Основні терміни і поняття. Еквіваленти грошових коштів; інвестиція; поточна фінансова інвестиція; фінансова інвестиція.

Еквіваленти грошових коштів; інвестиція; поточна фінансова інвестиція; фінансова інвестиція.

Питання для самоперевірки

1. Які існують види фінансових інвестицій?

2. Як і з якою метою здійснюють поточні фінансові інвестиції?

3. Як оцінюються поточні фінансові інвестиції?

4. Як здійснюється облік придбання поточних фінансових інвестицій?

5. Як здійснюється облік реалізації поточних фінансових інвестицій?

Тема 1.7. Облік дебіторської заборгованості

Питання для вивчення

1. Дебіторська заборгованість, її визнання.

2. Довгострокова дебіторська заборгованість.

3. Облік розрахунків з покупцями та замовниками, іншими дебіторами.

4. Облік розрахунків з підзвітними особами.

5. Облік дебіторської заборгованості по нарахованих доходах.

6. Облік розрахунків за претензіями.

7. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків.

Дебіторська та кредиторська заборгованості виникають між суб’єктами підприємницької діяльності під час їх фінансово-господарської діяльності шляхом укладання та виконання різних договорів, угод, домовлень тощо.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Причому сторони (укладачі договору) є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначати в тексті всі умови договору необов’язково, досить встановити, що його окремі умови визначають відповідно до типових умов договорів певного типу. Договір набирає чинності з моменту його укладання. Зміни ціни договору вже після його виконання не допускаються.

Види договорів: договір купівлі-продажу; договір міни; договір поставки; договір дарування; договір пожертви; договір купівлі-продажу корпоративних прав; договір ренти; договір оренди транспортного засобу; договір позички; договір фінансового лізингу; договір на виконання науково-дослідних робіт; договір підряду; договір будівельного підряду; договори перевезення і транспортного експедирування; договір зберігання; договір доручення; договір комісії; договір комерційної концесії (франчайзинг); ліцензійний договір; договір переведення боргу; договір поруки; договір позики; договір про заставу майна тощо.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оферта повинна містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, а згода акцептанта повинна бути повною і безумовною.

Проведення розрахунків між сторонами договорів є невід’ємною частиною діяльності будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності. Оскільки при виконанні договірних зобов’язань між сторонами виникають зустрічні зобов’язання: одна сторона потребує компенсації заборгованості, а інша має зобов’язання її погасити. Таким чином, в бухгалтерському обліку першої сторони виникає дебіторська заборгованість, а в іншої – кредиторська заборгованість.

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів та інших активів.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Дебіторська заборгованість класифікується на довгострокову дебіторську заборгованість та поточну дебіторську заборгованість.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Для обліку дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, для обліку активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, а також для обліку інших необоротних активів, які не знайшли безпосереднього відображення на інших рахунках необоротних активів використовується рахунок 18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи”.

Рахунок 18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи” має такі субрахунки:

181 “Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду”, який призначено для відображення чистих інвестицій орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”;

182 “Довгострокові векселі одержані”, який призначено для ведення обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

183 “Інша дебіторська заборгованість”, який призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи ”, зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими судами тощо, інші види розрахунків.

184 “Інші необоротні активи”, який призначено для обліку активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, зокрема грошових коштів, а також інших активів, які безпосередньо не можуть бути відображені на інших рахунках обліку необоротних активів.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення, за видами інших необоротних активів.

Бухгалтерський облік довгострокової дебіторської заборгованості відображається у такий спосіб: отримання у забезпечення від дебітора довгострокового векселя відображається по Дт 182 “Довгострокові векселі одержані” та Кт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”; отримання від покупця довгострокового векселя в погашення заборгованості відображається по Дт 182 “Довгострокові векселі одержані” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”; передача довгострокового векселя в погашення кредиторської заборгованості Дт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” та Кт 182 “Довгострокові векселі одержані”; погашення довгострокового векселя покупцем Дт 31 “Рахунки в банках” та Кт 182 “Довгострокові векселі одержані”; видача довгострокової позики робітнику підприємства з каси Дт 183 “Інша дебіторська заборгованість” та Кт 30 “Готівка”; погашення заборгованості по довгострокових позиках робітниками підприємства шляхом внесення на поточний рахунок Дт 31 “Рахунки в банках” та Кт 183 “Інша дебіторська заборгованість” тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість підприємства використовується журнал-ордер № 3 та відомості до нього.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, робіт, послуг та оцінюється за первинною вартістю. Вона входить до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, для чого обчислюється величина резерву сумнівних боргів виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), входить до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Наявність сумнівного боргу обумовлює можливість втрати доходу і зменшення прибутку.

Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з:

· класифікації дебіторської заборгованості. Метод передбачає групування дебіторської заборгованості за термінами її погашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості в обраному для спостереження періоді визначається за формулою:

Кс= ∑ Бзн₁ / ∑Дзн₁,

де Бзн₁ –безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи в складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді;

Дзн₁ – дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді.

Або

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості за і-й місяць обраного для спостереження періоду визначається за формулою:

Кс= (∑ Бзн₂ / Дзн₂)/і,

де Бзн₂ – фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за і-й місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн₂ – дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець і-го місяця, обраного для спостереження;

і – кількість місяців в обраному для спостереження періоді;

· питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;

· величини сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів, в разі недостатньо нарахованого резерву – списується на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості входить до складу інших операційних доходів.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення ведеться на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів”.

Для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем застосовується рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Покупці – це фізичні та юридичні особи, які придбали товари та яким виконали роботи й надали послуги.

Замовники – це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Основними джерелами інформації для контролю за розрахунками підприємства по товарних операціях є: договори, накладні, рахунки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні тощо.

Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Бухгалтерський облік операцій по розрахунках з покупцями та замовниками ведеться у такий спосіб: повернення грошових коштів, раніше отриманих за реалізовану продукцію відображається по Дт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” та Кт 31 “Рахунки в банках”; відображення виникнення доходу і дебіторської заборгованості в момент реалізації готової продукції (робіт, послуг) Дт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” та Кт 70 “Доходи від реалізації”; відображення надходження коштів за раніше відвантажену продукцію Дт 31 “Рахунки в банках” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”; списання дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів Дт 38 “Резерв сумнівних боргів” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”; взаємозарахування заборгованостей у випадку попередньої оплати продукції Дт 681 “Розрахунки по авансах отриманих” та Кт 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість підприємства використовується журнал-ордер № 3, відомість 3.1.

Підзвітні особи – це працівники підприємства, яким видані грошові кошти під звіт. Список осіб, які мають право отримувати готівку під звіт , затверджується керівником підприємства. Під звіт видається готівка на операційні, господарські та витрати, пов’язані з відрядженням, на визначений термін і мету.

Для правильного ведення бухгалтерського обліку слід ознайомитись з наступними документами:

1. Щодо врахування квартальних премій при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відрядження - Лист Мінсоцполітики від 21.09.2012 р. №991/13/84-12

2. Деякі питання витрат на відрядження - Лист ДПС України від 5.05.2011 № 8434/6/15-0315

3. Щодо терміну надання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт - Лист ДПС України від 6.02.2012 № 2292/6/23-50.0214

4. Щодо направлення працівників у відрядження - Лист Мінсоцполітики від 14.12.2011 р. №350/06/186-11

5. Щодо службових відряджень - Лист Мінфін от 22.11.2011 № 31-07230-16-10/28802;

6. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон - Наказ Мінфіну від 17.03.2011 № 362

7. Щодо витрат на відрядження - Лист Мін'юст України від 13.02.2012 № 54-0-2-12/7.2

8. Щодо мінімального розміру добових витрат для працівників підприємств, які не фінансуються (утримуються) за рахунок бюджету - Лист ДПС України от 6.10.2011 № 1033/5/15-1416

9. Щодо надання роз’яснення на запит про віднесення до складу витрат витрат на відрядження працівників небюджетного підприємства (витяг) - Лист ДПС України від 31.03.2012 № 5742/6/15-1415

10. Щодо віднесення до витрат підприємства витрат, пов’язаних із відрядженням - Лист ДПС України від 6.03.2012 № 3268/5/15-1416

11. Про граничні норми добових витрат для відрядження членів екіпажів суден, інших транспортних засобів та суми, що спрямовуються на їх харчування замість добових витрат - Постанова Кабінет Міністрів України від 2.02.2011 № 73

12. Щодо мінімального розміру добових витрат для працівників підприємств, які не фінансуються (утримуються) за рахунок бюджету - Лист ДПС України від 6.10.2011 № 1033/5/15-1416

13. Про граничні норми добових витрат для відрядження членів екіпажів суден, інших транспортних засобів та суми, що спрямовуються на їх харчування замість добових витрат - Постанова КМУ від 02.02.2011 р. №73

14. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - Постанова НБУ від 15.12.2004 р. №637

15. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки - Указ Президента від 12.06.95 р. №436/95

Видача готівки під звіт оформляється видатковим касовим ордером на підставі наказу керівника, акта, заяви, за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Строк відрядження не може перевищувати: в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів. Строк відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів.

Строк відрядження наукових і науково-педагогічних працівників, які направляються на стажування до провідних вищих навчальних закладів та наукових установ в Україні, не повинен перевищувати шести місяців, а аспірантів і докторантів - двох місяців.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження, що робиться за місцем відрядження. Відмітки про прибуття і вибуття працівника засвідчуються в посвідченні про відрядження тією печаткою, якою користуються на підприємстві для засвідчення підпису відповідної службової особи. У разі відсутності відміток в посвідченні про відрядження добові не виплачуються.

На підприємстві ведуть журнал реєстрації посвідчень про відрядження за встановленою формою.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи і середній заробіток за час відрядження. На працівника, який знаходиться у відрядженні, поширюється режим робочого часу і часу відпочинку тих підприємств та установ, до яких він відряджений.

Відрядженому працівнику згідно зі звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, відшкодовуються витрати з наймання житлового приміщення та проїзду до місця відрядження і назад до місця постійної роботи, а також виплачуються добові.

Норми добових витрат встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".

За кожний день перебування працівника у відрядженні, враховуючи вихідні, святкові і неробочі дні та час перебування у дорозі, йому виплачуються добові у розмірі 30 гривень за добу (в бюджетних установах) при відрядженнях у межах України. Для відряджень за кордон добові видають у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті. Змінювати розмір добових не дозволяється.

У разі коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на одноразове харчування, добові зменшують до 80%, дворазове харчування – до 55%, триразове харчування – до 35%.

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Документом, на підставі якого виплачуються добові, е посвідчення про відрядження з відмітками про дати прибуття та вибуття працівників з пунктів відрядження.

Відрядженим працівникам відшкодовують фактичні витрати з найняття житлового приміщення згідно з поданими документами з розрахунку вартості одного місяця у готельному номері за кожну добу такого проживання.

Витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються працівникові у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), включаючи всі витрати пов'язані з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, страхові платежі з обов'язкового особистого страхування пасажирів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами) відповідно до маршруту, погодженого керівником.

Витрати на проїзд відрядженого працівника у м'якому вагоні, в каютах на суднах морського та річкового флоту, а також повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному конкретному випадку з дозволу керівника підприємства згідно з поданими проїзними документами.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати на відрядження, не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовують.

Податковим кодексом України п. 170.9.1 визначено, що до витрат на відрядження належать також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Під час поверненя працівника з відрядження він повинен:

- скласти фінансовий звіт, підкриплений оригіналами документів (квитанції, чеки, та інше), та надати його до бухгалтерії. Звіт має бути подано до закінчення (третього; п'ятого; десятого(двадцятого)) банківського дня, наступного за днем, в якому платник податків закінчує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти під звіт. Відповідно до підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України та підпункту 30 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141 Міністерство доходів і зборів України затвердив наказ «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» згідно якого всі підзвітні особи повинні відзвітовувати за видані ним грошові кошти під звіт;

- надати до бухгалтерії заповнене посвідчення про відрядження з відмітками про дату вибуття та прибуття й підкріплені печатками;

- здати до каси залишок невикористаних коштів, згідно зі Звітом, в термін його здавання у тій валюті, в якій було видано аванс. У бухгалтерії установи здійснюють перевірку звітів: перевіряють правильність оформлення первинних документів, здійснюють арифметичну перевірку, визначають законність зроблених витрат. Керівник установи зобов'язаний не пізніше п'ятьох робочих днів прийняти рішення щодо затвердження перевірених звітів;

- скласти звіт про проведену роботу (надається безпосередньому керівнику).

У випадку коли підприємство залишається боржником перед працівником після його звітування, працівник може отримати їх у касі підприємства при їх наявності по відповідному КЕКВ. В окремих випадках кошти можуть бути зараховані на зарплатний картковий рахунок по відповідному КЕКВ.

Суми надмірно витрачених грошових коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернених в установлений строк згідно з п. 170.9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. підпадають під оподаткування:

- на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податків на таке відрядження, розраховану згідно з розділом III ПКУ;

- під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податків на виконання таких Дій.

Також непоодинокими є випадки коли співробітники не своєчасно розраховуються за видані авансові суми. В такому випадку до такого співробітника застосовуються штрафні санкції.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до чи під час подання зазначеного звіту.

Якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Після виконання доручення підзвітна особа повинна подати Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт про здійснені витрати. До нього прикладаються рахунки, квитанції, касові і товарні чеки, проїзні квитки та інші документи, які підтверджують проведені витрати. На документах про придбання матеріальних цінностей мають бути підписи осіб, які їх прийняли на відповідальне зберігання. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, підписує підзвітна особа. Готівка видана під звітна відрядження, але не витрачена, має бути повернута до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження.

Подані Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, перевіряють в бухгалтерії в частині обґрунтованості здійснених платежів і визначають суму витрат, яка має бути затверджена керівником підприємства. Після затвердження Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, бухгалтерія повністю розраховується з підзвітною особою. Якщо сума авансу перевищує суму витрат за звітом, то різниця повертається в касу, якщо навпаки, то відшкодовуються перевитрати шляхом видачі грошей з каси.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів подальших звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відповідно до пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, за яким сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку; не проведено оподаткування надміру витрачених коштів не за приписами п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки. Таким чином, сума надмірно витрачених коштів, виданих на відрядження або під звіт, не здана у зазначений строк, підлягає оподаткуванню на доходи за ставкою 15 % - із суми, що не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, і 20 % - із суми перевищення.

Для обліку розрахунків з підзвітними особами використовується рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” субрахунок 372 “Розрахунки з підзвітними особами”.

Оскільки сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим, то такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдо – в складі оборотних активів, кредитове сальдо – в складі зобов’язань балансу підприємства.

Бухгалтерський облік розрахунків підприємства з підзвітними особами відображається у такий спосіб: видача коштів під звіт по Дт 372 “Розрахунки з підзвітними особами” та Кт 30 “Готівка”; придбання підзвітною особою матеріальних цінностей на підставі авансового звіту та відповідних первинних документів по Дт 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні швидкозношувані предмети”, 28 “Товари” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; списання витрат на відрядження працівників апарату управління Дт 92 “Адміністративні витрати” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; списання витрат на відрядження працівників відділу збуту Дт 93 “Витрати на збут” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; повернення до каси підприємства невикористаних коштів, виданих під звіт Дт 30 “Готівка” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами”; утримання із заробітної плати суми, неповернені своєчасно підзвітними особами Дт 661 “Розрахунки по заробітній платі” та Кт 372 “Розрахунки з підзвітними особами” тощо.

Аналітичний облік ведеться по кожній підзвітній особі окремо, за термінами виникнення й погашення.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про розрахунки з підзвітними особами підприємства використовується журнал-ордер №3, відомість 3.2.

Дебіторська заборгованість по розрахунках з нарахованих доходів являє собою нараховані дивіденди, відсотки, роялті тощо, які підлягають надходженню та здійснюється на рахунку 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”.

Нарахування доходів відображається в обліку по Дт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” та Кт 73 “Інші фінансові доходи” або Кт 74 “Інші доходи”; отримання доходів відображається по Дт 31 “Рахунки в банках” або 30 “Готівка” та Кт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”.

При здійсненні господарських операцій між суб’єктами господарювання виникають непорозуміння внаслідок недотримання однією із сторін умов договору. Це змушує потерпілу сторону заявити претензію порушнику.

Претензією оформляють обґрунтуванням вимог однієї організації до іншої, котрі стосуються порушення договірних зобов’язань. Відповідно до чинного законодавства письмові претензії є засобом врегулювання розбіжностей на добровільних засадах і є обов’язковою стадією, що передує поданню позову до господарського суду.

Претензії (інакше – рекламації) можуть бути подані щодо кількості і якості продукції, розрахунків прострочення в постачанні товарів, псування і втрати вантажів та інших порушень договірних умов. Претензії мають бути подані у визначений термін залежно від їх виду. Наприклад, претензії щодо кількості і якості товарів покупець (одержувач) має подати відправнику не пізніше ніж через 10 днів після складання комерційного акта. У свою чергу, постачальник товару, одержавши претензійний лист, зобов’язаний вчасно (у 10-денний термін) розглянути його і повідомити покупцю про згоду задовольнити претензію чи про відмову із зазначенням мотиву.

Претензії і додані до них документи складають, як правило, у трьох примірниках: перший – постачальнику, другий залишається у заявника, а третій додається до позовної заяви, якщо справа передається до господарського суду. У випадках подання претензії до транспортної організації необхідно оформляти документацію в чотирьох примірниках (один примірник – на її адресу).

Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватись за поновленням майнових прав партнерів підприємством-порушником, не чекаючи на претензію; задоволенням підприємством-порушником письмової претензії; за допомогою рішення господарського суду.

Претензія, що складається в письмовій формі, повинна містити:

§ повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому заявлено претензію, дата заявлення і номер претензії;

§ обставини, на підставі яких заявлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

§ вимоги заявника;

§ суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

§ перелік документів що додаються до претензії.

Під збитками розуміють витрати, проведені уповноваженою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не отримані доходи, які вповноважена сторона отримала б у випадку повного виконання зобов’язань або дотримання правил господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, що припустила господарські правопорушення відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена згідно з вимогами діючого законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, виплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка отримала збитки внаслідок порушення зобов’язань іншою стороною; неотриманий прибуток (втрачена вигода), на яку потерпіла сторона мала право розраховувати при належному виконанні зобов’язань іншою стороною; матеріальна компенсація морального збитку у випадках, передбачених законом.

Якщо претензія не може бути врегульована сторонами на добровільних засадах, то справа передається до господарського суду. У цих випадках головним документом є позовна заява, що передається до суду з проханням про стягнення з відповідача в примусовому порядку претензійних сум чи майна.

За невиконання договірних зобов’язань з боржника утримують неустойку.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Для обліку розрахунків за претензіями, які заявлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм та визнаними штрафами, пенею та неустойками використовується рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” субрахунок 374 “Розрахунки за претензіями”.

Аналітичний облік розрахунків за претензіями ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним поданим до сплати рахунком.

Заявлення претензії постачальнику на суму товару, якого не вистачає відображається по Дт 374 “Розрахунки за претензіями” та Кт 371 “Розрахунки за виданими авансами”; відображення суми претензій в частині штрафних санкцій за порушення умов договору по Дт 374 “Розрахунки за претензіями” та Кт 715 “Отримані штрафи, пеня, неустойки”; заявлення претензій постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям Дт 374 “Розрахунки за претензіями” та Кт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”; погашення визнаної постачальником суми претензії Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” та Кт 374 “Розрахунки за претензіями” тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про розрахунки за претензіями підприємства використовується журнал-ордер №3, відомість 3.2.

Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами, їх об’єднаннями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань. Інвентаризація необоротних активів проводиться на підставі інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових документів та розрахунків, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.09.1994 р. № 69 із змінами та доповненнями.

Основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, а також матеріальних цінностей, які не використовуються; перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних засобів; перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, сум грошей у касах та рахунках, дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії. За результатами інвентаризації комісією складаються інвентаризаційні описи. У результаті проведення інвентаризації можуть виникати відхилення, зокрема: нестачі й надлишки. За такими відхиленнями необхідно з’ясувати причини та прийняти відповідні рішення. Надлишки необоротних активів оприбутковуються, нестачі в межах норм природного убування списуються на витрати, понаднормові нестачі та втрати відносяться на рахунок винних осіб, а якщо такі не встановлені – на витрати.

Для обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено призначено рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” субрахунок 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”.

При виявленні нестач і втрат у бухгалтерському обліку робиться запис по Дт 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” та Кт 30 “Готівка”; водночас суми невідшкодованих нестач обліковуються на забалансовому рахунку 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей” для аналітичного обліку за кожним боржником окремо; після встановлення конкретних винуватців суми списуються з балансового субрахунку з одночасними записами по Дт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” та Кт 716 “Відшкодування раніше записаних активів”; відшкодування нестачі винуватцем в касу відображається по Дт 30 “Готівка” та Кт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”; при утриманні суми нестачі із заробітної плати винуватця робиться запис Дт 661 “Розрахунки із заробітної плати” та Кт 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” тощо.

Аналітичний облік розрахунків по претензіях ведеться за кожною винною в нестачах та втратах від псування цінностей підприємства особою за кожним поданим до сплати розрахунком втрат.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про такі розрахунки використовується журнал-ордер №3, відомість 3.2.

У Примітках до фінансової звітності необхідно розкривати таку інформацію щодо дебіторської заборгованості:

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості пов’язаних сторін з виділенням внутрішньо-групового сальдо дебіторської заборгованості;

- склад і суми статті Балансу “Інша поточна дебіторська заборгованість”;

- метод визначення величини розміру сумнівних боргів;

- сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

Терміни і поняття

Безнадійна дебіторська заборгованість; відрядження; дебітори; дебіторська заборгованість; довгострокова дебіторська заборгованість; дивіденди; замовник; звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; кредитор; підзвітна особа; підрядник; позов; покупець; поточна дебіторська заборгованість; претензія; резерв сумнівних боргів; сумнівний борг; учасник господарського товариства.

Питання для самоперевірки

1. Як класифікується дебіторська заборгованість?

2. Як обґрунтувати необхідність створення резерву сумнівних боргів?

3. Як в обліку відображається списання заборгованості, що визнана безнадійною?

4. Як оцінюється дебіторська заборгованість у фінансовій звітності підприємства?

5. Якими документами оформляються розрахунки підприємства з покупцями та замовниками, постачальниками та підрядниками?

6. Які є особливості обліку розрахунків з підзвітними особами?

7. Якими документами оформляється від’їзд робітника підприємства в службове відрядження і який порядок розрахунків з ним?

8. Який порядок обліку розрахунків за претензіями?

9. Який порядок розрахунку та обліку відшкодування збитків, завданих підприємству?

10. Який порядок розрахунків з нарахованих доходів та їх відображення в обліку?