Розрахунки за користування електричною енергією

Контроль витрати електроенергії промисловими підприємствами здійснюється лічильниками активної і реактивної енергії. Можливо два види обліку спожитої електроенергії: комерційний і технічний. Комерційний облік виконується за розрахунковими лічильниками для розрахунків з електропостачальною організацією. Технічний облік проводиться для аналізу витрати електроенергії усередині підприємства.

Усі споживачі електричної енергії підрозділяються на дев`ять груп:

1 група – промислові та прирівнювані до них споживачі з приєднаною електричною потужністю 750кВ·А і більше;

2 група – промислові та прирівнювані до них споживачі з приєднаною електричною потужністю до 750кВ·А;

3 група – оптові споживачі-перепродавці;

4 група – виробничі сільськогосподарчі споживачі;

5 група – електрифікований залізничний транспорт;

6 група – електрифікований міський транспорт;

7 група – непромислові споживачі;

8 група – населення;

9 група – населені пункти.

Оплата активної електричної енергії незалежно від тарифної групи (крім побутових) проводиться за ринковим роздрібним одноставочним тарифом, тобто за витрату електроенергії, що облічена лічильниками активної енергії.

Місячна плата за електричну енергію визначається за виразом

, (9.14)

де - місячне споживання активної енергії, кВт ּгод; а – ринковий роздрібний одноставочинй тариф, грн/кВтּ год. Він установлюється, для кожної електропостачальної організації і затверджується Національною комісією з питань регулювання електроенергетики (НКРЕ).

Для регулювання режимів роботи енергетичної системи України НКРЕ затвердила порядок застосування при розрахунках за електроенергію тарифів, диференційованих за періодами часу (піковий, напівпіковий, нічний). Ставка тарифу для споживачів 1 (напруга більше ніж 35 кВ) і 2 (напруга менше ніж 35 кВ) класів і, відповідно, тарифних груп для кожного періоду часу визначається шляхом множення встановленого тарифу для споживачів даного класу і тарифної групи на відповідний коефіцієнт (табл.1).

Таблиця.1

Тарифні зони і тарифні коефіцієнти

Примітка. Наведені тарифні зони встановлені на 2002-2003 роки. Однак вони можуть змінюватися.

Диференційований тариф можна застосувати якщо на підприємстві є автоматизована система обліку електроенергії. Місячна плата при такому тарифі становить

Зм = k_n аWР_мn + k_nnaWР_мпп + k_наWР_мпн

де k_n, k_{nn ,} k_н- тарифні коефіцієнти(табл.9.1) за електроенергію, спожиту в піковий, напівпіковий і нічній зоні доби відповідно; WР_мn, WР_мпп, WР_мпн - місячна витрата електроенергії в піковий, напівпіковий і нічній зоні доби відповідно, кВтּгод.

Крім плати за активну енергію в розрахунках з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання електроенергії за всіма точками обліку на одному майданчику 5000 кВтּгод і більше призначається плата за реактивну енергію (майданчиками називаються територіально відокремлені об`єкти споживача, які не мають внутрішніх електричних зв`язків між собою).

Облік споживання реактивної енергії може здійснюватися традиційними лічильниками реактивної енергії, або лічильниками зонного обліку, що фіксують споживання реактивної електроенергії у кожній зоні добового графіка. Усі лічильники повинні мати стопори зворотнього ходу.

Плата за споживання і генерацію реактивної електроенергії визначається за формулою

(

де П1 - основна плата за споживання і генерацію реактивної електроенергії; П2 - надбавка за недостатню оснащеність електричної мережі споживача засобами компенсації реактивної потужності (КРП); П3 - знижка плати за споживання електроенергії якщо споживач бере участь в оптимальному добовому регулюванні режимів електропостачальної організації у розрахунковому періоді.

Основна плата за спожиту і генеровану реактивну електроенергію визначається за формулою

, грн.

де п - кількість точок розрахункового обліку електроенергії; – споживання реактивної енергії у і-тої точці обліку за розрахунковий період, кварּгод; - генерація реактивної енергії у мережі електропостачальної організації у і-тої точці обліку за розрахунковий період, кварּгод; К=3 – нормативний коефіцієнт урахування збитків енергосистеми від генерації реактивної енергії з мережі споживача; D – сумарний економічний еквівалент реактивної потужності (ЕЕРП), який зазначається в договорі на постачання електроенергії (ДПЕ), кВт/квар; T – фактична середня закупівельна ціна на електроенергію в розрахунковому періоді, грн/кВтּгод.

При зонному обліку основна плата за спожиту і генеровану реактивну енергію визначається за формулою

, грн

де n – кількість точок розрахункового обліку електричної енергії; т - кі-лькість зон добового графіка електричного навантаження електропостачальної організації; γ – номер зони добового графіка; – споживання реактивної енергії у і-тої точці обліку γ-вої зони розрахункового періоду, квар.год; – генерація реактивної енергії у мережі електропостачальної організації у і-тої точці обліку в нічних провалах добових графіків розрахункового періоду, квар.год; - тарифний коефіцієнт.

Надбавка за недостатню оснащеність електричної мережі споживача засобами КРП визначається за формулою

, грн.

де П1 - сумарна основна плата за реактивну енергію; С_баз=1,0 - нормативне базове значення коефіцієнта стимулювання капітальних вкладень в засоби КРП в електричних мережах споживача; k_φ - коефіцієнт, який залежить від фактичного коефіцієнта реактивної потужності споживача ( ) за розрахунковий період (знаходиться з табл. 9.2).

Надбавка П2 застосовується якщо фактичний коефіцієнт реактивної потужності більше його граничного значення , що відповідає .

Фактичний коефіцієнт реактивної потужності визначається за формулою

(

де WР, WQ_c – спожита активна і реактивна енергія за розрахований період, відповідно.

Витрати реактивної електроенергії споживачем де немає приладів її обліку за розрахунковий період приймається в залежності від споживання активної енергії та значення нормативного коефіцієнта реактивної потужності , який дорівнює:

1,0 – для тягових підстанцій залізничного транспорту змінного струму;

0,5 – для тягових підстанцій залізничного транспорту постійного струму, метрополітену і міського електротранспорту;

0,8 – для інших споживачів.

Знижка плати за реактивну енергію можлива при достатній оснащеності електричної мережі споживача засобами КРП, виконання споживачем обумовленого електропостачальною організацією добового графіка споживання і генерації електроенергії та наявності зонного її обліку. Графіки споживання і генерації вказуються в договорі на постачання електроенергії.

Лекція № 3

Тема 4. Електричні навантаження та режими електроспоживання. (2 години) ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вихідними під час аналізу режимів електроспоживання гірничих підприємств є електричні навантаження та їхні графіки. Форма графіків електричних навантажень та їхня нерівномірність залежать від режиму роботи окремих електроприймачів і підприємства в цілому, а також регулювання режиму електроспоживання за допомогою споживачів-регуляторів, наявних на підприємстві.

Регулювання електроспоживання підприємств вигідно для енергосистем, і в масштабах країни стимулюється відповідними тарифами на електроенергію. У випадку застосування тарифів, диференційованих по зонах доби, регулювання режиму електроспоживання дозволяє знизити плату підприємств за користування електроенергією, а в енергосистем - витрати на генерацію за рахунок зниження питомої витрати палива на вироблення електроенергії.

Виходячи з економічних інтересів підприємства, регулювання електроспоживання необхідно здійснювати як у нормальних умовах, коли енергопостачальна організація забезпечує підприємство електроенергією в обсягах, що відповідають договору на користування електроенергією, так і в аварійних ситуаціях, у результаті яких наступає часткове або повне обмеження електропостачання підприємства.

Режим електроспоживання в аварійних ситуаціях регламентується Правилами користування електроенергією та іншими нормативними документами. Приміром, розрахунок технологічної (ТБ) і аварійної (АБ) броні електропостачання регламентований і провадиться за затвердженою методикою.

Технологічна й аварійна броня електропостачання споживачів електричної енергії встановлює параметри процесу електропостачання, необхідні для запобігання небезпечних наслідків і обмеження (відключення) можливого збитку в споживачів від раптового припинення подачі електричної енергії при виникненні або загрозі виникнення аварії в роботі енергосистеми.

У загальному випадку технологічна броня електропостачання - це найменша потужність і тривалість роботи, необхідні підприємству для безпечного завершення технологічного процесу або циклу виробництва, після чого може бути зроблене відключення відповідних електроприймачів. Зміст поняття «аварійна броня» електропостачання трохи інший. АБ - це мінімальна витрата електричної енергії (найменша потужність), що підтримує безпечний для персоналу й навколишнього середовища стан підприємства з повністю зупиненим технологічним процесом. Ясно, що технологічна й аварійна броня електропостачання не є гарантією безперебійного електропостачання споживачів електричної енергії під час виникнення аварії в роботі систем електропостачання й відключення (погашення) живильних центрів і ліній. Тому електро- приймачі безперервних технологічних процесів, час завершення яких перевищує троє діб, повніші бути виділені на окремі живильні лінії, які не підлягають тимчасовому припиненню подачі електричної енергії до завершення технологічного процесу. Елек- троприймачі аварійної броні електропостачання також повинні бути виділені для підключення на окремі живильні лінії, по яких подача електричної енергії (потужності) не підлягає обмеженню або тимчасовому її припиненню при виникненні або загрозі виникнення аварії в роботі систем електропостачання.