ТЕМА 3. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ
3.1. Методи розробки рішень господарської діяльності
Методи розробки господарських рішень — низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямованих на формування ГР.
Найпоширенішими методами розробки господарських рішень є
аналітичні, статистичні методи, методи математичного програмування, евристичні, експертні методи, метод сценаріїв, метод «дерева рішень». Аналітичний метод — цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дає змогу розкласти складний об’єкт на складові, дослідити їх, а здобуті результати об’єднати за допомогою іншого логічного прийому — синтезу цілого, збагаченого новими знаннями.
Засновані на роботі керівника чи фахівця з низкою аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків або логічних виразів.
Основу цих методів становлять: теорія ймовірностей, теорія масового обслуговування
Статистичні методи засновані на використанні інформації про минулий позитивний досвід організації (інших організацій) у певній сфері діяльності.
Реалізуються через збір, обробку й аналіз статистичних матеріалів, як здобутих у результаті реальних дій, так і створених штучно, статистичним моделюванням на ЕОМ.
Різновиди методів: послідовний аналіз і метод статистичних іспитів.
Метод математичного програмування дає можливість розраховувати кращий варіант рішення за критеріями оптимальності (мінімум часу, максимум якості тощо) програми дій рішення.
На основі вихідної інформації будується цільова функція (головна мета прийняття рішення) та її обмеження (як економічного, так і неекономічного характеру), на основі чого формується оптимальний план за допомогою методів нелінійного і динамічного програмування, графічного, симплексного методів. Метод ефективний тільки за наявності чітко поставленої мети
Сутність методу експертних оцінок полягає в раціональній організації проведення експертами аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень та обробкою їх результатів. Узагальнена думка групи експертів приймається як розв’язання проблеми.
Виділяютьіндивідуальні та колективніметоди експертної оцінки.
Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думок незалежних експертів-фахівців відповідного профілю. Найуживанішими серед них є такі методи формування прогнозу, як інтерв’ю та аналітичні експертні оцінки.
Інтерв’ю — бесіда прогнозиста з експертом, у ході якої прогнозист, відповідно до заздалегідь розробленої програми, ставить перед експертом питання щодо перспектив розвитку прогнозованого об’єкта. Успіх такої оцінки значною мірою залежить від здатності експерта, що дає інтерв’ю, експромтом робити висновки щодо різних питань.
Аналітичні експертні оцінки передбачають тривалу та ретельну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану й шляхів розвитку об’єкта прогнозу. Метод дає змогу експерта використовувати всю необхідну інформацію про об’єкт аналізу.
Методи колективних експертних оцінок ґрунтуються на принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвитку об’єкта аналізу.
Евристичне програмування — методи розв’язання завдань, що спираються на досвід прийняття рішень.
Евристика — сукупність прийомів дослідження, методика постановки питань та їх рішення; метод навчання за допомогою навідних запитань, а також теорія такої методики.
Для складання евристичної програми використовується досвід спеціалістів у даній галузі, сформований у вигляді правил, емпіричних залежностей, обчислювальних алгоритмів.
Тема 4: ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ
Обґрунтування ГР —підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням.
Вибір методів для обґрунтування конкретних ГР має включати:
Ø аналіз господарської задачі щодо її змісту, можливості формалізації;
Ø вибір методів для пошуку оптимального варіанту рішення;
Ø визначення правил і умов застосування обраних методів.
Методи обґрунтування рішення, як правило, використовуються комплексно. Це зумовлюється наявністю формальних і неформальних факторів, які створюють ситуацію. Такі фактори необхідно враховувати для остаточного вибору рішення. Однак у кожному конкретному випадку пріоритетною є одна група методів, на вибір якої впливають:
масштаб задачі, що розв’язується (глобальні й локальні);
довгостроковість рішень (оперативні, тактичні, стратегічні);
умови ПР (визначеності, ризику, невизначеності).
Під час розробки ГР найбільш точний результат можна дістати, застосовуючи математичні методи .
Прогнозування та аналіз господарських рішень
Мета прогнозування — зробити зрозумілим процес розробки рішення; допомогти виявити базові тенденції в досліджуваній сфері; визначити основні критичні зони, врахувати ризики стрибкоподібних змін; запропонувати варіанти стратегій досягнення мети управління.
Основні завдання прогнозування:визначення проходження процесу зміни об’єкта прогнозування протягом майбутнього періоду; обґрунтування економічної доцільності розробки ГР, виходячи з наявних ресурсів та пріоритетів.
Ключові принципи прогнозування господарських рішень:
Ø системність (взаємопов’язаність і підпорядкованість прогнозів розвитку об’єктів прогнозування та прогностичного фону);
Ø комплектність (необхідність врахування технічних, технологічних, соціальних та інших аспектів діяльності підприємства);
Ø неперервність (коригування прогнозу в разі появи нових даних про об’єкт);
Ø варіантність (забезпечення зіставленості варіантів аналізу за різними характеристиками);
Ø адекватність (урахування ймовірнісного характеру реальних процесів основних тенденцій та оцінка ймовірності реалізації однієї з них);
Ø оптимальність (можливість вибору найкращого варіанту);
Ø своєчасність (отримання прогнозів з визначеним ступенем точності);
Ø надійність (одержання надійних прогнозів);
Ø простота методики прогнозування для розуміння та використання.
Основні джерела інформації для прогнозування — статистична, фінансово-бухгалтерська й оперативна звітність підприємств, організацій, установ; патентно-ліцензійна документація; науково-технічна документація з результатами виконання НДДКР.
Успішність прогнозування залежить від таких умов: обсягу та якості інформації про прогнозований процес, об’єкт управління; правильності формулювання задачі прогнозування й обґрунтованості вибору методу її розв’язання; наявності необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарата відповідно до обраного методу.
Мета, час, умови прогнозу та специфіка розробки рішення визначають комплекс методів і прийомів прогнозування. Для прогнозування в практичній діяльності застосовують кількісні та якісні методи.
Дата добавления: 2016-04-06; просмотров: 1203;