РЕГУЛЮВАННЯ РЕЖИМІВ ЕЛЕКТРОСПОЖИВАННЯ

Режими електроспоживання гірничого підприємства характеризуються зміною електричних навантажень у часі, тобто їх графіками за розрахунковий Часовий інтервал. Форма графіків та їх нерівномірність залежать від режиму роботи окремих елек- троприймачів і підприємства в цілому, а також наявності на підприємстві потужних споживачів-регуляторів активного навантаження.

На практиці режими електроспоживання кожного підприємства розглядаються як для нормальних умов електропостачання, так і аварійних, за яких настає часткове або повне обмеження електропостачання.

Для нормального режиму енергопостачальна організація погоджує договірні значення електричної потужності, які споживач заявляє на періоди максимуму активних навантажень в енергосистемі. Години максимуму навантажень фіксуються в договорі й за тривалістю не повинні перевищувати наступних установлених на добовому інтервалі часу значень:

♦ с жовтня по березень: ранком - 2 год, увечері - 4 год;

♦ з квітня по вересень: ранком - 3 год, увечері - 2 год.

При одноставковому диференційованому тарифі енергосистема також установлює зони доби, у межах яких різні ставки по оплаті споживаної електроенергії.

Зазначені вимоги до регулювання добового графіка навантаження підприємства умовно можна віднести до режимних (тарифних) обмежень електропостачання на добовому інтервалі.

В аварійних ситуаціях режими регламентуються також чинними правилами користування електроенергією й додатково методикою для визначення технологічної й аварійної броні електропостачання споживачів електроенергії.

Потужність технологічної та екологічної аварійної броні електропостачання визначається для складання заявок на її забезпечення у випадку виникнення аварійних ситуацій в енергосистемі й обмежень по потужності й енергії, а також для обґрунтування інженерно-технічних заходів, спрямованих на підвищення надійності функціонування систем електропостачання гірничих підприємств. Цю групу обмежень відносять до аварійних. їх тривалість може досягати декількох діб, перевищуючи за цим показником режимні обмеження, здійснювані на добовому інтервалі.

З економічної точки зору для діючих підприємств становлять інтерес у першу чергу режимні обмеження. І хоча регулювання режимів електроспоживання, в основному, спрямовано на зниження максимуму навантаження енергосистеми, воно, як показано вище, може бути економічно вигідним і для підприємства - споживача електроенергії.

Ефективне регулювання графіка електроспоживання можна організувати за допомогою споживачів-регуляторів (СР), тобто наявних на гірничому підприємстві потужних електроприймачів і засобів керування ними. Система СР у такому смислі являє собою сукупність об’єднаних по технологічних процесах електроприймачів, режим роботи яких змінюється з метою формування оптимальних добових графіків електричного навантаження.

Складовою частиною системи споживачів-регуляторів є технологічні пристрої та споруди (бункери, водозбірники та ін.), які дозволяють споживачам електричної енергії переходити в заданий режим у години пікового навантаження в енергосистемі або інший час доби.

Для забезпечення ефективної роботи системи споживачів- регуляторів на підприємстві проводять технологічну й організаційну підготовку відповідних служб і виробництв. Крім регулювання проведені заходи повинні забезпечити функціонування підприємства із заданою ритмічністю й випуск продукції нормативної якості при дотриманні вимог Правил безпеки, Правил експлуатації електроустановок споживачів та інших нормативних документів.

Ефективними СР на вугільних шахтах можуть служити потужні піднімальні й водовідливні установки, що працюють у комплексі з бункерами й водозбірниками.

Транспортування та підйом вугілля на шахті є складовими технологічного процесу добування вугілля, що поєднує роботу електроприймачів очисних вибоїв, підземного транспорту, завантажувальних пунктів пристовбурного двору, піднімальної установки й технологічного комплексу на поверхні. У цьому технологічному ланцюжку споруджують підземні бункери різного призначення, що має важливе значення для регулювання режимів електроспоживання.

У більшості випадків підземні бункери виконують дві й більше технологічні функції. Наприклад, часто сполучаються функції прийому й дозування, згладжування та аварійні і т.п. Суміщення функцій необхідно враховувати під час визначення технологічних параметрів бункерів.

Місткість технологічного бункера, що забезпечує виконання п певних технологічних функцій без урахування регулювання електроспоживання, визначається як сума об’ємів по окремих функціях, Частини об’єму бункера, що забезпечують виконання окремих технологічних функцій, визначаються для кожного конкретного випадку залежно від типу транспортних засобів, які примикають до бункера.

Для зупинки в процесі регулювання електроспоживання наступного за акумулюючим бункером транспортного ланцюга він повинен мати резерв місткості У_р для приймання гірської маси. Суттєвим чинником, що впливає на місткість акумулюючого бункера, використовуваного також з метою регулювання, є час відключення споживача-регулятора, тобто тривалість /_п проходження ранкового або вечірнього піка активного навантаження в живильній енергосистемі. У цьому випадку місткість бункера розраховується для акумулювання вуглепотоку за час /_п проходження піка навантаження в енергосистемі й виконання одночасно функцій технологічної місткості У_Т за формулоюде А_в - річна виробнича потужність шахти; п_р - кількість робочих днів на рік; п_ш - кількість змін з видобутку вугілля за добу; 4м - кількість годин у зміні; к_м - середньогалузевий коефіцієнт машинного часу; п_оя - кількість очисних вибоїв; п_К - коефіцієнт, що враховує кількість вантажопотоків, що примикають; у_в - насипна маса вугілля.

Аналогічні висновки справедливі й для процесу транспортування породи.

Механізовані бункери виробляються місткістю 50, 100, 200, 300 і 400 т, на базі яких розробляються й поставляються модифікації бункерів для конкретних умов на вимогу замовника. По днищу бункера переміщається один або кілька скребкових конвеєрів. Потік матеріалу при виході з бункера на виносний конвеєр регулюється дозатором.

Бункер складається з модульних секцій, які зручні для транспортування, легко збираються й, за необхідності, можуть бути легко розібрані й переміщені на інше місце. Бункер установлюється в транспортний ланцюг шахти в місці перевантаження гірської маси з одного стрічкового конвеєра на інший.

Механізовані бункери мають певні переваги в порівнянні з гірничими. Однак на магістральних конвеєрних лініях і в пристовбурному дворі, де необхідні великі акумулюючи місткості, із тривалим строком використання, варто споруджувати гірничі бункери.

Гранично припустимий інтервал часу /_гд, на який може бути припинена робота вугільного підйому за умови повного звільнення підземного бункера до введення обмеження, визначається з виразу (3.16). Прийнявши, що і,-_д відповідає і_п, дістанемо

де У_6п - місткість підземного бункера.

Припливи води в шахту міняються по роках експлуатації, а також протягом року. Для деяких шахт діапазон змін значний.

Для зупинки шахтного водовідливу на період обмеження водозбірники повинні мати технологічний резерв у вигляді до-даткової місткості для приймання води, що надходить за цей час у гірничі виробки.

З метою зменшення об’єму водозбірників рекомендується влаштовувати водозбірник з кількістю гілок більше двох.

У цей час строк окупності інвестицій, які надають банки, не повинен перевищувати 2-3 років.