проблем в суспільстві.

Окремо від розглянутих трьох напрямів в сучасній некласичній філософії стоїть філософія постмодерну (Ж.Дерріда, Ж.Делез, Ж.Батай, М.Бланшо, Р.Рорті та ін.), щопретендує на статус деякої загальної методології для всіх інших філософських шкіл, оскільки пропонує їм нові способи і правила інтелектуальної діяльності (дискурс). Постмодерном називають нові концепції філософії, нові типи філософствування, щовідмовили в довір'ї законодавчому розуму, його праву встановлювати міру і межу в ім'я вищих цінностей. Від філософіїзалишається тільки форма інтерпретації, а тому розум повинен займатися не пізнанням істини, а перетворитися на інтерпретативного посередника між різними областями культури. Тим самим філософія перетворюється на різновид літературних творів. Вона більш не вирішує ніякихпроблем, не ставить останніх питань про людину, сенс буття, про відношення до Абсолюту і т.д.

Філософський дискурс постмодерну: 1) відмова від законодавчого розуму на користь інтерпретативного; 2) визнання позарационального словесного потоку найбільш адекватною формою вираження становлення мислення; 3) відмова від істини, джерела, причини на користь сліду; 4) відмова від сутності, мети, задуму на користь гри, випадку; 5) відмова від понять метафізика, трансцендентне на користь іронії та іманентного; 6) відмова від визначеності на користь невизначеності; 7) відмова від понять синтез, творення, творчість на користь деконструкції та деструкції; 8) на зміну термінам жанр, межа тексту приходять текст або інтертекст.

Контрольні питання

1. Вкажіть і схарактеризуйте основні філософські проблеми.

1. Вкажіть філософські доктрини античності (одну з них більш докладно).
2. Схарактеризуйте сучасну релігійну філософію неотомізму та її витоки.
3. Які проблеми вирішують філософські антропологічні концепції ХХ–ХХІ ст. Назвіть основні ідеї екзистенціалізму.
4. В чому сутність позитивізму, неопозитивізму, постпозитивізму?