Види права водокористування

Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного та повітряного транспорту.

Право загального водокористування- здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання тощо) безплатно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування- це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Право на здійснення спеціального водокористування -здійснюється на підставі дозволу, який видається органами охорони навколишнього природного середовища. Спеціальне водокористування є платним.

Строки спеціального водокористування - встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, і може бути короткостроковим (до 3 років) та довгостроковим (від 3 до 25 років).

Підстави для припинення права спеціального водокористування:

• якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;

• закінчення строку спеціального водокористування;

• ліквідація підприємств, установ;

• передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам;

• визнання водного об'єкта таким, що має особливе Державне значення, наукову, культурну чи лікувальну Цінність;

• порушення правил спеціального водокористування та охорони вод;

— виникнення необхідності першочергового задовільнення питних і господарсько-побутових потреб населення;

• систематичне невнесення плати в строки, визначені законодавством.

Користування водними об'єктами (їх частинами) місцевого значення на умовах оренди - може надаватись лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором.

Користування водами для потреб гідроенергетики І водного транспорту- здійснюється за плату без оформлення дозволу.

Користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту- здійснюється безплатно та без надання відповідного дозволу,

Право спеціального водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення

1. Вимоги до якості вод, що використовуються для, задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення.

2. Централізоване водопостачання населення.

3. Нецентралізоване водопостачання населення.

4. Використання підземних вод питної якості. Право спеціального водокористування та користування водними об'єктами для лікувальних, курортних і

оздоровчих цілей

1. Віднесення водних об'єктів до категорії лікувальних.

2. Користування водними об'єктами, що віднесені до категорії лікувальних.

3. Порядок користування водами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях.

Право спеціального використання та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки

1. Особливості спеціального водокористування та. користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства.

2. Особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб.

3. Особливості спеціального водокористування, та користування водними об'єктами для потреб водного транспорту.

4 Особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб рибного і мисливського господарства.

5 Особливості користування водними об'єктами для протипожежних потреб.

Право використання водних об'єктів для скидання зворотних вод

1. Скидання стічних вод у водні об єкти допускається лише за умови наявності нормативів ГДК та встановлених нормативів ГДС, скидання на рельєф забороняється.

2. Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення скидання стічних вод у водні об'єкти.

3. Умови скидання шахтних, кар'єрних та рудникових вод у водні об'єкти.

4. Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти.

5. Накопичувачі промислових забруднених стічних вод та технологічні водойми.

6. Порядок захоронення забруднюючих рідинних речовин, відходів виробництва та стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти.

Право користування річками .

1. Класифікація річок України (великі, середні, малі).

2. Особливості користування малими річками.

3. Комплекс заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення.

4. Регулювання стоку річок, створення штучних водойм.

Охорона вод

Право користування землями водного фонду Користування землями водного фонду - встановлюється земельним законодавством.

Користування земельними ділянками дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів.

Водоохоронні зони та зони санітарної охорони

Водоохоронні зони- встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення івичерпання. На території водоохоронної зони забороняється:

— використання пестицидів;

— влаштовування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

— скидання неочищених стічних вод на рельєф.

Прибережні захисні смуги- земельні ділянки, які виділяються в межах водоохоронних зон з метою охорони водних об'єктів від забруднення і засмічення.

Зони санітарної охорони- виділяються з метою охорони забору води для водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб.

Право користування воднимиоб'єктами природно-заповідного фонду

На водних об'єктах, віднесених до природно-заповідного фонду, забороняється здійснення будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню.

Охорона вод від забруднення, засмічення і вичерпання

• Охорона вод (водних об'єктів).

• Умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод.

• Умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан рибогосподарських водних об'єктів.

• Заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод.

• Заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття.

• Охорона поверхні водозаборів і льодового покриву:

водойм, водотоків, а також морів, їх заток та лиманів.

•Охорона вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

• Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря.

• Запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин.

• Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

• Охорона підземних вод.

3.5. Права і обов'язки водокористувачів

Водокористувачами в Україні можуть бути установи та громадяни України, а також іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними.

Первинні водокористувачі— це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору

в Вторинні водокористувачі (абоненти)— це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням органа, який видав дозвіл первинному водокористувачу. Основні права водокористувачів:

• здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного, повітряного транспорту;

• користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;

• користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, промислових та інших потреб;

• вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної мережі підтримання належної якості води за умовами водокористування;

• споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

• передавати у користування воду іншим водокористувачам за плату та на визначених умовах;

• здійснювати й інші функції щодо водокористування та користування водними об'єктами в порядку, встановленому законодавством.

Права водокористувачів охороняються законом, при порушенні, підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Обов'язки водокористувачів:

• економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

* користування водними об'єктами відповідно до цілей і умов їх надання;

*Дотримуватися встановлених нормативів граничнодопустимих скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

• використовувати ефективні сучасні технічні засоби технології для утримання своєїтериторії в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання

забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

• не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

• утримування в належному стані зони санітарної

охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

• здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими

актами;

• здійснювати погоджені у встановленому порядку

технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

• здійснювати спеціальне водокористування лише

при наявності дозволу;

• своєчасно сплачувати платежі за спеціальне водокористування;

•своєчасно інформувати компетентні органи про виникнення аварійних забруднень;

• здійснювати роботи, пов'язані із ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води.

3.6. Відповідальність за порушення водного законодавства

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства особи, винні у:

• самовільному захопленні водних об'єктів;

• забрудненні та засміченні вод;

• порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

• руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку при будівництві й експлуатації автошляхів.залізниць та інших інженерних комунікацій;

• введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

• недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

• самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

• порушенні правил ведення державного обліку вод або перекручуванні чи внесенні недостовірних відомостей у документи державної статистичної звітності;

• пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

• незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливову каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;

• використанні земель водного фонду не за призначенням;

•неповідомленні (прихованні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

• відмові у наданні (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

• порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення і несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Контрольні запитання та завдання

1.Сформулюйте поняття водного права і водного законодавства.

2. Дайте, визначення водного і земельною фондів України.

3..Які Ви знаєте права і обов'язки водокористувачів?

4. Назвіть види правопорушень згідно норм чинного вод- законодавства.

Розділ 4

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ І ОХОРОНИ ЛІСІВ

ПЛАН (логіка викладу)

1. Завдання лісового законодавства України.

2. Права та обов'язки лісокористувачів.

3. Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

4. Право використання лісових ресурсів.

5. Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.

6. Державний облік лісового фонду.

7. Відповідальність за порушення лісового законодавства.

4.1. Завдання лісового законодавства України

Регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.

Право користування лісом- це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціональної та ефективної експлуатації лісів та земель державного лісового фонду, не покритих лісом, які знайшли відображення в Лісовому кодексі України від 21 січня 1994 р. Він складається з 10 розділів, 23 глав та 103 статей.

Суб'єктивне право користування лісом- встановлена і забезпечена законом можливість конкретних суб'єктів здійснювати безпосередню експлуатацію лісів і земель лісового фонду з метою діставати/видобувати їх корисні природні властивості.

Об'єктом права лісокористування служить частина лісового фонду або ділянка землі цього фонду, який надається в користування для конкретної цілі.

Лісовий фонд України

Лісовий фонд становлять усі ліси України, а також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду України діляться на лісові та нелісові.

Власність на ліси

Усі ліси є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує свої повноваження місцевим органам влади, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне або тимчасове користування.

4.2. Права та обов'язки лісокорнстувачів

Права та обов'язки постійних лісокористувачів Визначено права та обов'язки лісокористувачів: забезпечити відтворення, охорону і підвищення родючості Грунтів, забезпечувати охорону рідкісних видів рослин та тварин, рідкісних угрупувань відповідно до природоохоронного законодавства.

Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів Зобов'язані забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання. Захист прав лісокористува чів

Права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавчими актами.

Припинення права постійного користування земельними ділянками лісового фонду: припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Припинення права тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду (ст. 22).

4.3. Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів

Завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів

Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів полягає: в забезпеченні додержання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами вимог лісового законодавства.

Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Державний контроль у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, Міністерство екології та природних ресурсів України та органи на місцях, спеціально уповноважені держа-

вні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України.

Громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів

Громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Розміщення, проектування, будівництво і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів.

Повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо усунення негативної дії шкідливих чинників впливу на ліси.

Визначення місць і погодження проектів будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів

Визначення місць будівництва провадиться за погодженням з місцевими Радами, державними органами лісового господарства, охорони навколишнього природного середовища та іншими органами відповідно до законодавства України.

Проекти будівництва мають проходити екологічну експертизу.

4.4. Право використання лісових ресурсів

• Порядок використання лісових ресурсів.

• Право загального використання лісових ресурсів.

• Право спеціального використання лісових ресурсів.

• Дозвіл на спеціальне використання лісових ресурсів;

1. Заготівля деревини.

2. Заготівля живиці.

3. Заготівля другорядних лісових матеріалів.

4. Заготівля сіна і випасання худоби,

5. Розміщення пасік.

6. Заготівля деревних соків.

7. Заготівля (збирання) дикорослих плодів.

8. Збирання лісової підстилки.

9. Заготівля очерету.

Користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних. Спортивних і туристичних цілей та науково-дослідних робіт

Надання права користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства

Надаються користувачам відповідно до Закону України «Про тваринний світ».

Створення сприятливих умов для життя диких тварин регулювання чисельності диких тварин:

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ». Надання права на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах, у лісах населених пунктів, у прикордонній смузі та в лісах, що зазнали радіоактивного забруднення

Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах:

Визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду в лісах населених пунктів;

Використання лісових ресурсів і користування земе-льними ділянками лісового фонду у прикордонній смузі;

Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду в лісах, що зазнали радіоактивного забруднення:

здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про правовий режим території, що зазнала

радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4.5. Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

Розподіл платежів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісого фонду:

80% — зараховується до держбюджету, 20% — до обласних бюджетів. Ці платежі використовуються на виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

4.6. Державний облік лісового фонду

Завдання державного обліку лісів і державного лісового кадастру:

Державний облік лісів державний лісовий кадастр ведуться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними та кількісними змінами в лісовому фонді

тощо.

4.7. Відповідальність за порушення лісового законодавства

Згідно зі ст. 98 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства особи, винні у:

• незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і

чагарників;

• знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу

або недбалого поводження з вогнем;

• знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтопленні, осушенні та інших видах шкідливого впливу;

• порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;

• засміченні лісів побутовими відходами і покидьками;

• заготівлі лісових ресурсів засобами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;

• введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;

• знищенні або пошкодженні полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на

смугах відводу автомобільних доріг, захисних лісових насаджень на смугах відводу залізниць та каналів тощо, несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Самовільно зайняті земельні ділянки лісового фонду повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Установи і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню.

Контрольні запитання та завдання

1. Сформулюйте поняття лісового права і лісового законодавства.

2. Назвіть права та обов'язки лісокористувачів.

3. В чому полягає суть права використання лісових ресурсів.

4. Яка існує в чинному праві відповідальність за порушення лісового законодавства.

Розділ 5

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ, ВІДТВОРЕННЯ І ОХОРОНИ

ТВАРИННОГО СВІТУ

ПЛАН (логіка викладу)

1. Завдання законодавства України про охорону, викорип стання і відтворення тваринного світу,

2. Об екти тваринного світу.

З. Основні вимоги та принципи охорони, раціонального користання і відтворення тваринного світу.

4. Права та обов'язки громадян при використанні єктів тваринного світу.

5. Права та обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу

6. Охорона тваринногосвіту.

7. Контроль у галузі охорони, використання ї відтворення тваринного світу.

8. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

5.1. Завдання законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу

Правова охорона тваринного світу- сукупність правових норм та виникаючих на основі їх застосування правовідношень, направлених на здійснення заходів по збереженню тваринного світу, їх раціональне викорис-, тання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення для задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб суспільства в інтересах теперішнього

та майбутніх поколінь.

Закон України «Про тваринний світ»від 3 березня 1993 року.

Завданням законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

5.2. Об'єкти тваринного світу

Об'єктами тваринного світу як природний ресурс загальнодержавного значення е:

• хордові, в т. ч. хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби тощо) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі тощо) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті, що перебувають у станіприродної волі;

• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

• продукти життєдіяльності дздсих тварин (мед, віск тощо);

• залишки викопних тварин.

Дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу, що перебувають у межах територіальних і внутрішніх морських вод,

континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, водойм, що знаходяться на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь;

територій природно-заповідного фонду України і лісів державного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Об'єкти тваринного світу, а також місця їх токування, пиняння, гніздових колоній птахів, постійних або тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу, підлягають охороні.

Суб'єктом права загальнодержавної власності на тваринний світ є держава в особі Верховної Ради У країни, ци яка може делегувати свої окремі повноваження власника тваринного світу органам державної виконавчої, влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Право колективної та приватної власності на окремі об'єкти тваринного світу

Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, які, вилучені зі стану природної волі або природного середовища, можуть перебувати у колективній чи приватній власності. Законність добуття у колективну або приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути під-, тверджена відповідним документом. Не можуть передаватись у колективну або приватну власність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохоронну цінність, а також види тварин, занесені у Червону книгу України.

5.3. Основні вимоги та принципи охорони, раціонального використання

і відтворення тваринного світу

При господарчій діяльності мають, додержуватися, такі основні вимоги та принципи:

• збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

* недопустимість погіршення середовища перебування шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

* збереження цілісності природних угрупувань тварин;

• додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

• раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

• платність за спеціальне використання об'єктів тваринного світу;

• регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству;

• врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які можуть вплинути на стан тваринного світу.

5.4. Права та обов'язки громадян при використанні об'єктів тваринного світу

Кожний громадянин має право:

• на загальне і спеціальне використання тваринного світу;

• мати у колективній або приватній власності окремі об'єкти тваринного світу;

• на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Громадяни України зобов 'язані:

• охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

• сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу;

• використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до вимог природоохоронного законодавства.

Громадяни України мають й інші права та обов'язки, передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», іншими актами законодавства.

Використання об'єктів тваринного світу здійснюється на праві власності і праві користування. Для задоволення життєво необхідних потреб (оздоровлення, рекреація тощо) громадянам гарантується право загального використання тваринного світу безплатно, яке здійснюється без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища. До спеціального використання тваринного світу належать усі види користування тваринним світом (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюється у, х вилученням (добуванням, збиранням і таке інше) з природного середовища. Воно здійснюється лише за дДеціальними дозволами.

Види використання об'єктів тваринного світу:

• мисливство;

• надання у користування мисливських угідь;

• полювання;

• рибальство;

• у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

• з метою одержання продуктів їх життєдіяльності.

5.5. Права та обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу

Користувачі мають право:

• у встановленому порядку здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу;

• власності на добуті в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації;

• оскаржувати у встановленому порядку рішення державних органів і посадових осіб, що порушують їх права на використання об'єктів тваринного світу.

Користува чі об'єктами тваринного світу зобов 'язані:

• додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу;

• використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угрупувань;

•безперешкодно допускати до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються об'єкти тваринного світу, представників органів державного контролю;

• раціонально використовувати об'єкти тваринного світу, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування тварин внаслідок власної діяльності, застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів;

• проводити первинний облік чисельності і використання Диких тварин, вивчати їх стан та характеристики, де перебувають об'єкти тваринного світу;

• проводити комплексні заходи, спрямовані на відродженя, в т. ч. штучне, диких тварин, збереження і поліпшення середовищ їх перебування;

• здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу тощо.

Умови і підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу

Право спеціального використання об'єктів тваринного світу припиняється у разі:

• закінчення строку, на який було надано дозвіл на використання;

• відпадання потреби у використанні або добровільна відмова від нього;

* припинення діяльності підприємств, установ, громадян, які використовували об'єкти тваринного світу;

• порушення порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу тощо.

Припинення права спеціального використання здійснюється в порядку, визначеному законодавством України Про охорону навколишнього природного середовища.

Припинення права власності на об'єкти тваринного світу здійснюється у разі жорстокого поводження з дикими тваринами, заборони перебування у колективній або приватній власності окремих видів тваринного світу.

Гарантії та захист прав власників і користувачів об'єктами тваринного світу передбачаються природоохоронним законодавством України.

5.6. Охорона тваринного світу

Охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об'єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу передбачає комплексний і підхід до вивчення стану, розробки і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення всієї екологічної системи, в якій перебуває і складовою частиною якої є тваринний світ.

Забезпечення охорони тваринного світу шляхом:

• встановлення заборони та обмежень у використанні об'єктів тваринного світу;

• охорони середовища перебування, умов розмножження, шляхів міграції тварин;

* запобігання загибелі тварин під час здійснення ви-плбничих процесів та експлуатації транспортних засобів;

• обов'язковості урахування під час проведення екологічної експертизи впливу експортованих об'єктів на стан тваринного світу;

• погодження місць будівництва об'єктів, впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин, цю впливають або можуть впливати на стан тваринного світу;

• охорони об єктів тваринного світу на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України;

• охорони, відтворення і використання рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів, тварин;

• розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин;

• зоологічних колекцій;

• подання допомоги тваринам у разі їх захворювання або загрози загибелі під час стихійного лиха та надзвичайних ситуацій;

• охорони тварин під час застосування засобів захис-, ту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та, інших препаратів;

• обмеження або застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інщих препаратів;

• переселення, акліматизації і схрещування тварин;

• охорони тваринного світу від шкідливого впливу продуктів біотехнології;

• урахування вимог охорони тваринного світу при встановленні екологічних нормативів;

• ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів' тваринного світу;

• обмеження прав власників і користувачів природних ресурсів в інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу.

5.7. Контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу

Державний контроль у галузі охорони» використання і відтворення тваринного світу здійснюється Кабинетом Міністрів України, Міністерством екології, Природних ресурсів України та його органами на місцях місцевими органами державної виконавчої влади іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Компетенція спеціально уповноважених державних органів щодо контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Міністерство екології та природних ресурсів має право:

• координувати роботу інших спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу та здійснювати контроль за діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

• контролювати додержання встановленого порядку обліку тварин та обліку їх використання;

• вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень законодавства у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

• припиняти у встановленому порядку використання об'єктів тваринного світу, яке ведеться з порушенням законодавства;

• у встановленому порядку зупиняти тимчасово роботи, під час проведення яких порушуються правила, норми та інші вимоги щодо охорони і використання тваринного світу, середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, до усунення порушень;

• припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та

встановлювати обмеження на добування, всі види використання, утримання, реалізацію, вивезення з України і ввезення на її територію диких тварин;

• здійснювати контроль за торгівлею мисливськими трофеями і виготовленням виробів з них;

• подавати позови про відшкодування збитків втрат, заподіяних підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

5.8. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу

Особи, винні в:

• незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища;

. самовільному спеціальному використанні об'єктів тваринного світу;

• порушенні порядку надання об'єктів тваринного світу в користування;

• перевищенні лімітів і порушенні інших вимог використання об'єктів тваринного світу;

• невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

• порушенні вимог щодо охорони середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків;

• порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів);

• порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також встановленого порядку пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її межі;

• жорстокому поводженні з тваринами;

• приховуванні та перекручуванні інформації про стан і чисельність об'єктів тваринного світу та їх використання;

• невжиття заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршенню середовища їх перебування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ;

• порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об'єктів тваринного світу;

• невиконанні вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків ви-Дів тварин, що підлягають особливій охороні;

• виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин;

* невиконанні розпоряджень органів, що здійснюють ворону і державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Контрольні запитання та завдання

1. Вкажіть, як. діє сьогодні Законодавство України про охорону тваринного світу

2. Вкажіть права та обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу.

3. Як забезпечується охорона тваринного світу?

4. Яка існує відповідальність за порушення законодавства про охорону тваринного світу?

Розділ 6

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ОХОРОНИ І ВИКОРИСТАННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

ПЛАН (логіка викладу)

1. Завдання закону про охорону атмосферного повітря.

2. Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря.

3. Заходи щодо охорони атмосферного повітря.

4. Додержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при проектуванні, будівництві та реконструкції промислових об'єктів.

5. Екологічний механізм, забезпечення охорони атмосферного повітря.

6. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.

7. Державний облік та моніторинг у галузі охорони алі- хосферного повітря.

8. Правопорушення в галузі охорони атмосферного повітря та відповідальність за них.

6.1. Завдання закону про охорону атмосферного повітря

Специфіка атмосферного повітря як природного об'єкта обумовила особливості його правової охоронив .

1) признаючи атмосферне повітря як природний ресурс, законодавство, на відміну від інших природних об'єктів, не встановлює права власності на нього;

2) в законодавстві про атмосферне повітря відсуті спеціальні розділи про використання названого природного ресурсу, тому, на відміну від інших природних ресурсів, не виникають різновидності права використання атмосферного повітря;

3) на відміну від інших природних ресурсів, атмосферне повітря як частина навколишнього природного сеоедовища в кількісному складі не враховується, але нормативне закріплений державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря;

4) нормативне встановлена дозволяюча система регулювання викидів в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки;

5) особливість правової охорони атмосферного повітря полягає в тому, що законодавство зосереджує увагу на правовому регулюванні охоронних відношень, тому що специфіка даного продукту не дозволяє вирішувати питання права власності на нього і права користування ним у широкому понятті слова в зв'язку з постійним його переміщенням.

Все це врахованоЗаконом України «Про охорону атмосферного повітря»,який введено в дію постановою Верховної Ради України 16 жовтня 1992 року. Закон визначає правові та організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони та використання атмосферного повітря.

Завданням закону є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

6.2. Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря

Завдання стандартизації та нормування в галузі охорои атмосферного повітря

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, Правил, вимог щодо охорони атмосферного повітря від ЗАбруднєння, шкідливого впливу фізичних і біологічних" «нників та забезпечення екологічної безпеки.

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря

Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу на атмосферне повітря.

Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря розроблюються та вводяться в дію Мінекобезпекою та Мінохорони здоров'я України у порядку, що визначається законодавством України.

Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря Встановлені нормативи:

1) екологічної безпеки атмосферного повітря;

2) гранично допустимих викидів та шкідливого Іііпливу фізичних та біологічних чинників;

3) вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел.

Нормативи гранично-допустимих викидів та шкідливого впливу їх фізичних та біологічних чинників .встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів в атмосферне повітря на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речовин і шкідливий фізичний вплив усіх джерел у даному районі в період дії встановленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря.

6.3. Заходи щодо охорони атмосферного повітря

Обов'язки підприємств, установ та організацій по охороні а тмосферного повітря

Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря тощо, зобов'язані:

• здійснювати організаційно-господарські та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;

• вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу 'фізичних та біологічних впливів;

• забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування й апаратури для очищення викидів та зменшення іншого шкідливого впливу;

• здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та вести їх постійний облік тощо.

Регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки. д дозволами, які видаються органами Мінекобезпеки. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гоанично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Заходи щодо охорони атмосферного повітря при аварійних ситуаціях та несприятливих метеоумовах

Підприємства, установи і організації, які мають шкідливі викиди в атмосферу, повинні мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря.

Виконання вимог по охороні атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами

Складування, зберігання чи розміщення виробничого, побутового сміття та інших відходів допускається лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами територіях у межах встановлених ними лімітів.

6.4. Додержання вимог щодо охорони атмосферного повітря прн проектуванні, будівництві та реконструкції промислових об'єктів

• Виконання вимог по охороні атмосферного повітря при розміщенні і розвитку міст та інших населених пунктів.

• Санітарно-захисні зони.

* Погодження місць забудови, проектів будівництва і реконструкції підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан атмосферного повітря.

* Умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції та введення в експлуатацію об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.

* Екологічна експертиза.

* Додержання вимог по охороні атмосферного повітря при впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій та систем.

6.3. Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони та використання атмосферного повітря

Для забезпечення охорони та ефективного використання атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають:

• встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на нього;

• встановлення лімітів використання повітря як сировини основного виробничого призначення;

• встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього;

• встановлення нормативів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря;

• встановлення нормативів плати за використання атмосферного повітря як сировини виробничого призначення;

• надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій тощо (відсутній механізм надання цих пільг).

Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників на нього

Ліміти визначаються з урахуванням граничне допустимих викидів і доводяться до підприємств по кожному компоненту окремо.

Порядок визначення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря

Розглядається в окремій методиці.

Плата за використання повітря як сировини основного виробничого призначення

Не визначено;

Розподіл платежів-невизначено.

6.6. Контроль по охороні атмосферного повітря

Контроль у галузі охорони атмосферного повітря Спрямований на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону та використання атмосферного повітря всімасуб'єктами діяльності.

Державний контроль по охороні атмосферного пові-гояздійснюється:

місцевими органами державної виконавчої влади;

Міністерством екології та природних ресурсів України;

Мінохорони здоров'я;

Державтоінспекцією;

іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства, і України.

Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря;

Громадський контроль у галузі охорони атмосфери і ного повітря здійснюється згідно з вимогами ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

6.7. Державний облік та моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря

Державному обліку у галузі охорони атмосферного' повітря підлягають:

• об'єкти, які шкідливо впливають на стан атмосферного повітря;

• обсяги атмосферного повітря, що використовується як сировина;

• види і обсяги шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

• види і розміри шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників на атмосферне повітря.

Моніторинг у галузі охорона атмосферного повітря

Збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан атмосферного повітря здійснюються у рамках єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

6.8. Правопорушення в галузі охорони атмосферного повітря та відповідальність за них

Згідно зі ст. 44. Закону про охорону атмосферного повітря особи, винні у:

• порушенні прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;

* перевищенні лімітів та нормативів гранично допустимих забруднюючих речовин у атмосферне повітря;

• перевищенні нормативів граничне допустимих ріп. нів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинний ків на атмосферне повітря;

• викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря та використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів;

• здійсненні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

• впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовині матеріалів, а також закупівля у зарубіжних країнах і експлуатація технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо охорони атмосферного повітря;

• порушенні правил складування й утилізації промислових та побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів що спричинило забруднення атмосферного повітря;

• проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням норм і вимог щодо охорони і використання атмосферного повітря;

• невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони та використання атмосферного повітря;

• відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерела забруднення, а також приховування та перекручування відомостей про стан екологічної обстановки, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря, несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Контрольні запитання та завдання

1. Яке сьогодні діє Законодавство України про охорону атмосферного повітря?

2. Назвіть пріоритетні напрямки охорони атмосферного повітря.

3. Який механізм забезпечення охорони атмосферного повітря?

4. Назвіте види правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря.

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Розділ 1

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

ПЛАН (логіка викладу)

І. Завдання ї принципи екологічної експертизи. 2. Об'єкти і суб'єкти екологічної експертизи.

1.1. Завдання і принципи екологічної експертизи

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці гідропроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу» і Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими законами України.

Основним завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

М етою екологічної експертизи є запобігання негативу впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

У ст. 5 Закону України «Про екологічну експертизу» визначені основні завдання екологічної експертизи.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм

будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

В чинному законодавстві визначаються основні принципи екологічної експертизи.

Основними принципами екологічно}'експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, меди-ко-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність.

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єкті? екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;