Розрахунки у формі інкасо

У банківській практиці досить широко використовується така форма розрахунків, як інкасо (соllесtion). Практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговельною палатою у вигляді стандартних міжнародних правил у публікації «Уніфіковані правила по інкасо». Учасниками міжнародних розрахунків з використанням інкасо є:

· довіритель - особа, що надає доручення по інкасо своєму банку. Зазвичай довірителем є продавець товару;

· банк-ремітент - банк, якому довіритель доручає операцію по інкасо;

· банк, що інкасує, - будь-який банк, що бере участь в операції по інкасо і не є банком-ремітентом;

· банк, що надає - банк, що інкасує, що робить представлення платнику;

· платник - особа, яка повинна здійснити платіж чи акцептувати переказний вексель за наданими документами.

Як правило, платником є покупець товару.

Техніка здійснення платежу при інкасовій формі розрахунків показана на рис. 11.9.

Рис. 11.9 - Схема інкасової форми розрахунку:

1 - контракт між продавцем і покупцем на постачання визначеного товару;

2 - постачання товару від продавця до покупця;

3 - подання в банк-ремітент інкасового доручення і комплекту документів, що підтверджують відправлення товарів;

4 - передача інкасового доручення і комплекту Документів у банк, що інкасує;

5 - надання необхідних документів про відправлення товару покупцю для перевірки;

6 - підтвердження платежу покупцем;

7 - повідомлення про платіж банку-ремітента і продавця

Продавець відповідно до умов контракту відвантажує покупцю товар і направляє в банк-ремітент інкасове доручення. До нього продавець додає комплект комерційних і фінансових документів, що свідчать про відвантаження.

Банк-ремітент Б, одержавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їхню форму. Він не зобов'язаний перевіряти правильність їхнього змісту, і не несе за це відповідальність.

Потім банк-ремітент пересилає інкасове доручення банку, що інкасує, А також формально перевіряє отримані документи, передає їх для перевірки продавцю і переказує гроші через банк-ремітент. Платник ретельно перевіряє відповідність змісту документів контрактним умовам і, переконавшись, що постачання зроблене відповідно до умов контракту, акцептує документи, підтверджуючи згоду на вже зроблений платіж. Тільки після здійснення покупцем платежу банк, що інкасує, А ставить на документах оцінку про оплату і передає їх покупцю для отримання вантажу у перевізника.

Банк, що інкасує, направляє банку-ремітентові повідомлення про зроблений платіж, а він, у свою чергу, зараховує кошти на рахунок продавця й інформує його про їх надходження.

Види інкасо

Розрізняють два види інкасо: чисте і документарне.

Під чистим інкасо розуміють інкасо, при якому платіж чи акцепт переказного векселю здійснюється при наданні фінансових документів, не супроводжуваних комерційними документами. При цьому фінансові документи включають переказні і прості векселі, чеки, платіжні розписки чи інші документи, які використовують для отримання платежів. Комерційні документи - це рахунки-фактури, транспортні, страхові та інші документи, що не є фінансовими.

При чистому інкасо продавець безпосередньо направляє комерційні документи покупцю, передаючи йому контроль над товарами, і при цьому не вимагає як попередню умову платежу чи акцепту векселю.

Під документарним інкасо розуміють інкасо, при якому платіж чи акцепт перекладного векселю здійснюється при наданні фінансових документів, супроводжуваних комерційними документами, чи при наданні комерційних документів, не супроводжуваних фінансовими документами.

Документарне інкасо є операцією, у якій банк діє як посередник між продавцем і покупцем. Банк отримує інкасо разом з інструкціями від продавця і надає документи, що є доказом фактичного постачання товару, покупцю в обмін на платіж чи акцепт векселю відповідно до інструкції принципала. Існує кілька видів документарного інкасо (таблиця 11.1).

Таблиця 11.1 Види документарного інкасо