Розрахунки при розстрочках платежу

Розстрочки платежу є основною формою комерційних (товарних) кредитів, коли продавець постачає покупцю товар і погоджується на те, що платежі за товар будуть здійснюватися поетапно з нарахуванням банківських відсотків на суму кредиту, що залишилася, з моменту постачання товару.

Значними проблемами таких розрахунків є гарантія платежів і забезпечення їхньої максимальної зручності, як для продавців, так і для покупців. Ці проблеми вирішуються за допомогою векселів, що є письмовими зобов'язаннями боржника сплатити кредитору у встановлений термін у визначеному місці зазначену у векселі суму. Наприклад, покупець може виписати кілька піврічних векселів на користь продавця, що у сумі покривають вартість поставленого товару і відсотки по наданому кредиту.

Зручність векселів як способу гарантії платежу полягає в тому, що вони можуть служити і засобом розрахунків. Кредитор, що володіє векселем, може зробити на ньому передавчий напис (індосамент) на користь іншої особи. Власник векселя не обов'язково повинний чекати настання терміну платежу, він може заздалегідь продати його банку за меншу суму, але отримати гроші відразу.

Застосування векселів при розрахунках по кредитах за поставленні товари має ряд недоліків:

· не завжди можливо для продавця повідомити покупцю точну суму векселю до відвантаження товару;

· після виписки векселю покупець повинний переслати його для перевірки продавцю, а потім підписати та авалювати у банку, що забирає визначений час.

Тому в комерційних розрахунках застосовують переказні векселі (тратти). На відміну від простих векселів тратти виписуються продавцем товару - трасантом і є безумовним його наказом платнику - трасатові, яким є банк, що акцептує тратти, покупця, платити пред'явнику тратт визначені в них суми в зазначений термін.

Передбачений векселем чи траттою платіж може бути забезпечений авалем - гарантією платника чи іншого банку. Аваль - це самостійне безумовне зобов'язання банку виплатити грошові суми на першу вимогу власника векселя чи тратти.

Простий вексель і тратта, щоб бути дійсними, повинні містити визначений набір реквізитів. Так, у перекладному векселі (тратті) повинне бути зазначене таке:

· найменування;

· розпорядження про сплату визначеної суми;

· найменування платника;

· терміни й місце платежу;

· указівка того, кому чи за наказом кого повинен бути здійснений платіж;

· дата і місце складання документа, підпис трасанта.

У 1936 р. СРСР, приєдналася до Женевської конвенції 1930 р., що установила Єдиний закон про простий і переказний векселі. Зазначена Конвенція призначена для вирішення суперечок, що виникають між учасниками вексельного обігу при застосуванні законів, що діють у різних державах.